Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/815/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.,
секретаря судового засідання Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
- від позивача: Білобров І.О., договір №13-07/21 від 13.07.2021, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №334 від 03.07.2001(в режимі відеоконференції)
- від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (Полтавська область, м. Кременчук)
до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (м. Житомир)
про стягнення 252604,61 грн.
В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
ТОВ "Термінал-МК" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 252604,61 грн., з яких 236472,10 грн. боргу, 9007,29 грн. пені, 1801,45 грн. 3 % річних, 5323,77 грн. інфляційних втрат, а також 3789,08 грн. судового збору та 3789,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар на підставі договору поставки нафтопродуктів № 85-18/01/21 від 18.01.2021 та додаткової угоди №1 від 26.03.2021.
Ухвалою від 27.07.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду (а. с. 33).
Ухвалою від 26.08.2021 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.09.2021 о 10:00 (а. с. 43).
Представник позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався; про дати і час судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчать відповідні роздруківки, отримані із офіційного сайту Укрпошти за електронними запитами суду від 26.08.2021 та 28.09.2021 (а. с. 40, 41; 50, 51).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст. 161 ГПК України унормовано, що подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.
Ураховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в режимі відеоконференції повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
18.01.2021 між ТОВ "Термінал-МК" (постачальник/позивач) і ПАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління № 19" (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №85-18/01/21 (далі - договір) (а.с.9-14), за п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець - прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (далі - товар) згідно з умовами договору та додаткових угод до нього
Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення і поставки, оплати товару та інші умови поставки.
Загальна вартість договору (ціна договору) складається з суми загальної вартості товару, поставленого покупцеві згідно з додатковими угодами, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4 договору).
Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
За п. 4.10 договору приймання-передача (поставка) товару оформлюється актом приймання - передачі або видатковою накладною; на постачальника покладається обов'язок оформити акт приймання-передачі товару або видаткову накладну та передати їх покупцю; на покупця покладається обов'язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою акт приймання - передачі товару (видаткову накладну) одразу після отримання цих документів від постачальника, після чого покупець зобов'язується повернути постачальнику один екземпляр вказаного акту (видаткову накладну) в оригіналі; покупець зобов'язується повернути постачальнику відповідні копії транспортних (перевізних) документів.
Згідно з п.п. 4.11.2. п. 4.11 договору датою поставки товару вважається за умови поставки товару автомобільним транспортом на умовах FCA, СРТ - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній при прийомі товару до перевезення.
За наслідками передачі товару постачальник та покупець оформлюють такі документи: при поставці товару автомобільним транспортом на умовах FCA, СРТ - видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, який складається на підставі копій товаротранспортних накладних (п.п. 4.11.3 п. 4.11 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору оплата здійснюється покупцем за умовами попередньої оплати або на умовах, визначених у додатковій/их угоді/ах.
Покупець, який прийняв від постачальника/вантажовідправника товар на підставі товаросупровідних документів (ТТН, видаткова/податкова накладна, рахунок, акт-прймання-передачі і т.ін.) і підписав такі документи, вважається покупцем, який прийняв замовлений ним товар в належній кількості та належної якості (п. 6.9 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.
26.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору (а.с. 15), за умовами якої постачальник зобов'язався відвантажити, а покупець - прийняти та сплатити за такі відвантажені нафтопродукти: бітум дорожній марки 70/100 у кількості 24,560 тон за ціною 11416,67 грн. (без ПДВ) на загальну суму 280393,42 грн. (без ПДВ), усього на загальну суму 336472,10 грн., у т. ч. ПДВ 20 % 56078,68 грн.; сторони погодили такі умови: пункт постачання - Житомир; строк постачання - 2 дні; вантажоодержувач - покупець; тара і упаковка - наливом в автоцистерну надану покупцем (самовивоз); умови оплати - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у т.ч. транспортні послуги).
26.03.2021 позивач оформив, а відповідач підписав видаткову накладну №230 про відвантаження БД 70/100 у кількості 24.560 тон за ціною 11416,67 грн. без ПДВ на загальну суму 336472,10 грн. з ПДВ та рахунок на оплату №92 (а. с. 16,17).
Згідно з товарно-транспортною накладною від 26.03.2021 відповідач вантаж отримав, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача (а.с.18).
Зважаючи на п. 1.6 додаткової угоди № 1, позивач визначив кінцевий термін розрахунків за цією поставкою - 25.04.2021.
Відповідач частково перерахував позивачу в якості оплати за отриманий товар грошові кошти в сумі 100000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1239 від 26.05.2021 (а. с. 20), тому станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою борг становив у сумі 236472,10 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання позивачем нараховано 9007,29 грн. пені, 1801,45 грн. 3 % річних, 5323,77 грн. інфляційних втрат.
2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).
Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов'язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 236472,00 грн.
Позивач поставив відповідачу бітум дорожній марки 70/100 у кількості 24,56 тон на загальну суму 336472,10 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 230 від 26.03.2021 (а. с. 17) та рахунком на оплату № 92 від 26.03.2021 (а. с. 16).
Вказаний товар отримав уповноважений представник відповідача - начальник дільниці Кулеш А. М. на підставі довіреності №13 від 26.03.2021 на отримання товарно-матеріальних цінностей (а. с.19).
На зазначений товар також було складено товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 230 від 26.03.2021 із зазначенням автопідприємства ТОВ "Стандарт-ОІЛ 1", послугами якого скористався відповідач для отримання товару від позивача (а. с.18), та з якої вбачається, що товар відповідач отримав, про що свідчить відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача.
Відповідач частково перерахував позивачу як оплату за отриманий товар 100000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1239 від 26.05.2021 (а.с.20).
Враховуючи факт не виконання належним чином обов'язку з оплати поставленого товару на підставі договору № 85-18/01/21 від 18.01.2021 поставки нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 26.03.2021, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позовних вимог 236472,10 грн.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 9007,29 грн. пені.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.3 договору у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань за даним договором.
Як вбачається з розрахунку ціни позову (а. с. 4,5), позивач заявив до стягнення 9007,29 грн. пені за такі періоди:
- з 26.04.2021 до 26.05.2021 - на суму 4148,28 грн.;
- з 26.05.2021 до 14.07.2021 - на суму 4859,01 грн.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено такі обставини.
Позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунок на оплату № 92 від 26.03.2021 на суму 336472,10 грн. (а. с. 16).
Факт поставки відповідачу бітуму дорожнього марки 70/100 на загальну суму 336472,10 грн. підтверджується видатковою накладною № 230 від 26.03.2021(а. с. 17) і товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №230 від 26.03.2021.
Зважаючи на умову п. 1.6 додаткової угоди № 1 від 26.03.2021 до договору, початком строку оплати відповідачу за отриманий товар слід вважати 26.04.2021 як і визначено позивачем.
Однак суд не погоджується з позивачем щодо урахування у розрахунку пені дати - 26.05.2021, оскільки вказана дата являється датою часткової оплати товару.
Оскільки позивачем не правильно визначено початок строку виконання зобов'язання, включивши до розрахунку день фактичної часткової сплати суми заборгованості, яка не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, суд самостійно визначив правильні періоди для нарахування пені: з 26.04.2021 по 25.05.2021 та з 27.05.2021 по 14.07.2021.
За розрахунком суду, здійсненому у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", обґрунтованою є така сума пені за такі періоди: з 26.04.2021 по 25.05.2021 на суму 4148,29 грн. та з 27.05.2021 по 14.07.2021 на суму 4761,84 грн., а всього на загальну суму 8910,12 грн.
Отже задоволенню підлягає сума пені у розмірі 8910,12 грн.
В частині задоволення 97,17 грн. пені слід відмовити за безпідставністю нарахування.
5. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 1801,45 грн. 3% річних та 5323,77 грн. інфляційних з 26.04.2021 по 25.05.2021 та з 27.05.2021 по 14.07.2021.
5.1. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Суд встановив, що позивач не правильно визначив початок строку виконання зобов'язання, включивши до розрахунку день фактичної часткової сплати суми заборгованості, яка не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, тому в розрахунку суд застосував такі періоди для нарахування 3% річних: з 26.04.2021 по 25.05.2021 та з 27.05.2021 по 14.07.2021.
Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, прийшов до висновку про його хибність на 19,43 грн., оскільки встановив правильний період їх нарахування, тому 3% річних підлягають задоволенню на суму 1782,02 грн.
В частині 19,43 грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю нарахування.
5.2. Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, суд встановив таке.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар з 26.04.2021, тому інфляційні втрати слід нараховувати за травень, червень 2021 року.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат за вказаний період, господарський суд вважає, що розмір інфляційних втрат за травень та червень 2021 року становить у сумі 4393,02 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення 930,75 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
Відповідачем не надано суду доказів сплати заявленої суми боргу та не подано відзив із обгрунтованими запереченнями щодо її наявності.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню на суму 251557,26 грн., з яких 236472,10 грн. основного боргу, 8910,12 грн. пені, 1782,02 грн. 3 % річних, 4393,02 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 97,17 грн. пені, 19,43 грн. 3% річних та 930,75 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
7.1. Стосовно сплаченого судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За ч. 1,3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, понесених витрат для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Як свідчать матеріали справи, 13.07.2021 між позивачем та адвокатом Білобровим І.О. укладено договір про надання професійної правничої допомоги №13-07/21 (а. с. 24, 25), відповідно до якого адвокат зобов'язаний надати клієнту професійну правничу допомогу у господарській справі за позовом ТОВ "Термінал-МК" до ПРАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління № 19" про стягнення боргу у Господарському суду Житомирській області.
Згідно з п. 2.2 вказаного договору адвокат надає професійну правничу допомогу клієнту у підготовці проєкту позовної заяви та доданих до неї копій документів, розрахунку ціни позову (підготовка до розгляду справи судом, збір доказів) та вчинення дій з подачі позовної заяви до Господарського суду Житомирської області.
За п. 3.1 договору про надання правничої допомоги про виконання доручення за цим договором адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1 договору про надання правничої допомоги за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 3789,08 грн.
Про сплату вартості винагороди (гонорару) адвоката у розмірі 3789,08 грн. свідчить платіжне доручення № А42UА4965 від 15.07.2021 (а. с. 27).
В матеріалах справи є акт виконаних робіт (наданих послуг) № 15-07/2021 від 15.07.2021 (а. с. 26), з якого вбачаються такі виконані адвокатом роботи (послуги):
- виїзна консультація (13.07.2021) - 2 години х 500 грн. = 1000 грн.;
- вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами у справі (13.07.2021) - 1 година х 500 грн. = 500 грн.;
- складання проєкту позовної заяви до ПРАТ "Житомирське ШБУ № 19" про стягнення боргу в Господарському суді Житомирської області (13.07.2021) - 3 години х 500 грн. = 1500 грн.;
- підготовка копій додатків до позовної заяви (13.07.2021) - 700 грн.;
- вчинення дій з надсилання позовних матеріалів відповідачу та господарському (15.07.2021) - 89,08 грн., а всього на загальну суму 3789,08 грн.
У акті посвідчено, що адвокат своїм підписом свідчить про надання правничої допомоги в повному обсязі, а клієнт підтверджує факт її отримання та відсутність будь-яких претензій щодо повноти та якості наданої адвокатом правничої допомоги.
Право на заняття адвокатською діяльністю Білобровим Ігорем Олександровичем підтверджено Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 334 від 03.07,2001 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а. с. 28, 29).
Витрати на правничу допомогу заявлено у сумі 3789,08 грн. Сторонами не заявлено клопотання про зменшення їх розміру.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України та враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд прийшов до висновку про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3789,08 грн. на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління № 19" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 21-Б, код ЄДРПОУ 03449947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал - МК" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд. 10, офіс 1, код ЄДРПОУ 37748433):
- 236472,10 грн. основного боргу;
- 8910,12 грн. пені;
- 1782,02 грн. 3 % річних;
- 4393,02 грн. інфляційних втрат;
- 3773,37 грн. судового збору;
- 3789,08 грн. витрат по сплаті професійної правничої допомоги.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 97,17 грн. пені.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19,43 грн. 3% річних.
5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 930,75 грн. інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.09.21
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу на електронну адресу: terminal.planotgruz@gmail.com
3 - відповідачу (реком.)