08.06.10р.Справа № 35/122-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", м. Київ
до Приватного підприємця ОСОБА_4,
м. Дніпропетровськ
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Триплекс",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 21 102,15 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: представник не з'явився.
Відповідач: ОСОБА_4, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_2
Від третьої особи: Білозеров В.А., представник, дов. № 3 від 02.02.2010р.
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача борг -21 102,15 грн, який складається із 12 986,49 грн плати за перевезення вантажу та 8115,66 - штрафу за простій автомобіля, посилаючись на договір № -7 від 25.11.2009р., заявку від 26.11.2009р. та СМR № 147728 від 27.11.2009р.
Заявою від 11.05.2010р. Позивач змінив свої позовні вимоги та просить стягнути на свою користь 20 060,30 грн, що складаються із плати за перевезення вантажу - 12 986,49 грн, штрафу за простій - 2794,40 грн, пеню - 557,15 грн, плату за зберігання вантажу - 2832,26 грн, 3% річних - 164,07 грн, інфляційні втрати - 725,93 грн, посилаючись на договір № -7 від 25.11.2009р. та договір зберігання вантажу з ТОВ ВКП "АЛГ" від 16.12.2009р.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вказує, що вантаж не було доставлено та не було передано вантажоодержувачу, на його адресу не надходили акти виконаних робіт, в зв'язку з чим відсутні підстави для оплати за перевезення.
Третя особа (вантажоодержувач) вважає, що позовні вимоги не підлягають задово-ленню, оскільки строк оплати товару не настав, оскільки Відповідач в порушення умов договору не надав їм оригінали рахунків, СМR, акти виконаних робіт. Вантаж до цього часу на склад поставлений не був. Розмір штрафних санкцій Позивачем значно завищено, оскільки, відповідно до умов договору, повинен складати 400 грн. Окрім того, Позивач не надав доказів, що підтверджують факт простою 7 днів.
Ухвалою голови суду від 18.05.2010р. строк вирішення спору було продовжено до 23.06.10р.
За згодою відповідача та представника третьої особи в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" - перевізник (надалі позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - експедитор (надалі відповідач) було укладено договір № -7 від 25.11.2009р. (надалі -Договір) про організацію транспортно-еспедиційних послуг по перевезенню вантажів в автомобільному сполученні строком дії до 31.12.2010р.
Згідно умов договору за заявками експедитора перевізник здійснює обумовлені сторонами перевезення.
Відповідач надав позивачу транспортну заявку від 26.11.2009р., яка була прийнята позивачем до виконання, та в якій сторони обумовили перевезення вантажу за маршрутом м. Холм (Німеччина) -м. Дніпропетровськ (Україна), вартість перевезення -1100 ЕВРО по курсу НБУ на перший день розмитнення відповідно до копії рахунку, оригіналу СMR, актів виконаних робіт протягом 5-7 днів (п. 5 заявки).
Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за догово-ром перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) ван-таж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Позивач здійснив перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується СМR № 147728 від 27.11.2009р., на якій наявні відмітка Дніпропетровської митниці від 08.12.2009р. та печатка третьої особи на цій СМR, що свідчить про прибуття вантажу в м. Дніпро-петровськ. Заперечення відповідача та третьої особи щодо невиконання умов договору та не здійснення перевезення спростовуються умовами п. 4 транспортної заявки, згідно якого доставка здійснюється за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Криворіжська,1а. Доказів надання перевізнику інших інструкцій щодо місця доставки вантажу відповідачем та третьою особою не надано.
Статтею 310. Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу, а одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
Третя особа здійснила митне оформлення вантажу, що підтверджується ВМД №110000015/2009/001766 від 11.12.2009р. та ВМД №110000015/2009/002574 від 30.12.2009р., та довідкою ТОВ фірма «Тримплеск»№108 від 18.05.2010р., частину вантажу відповідно до ВМД №110000015/2009/002574 від 30.12.2009р. вивантажила. Доказів того, що решта вантажу не було вивантажено з вини перевізника відповідачем та третьою особою не надано.
З викладеного суд доходить висновку, що перевізником виконані умови транспортної заявки щодо перевезення вантажу, а у відповідача виник обов'язок щодо оплати за перевезення.
Вартість перевезення буде складати 12 986,49 грн по курсу ЕВРО до української гривні на 08.12.2009р. -11,8059.
Позивач направив відповідачу передбачені умовами договору документи, які були отримані останньою 28.12.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням №2900540, заперечення відповідача про неотримання цих документів спростовуються вище вказаним доказом.
Отже, відповідач повинна була сплатити за перевезення не пізніше 04.01.2010р.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано та він підлягає стягненню з відповідача.
Умовами договору (п. 7 транспортної заявки) сторони передбачили штраф за простій автомобіля по вині однієї із сторін в розмірі 50 доларів США по курсу НБУ за кожну повну добу простою. Нормативний час вивантаження та здійснення митних процедур сторонами обумовлено 48 годин (п. 6.7. договору). Як вбачається із СМR № 147728 та не заперечується відповідачем і третьою особою вантаж прибув у м. Дніпропетровськ 08.12.2009р. та не був вивантажений вантажоодержувачем до 16.12.2010р.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наднормативний простій автомобіля з вини відповідача складає з 11.12. по 15.12. 2009р. (за повну добу) -5 діб, та відповідач повинен сплатити штраф 50 доларів США по курсу до української гривні на 08.12.2009р. -7,984, всього 1996,00 грн. В решті вимоги про стягнення штрафу в сумі 798,40 грн задоволенню не підлягають в зв'язку з невірним визначенням кількості днів простою автомобіля.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. 3% річних за період прострочення платежів з 07.01.2010р. по 11.05.2010р. (в межах заявленого позивачем періоду) становлять 132,36 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за січень - березень 2010р. -606,18 грн. В решті вимоги про стягнення річних -31,71 грн, інфляційних втрат -119,75 грн задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем на суму штрафу, що не являється грошовим зобов'язанням та не передбачено ст. 625 ЦК України.
В п. 6.3. договору сторонами також обумовлена сплата неустойки у вигляді пені за прострочення оплати послуг з перевезення вантажу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня за період прострочення платежів з 07.01.2010р. по 11.05.2010р. (в межах заявленого позивачем періоду) становить 904,23 грн та підлягає стягненню в заявленій сумі - 557,15 грн.
Статтею 310 Господарського кодексу України передбачено, якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
В спірному договорі сторони не обумовили умови щодо зберігання вантажу перевізником, позивач не надав доказів щодо повідомлення відповідача про неотримання третьою особою частини вантажу, тому суд вважає його вимоги про стягнення з відповідача плати в сумі 2832,26 грн за зберігання вантажу на підставі договору з ТОВ ВКП "АЛГ" від 16.12.2009р. такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.
Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з оплати наданих на його замовлення послуг, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.
Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу -12 986,49 грн, 3% річних -132,36 грн, інфляційних втрат -606,18 грн, пені -557,15 грн, штрафу -1996,00 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231-232, 307-310 Господарського кодексу України господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 -49115, АДРЕСА_1 (фактична адреса - АДРЕСА_2), ідентифікаційний код НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" -02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, офіс 905, код ЄДРПОУ 32156999 (р/р 26007004072701 в ВАТ «Сведбанк»м. Києва, МФО 305299) борг -12 986,49 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн 49 коп), штраф -1996,00 грн (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість грн), пеню -557,15 грн (п'ятсот п'ятдесят сім грн 15 коп), 3% річних -132,36 грн (сто тридцять дві грн 36 коп), інфляційні втрати -606,18 грн (шістсот шість грн 18 коп), витрати по сплаті держмита -162,78 грн (сто шістдесят дві грн 78 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -191,40 грн (сто дев'яносто одна грн 40 коп).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова
Рішення підписано 09.06.2010р.