23.09.2021 Справа №607/6182/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Грицай К.М., за участю секретаря Стус К.І., прокурора Багрія А.Б., захисника Будза Т.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , працює в ТОВ «Універсам Текстерно»
за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07 квітня 2021 року №159, ОСОБА_1 , будучи особою, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), а саме, 18.11.2020 припиняючи повноваження депутата Тернопільської міської ради та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 09.03.2021 року подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі-Декларація), яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, рішенням Тернопільської міської ради №7/1/2 від 11.11.2015 «Про визнання повноважень депутатів Тернопільської міської ради сьомого скликання» ОСОБА_1 обрано депутатом Тернопільської міської ради. Відповідно до рішення Тернопільської міської ради № 8/1/3 від 18.11.2020 «Про визнання повноважень депутатів Тернопільської міської ради восьмого скликання» визнано повноваження депутатів Тернопільської міської ради восьмого скликання та відповідно припинено повноваження депутатів Тернопільської міської ради сьомого скликання. ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності, а саме 09.03.2021 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. ОСОБА_1 , будучи депутатом Тернопільської міської ради, був ознайомлений із Законом України «Про запобігання корупції», що підтверджується повідомленням Тернопільської міської ради. Візуальним моніторингом публічних відомостей, розміщених на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що до цього (раніше) ОСОБА_1 подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічні за 2016 рік о 21 год. 01 хв. 27.04.2017, за 2017 рік о 11 год. 27 хв. 30.03.2018, тобто своєчасно, з дотримання вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», що підтверджує його ознайомлення із вимогами вказаного вище закону та усвідомлення вчинюваних ним дій під час подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, ОСОБА_1 повинен був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 20 робочих днів з дня такого припинення, тобто не пізніше 16.12.2020.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_1 доведена дослідженими доказами, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, та просить притягнути його до адміністративної відповідальності, наклавши адміністративне стягнення відповідно до санкції статті.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що йому було відомо про обов'язок щодо подання електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, наступного року після припинення такої діяльності, за минулий 2020 рік, яку подав 26 лютого 2021 року. Коли отримав інформацію про необхідність подання декларації за період перед звільненням з посади депутата міської ради, додатково подав таку декларацію 09 березня 2021 року. У зв'язку з чим не мав умислу на неподання декларації. Просить суд закрити провадження у справі.
Захисник Будз Т.В. просить закрити провадження у справі, вказуючи що у ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не передбачено обов'язку осіб, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, саме в 20-ти денний термін з моменту припинення такої діяльності подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Також, вказав, що в працівників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій, оскільки здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції та у матеріалах справи відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Тому вважає, що докази у справі є недопустимими, оскільки порушено порядок перевірки своєчасності подання декларації ОСОБА_1 і вказану перевірку проведено не уповноваженими на це посадовими особами. При цьому вважає, що не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси своїх депутатських повноважень, тощо). Тому в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, Крім того, зазначає, що до 09 березня 2021 року ні посадовими особами НАЗК, ні посадовими особами Тернопільської міської ради ОСОБА_1 належним чином (в письмовому вигляді під розписку) не повідомлявся про необхідність подання ним до 16 грудня 2020 року окремої декларації за одинадцять місяців 2020 року. Визначальним є й той факт, що ОСОБА_1 не був особисто присутнім на засіданні Тернопільської міської ради 18 листопада 2020 року, на якій було прийнято рішення про припинення його депутатських повноважень, а й навіть згодом жодного разу не ознайомлювався з вказаним рішенням, письмово не розписувався про його отримання.
Заслухавши думку прокурора, захисника та пояснення особи, щодо якої складено протокол, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Виходячи зі змісту ст.7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Закон України «Про запобігання корупції» №1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
На підставі рішення НАЗК «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» від 14.08.2016 №1 розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Частиною першою ст.172-6КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Роз'яснень НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) №1 від 03.02.2021, декларація особи, яка припиняє діяльність (декларація «перед звільненням») - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2ст. 45 Закону не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності (підпункт 2 пункту 1).
Відповідно до п. 2 «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції № 168/19 від 12 грудня 2019 року «Про затвердження змін до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1300/34271 від 27 грудня 2019 року, який набрав чинності 01.01.2020) декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
Пунктом 7-1) ч. 1 ст. 11 Закону України №1700-VII визначено, що до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.
У частині 1 статті 12 Закону України №1700-VII встановлені права Національного агентства з метою виконання покладених на нього повноважень, а саме: п. 5-1) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону; п. 11-1) ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень.
Як зазначено у ч. 7 ст. 12 Закону №1700-VII, у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному Національним агентством. Уразі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Статтею 51-1 Закону регламентовано контроль та перевірку декларацій.
Так, Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Відповідно до ч. 2 статті 51-2 Закону, якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
Відповідно до п.2 «Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2016 за № 19, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609, зі змінами в редакції Наказу Національного агентства з питань запобігання корупції № 204/20 від 19.05.2020, припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є останній день виконання суб'єктом декларування зазначених функцій.
У п. 7 вищезазначеного Порядку ... вказано, що у випадку встановлення факту неподання декларації суб'єктом декларування відповідно до вимог Закону Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію.
Повідомлення суб'єкту декларування надсилається засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом із повідомленням про вручення) за адресами, що зазначені в поданих таким суб'єктом деклараціях, повідомленнях відповідних органів, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (у разі їх надходження) відповідно до законодавства, або вручається суб'єкту декларування особисто під підпис.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо своєчасності подання декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Необхідність дотримання процедури, визначеної у Законі України «Про запобігання корупції», підтверджена позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №814/886/17).
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 159 від 07.04.2021 та доданих матеріалів, перевірка обставин несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 проведено посадовою особою УСР в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, до повноважень якого належить проведення моніторингу та аналізу стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Проте, до протоколу про адміністративне правопорушення №159 від 07 квітня 2021 року не додано докази, які б підтверджували, що про факт виявлення несвоєчасного подання декларації було повідомлено НАЗК і за результатами контролю, проведеного НАЗК, відповідні матеріали були спрямовані до органу, уповноваженого на складання протоколу.
Також, в матеріалах справи відсутні докази затвердження Національним агентством з питань запобігання корупції обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері запобігання корупції та відсутні докази направлення письмового повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції на адресу ОСОБА_1 про факт неподання ним декларації, що передбачено у п. 7 вищезазначеного Порядку.
Крім того, протокол та матеріали справи не містять відомостей про те, яка дата є останнім днем виконання суб'єктом декларування функцій держави або місцевого самоврядування та не вказаний нормативно-правовий акт, яким визначено таку дату; відсутні відомості, що ОСОБА_1 був ознайомлений із вимогами закону щодо фінансового контролю та достовірно знав, коли саме перед припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, він зобов'язаний подати відповідну декларацію перед звільненням.
Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення, що припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування із зазначенням підстав такого припинення є таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки матеріалами справи не встановлено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із органом місцевого самоврядування, а згідно протоколу ОСОБА_1 був обраний депутатом Тернопільської міської ради.
Суб'єктивною стороною правопорушення, пов'язаного з корупцією, є наявність прямого чи непрямого умислу. Тобто особа, яка є суб'єктом декларування і своєчасно не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно-небезпечні наслідки і бажати їх настання, або особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання.
Враховуючи, що матеріалами справи вищезазначені обставини не встановлені, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на дії, що полягають у несвоєчасному поданні декларації перед звільненням, тобто у його діях відсутня суб'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення.
Крім того, додані до протоколу матеріали, а саме: витяг з офіційного сайту«https://public.nazk.gov.ua/search» щодо подання ОСОБА_1 електронних декларацій та декларація ОСОБА_1 перед звільненням не засвідчені належним чином, відсутній напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, та не відповідають вимогам «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5; Національного стандарту України «ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, у зв'язку чим перевірити їх відповідність поданим оригіналам електронних документів, які містяться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ведення якого здійснює Національне агентство,не видається можливим, тому суд не бере до уваги дані докази як такі, що не можуть достовірно підтвердити факти подання ОСОБА_1 електронних декларацій.
В силу приписів ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Наведене дає підставу суду дійти висновку, що зібрані та досліджені по справі докази не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи та не доводять поза всяким розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин вважаю, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід провадженням закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст. 62 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (РИМ, 4.ХІ.1950), ст. 9, 172-6, 245, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяК. М. Грицай