31 травня 2021 року Справа № 160/4598/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ЖУРАВЛИНКА" до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до відповідача 2 Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Журавлинка» до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Державної податкової служби України, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2438726/38359098 від 02.03.2021 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2021 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.02.2021 року датою їх фактичного отримання;
- зобов'язати Державну податкову службу України надати в 30-денний строк з дня набрання законної сили рішення суду звіт про його виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- позивачем було складено в електронній формі та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.02.2021 року;
- Автоматизованою системою “Єдине вікно подання електронних документів” Головним управлінням ДПС України направлено позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної;
- в повідомленні, зокрема, зазначено, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- позивач вказує, що контролюючим органом не зазначено, які саме документи згідно вичерпного переліку слід надати до перевірки, що були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такою податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- на виконання п. 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем подано пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній №1 від 16.02.2021;
- Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 2438726/38359098 від 02.03.2021 року з підстави «ненадання платником копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок особистих рахунків, а саме відсутні платіжні документи виписки з банку, регістри бухгалтерського обліку, акт приймання-передачі згідно договору поставки;
- позивач зазначає, що контролюючим органом визначено загальній підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідністю подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення;
- на думку позивача, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлено п. 8 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого товариство внесено до переліку ризикових платників;
- отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4598/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово. Розгляд справи по суті прийнято розпочати з 30 квітня 2021 року. Встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів.
Вказану ухвалу відповідач 1 отримав нарочно 15.04.2021, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи, відповідачу 2 ухвалу направлено на офіційну електронну адресу - 16.04.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто строк на надання відзиву відповідачем 1 до 30.04.2021, відповідачем 2 до 01.05.2021.
06.05.2021 до суду від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:
- згідно даних ЄРПН ПСП "Журавлинка" подано на реєстрацію податкову накладну №1 від 16.02.2021;
- за результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів та пояснень, наданих платником податків по податковій накладній № 1 від 16.02.2021 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2438726/38359098 від 02.03.2021, у зв'язку з ненаданням платником податкова копій документів, а саме відсутні платіжні документи, виписки з банку, регістри бухгалтерського обліку, акт приймання передачі згідно договору поставки;
- податкові накладні мають статус "відмовлено за рішенням Комісії "Скаргу не задоволено";
- ПСП "Журавлинка" віднесено до переліку ризикових платників рішення №294 від 16.02.2021, підстава: п. 8 Критерії ризиковості платника податку;
- відповідач-1 вказує, що Комісія контролюючого органу при прийняті оскаржувальних рішень діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом здійснювати перевірку платником податку копій документів
- вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні є неправомірними, оскільки повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідного органу;
- без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є передчасними.
Також, відповідачем-1 подано клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).
06.05.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної податкової служби України, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:
- пунктом 20 Порядку № 1246 визначено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Контролюючий орган зобов'язаний провести повторну перевірку всіх документів, визначених пунктом 12 цього Порядку, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили;
- пунктом 25 Порядку №1246, визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Тобто, у податковому органі діють комісії двох рівнів центрального та регіонального, компетенція та повноваження яких є відмінними одна від одної;
- відповідач-2 вказує, що в даному випадку, зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну є передчасним, в той час як належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по справі №160/4598/21 про заміну відповідача - задоволено. Замінено відповідача у справі №160/4598/21 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на належного відповідача відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658).
26.05.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну допомогу.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Приватне сільськогосподарське підприємство «ЖУРАВЛИНКА» (код ЄДРПОУ 38359098) зареєстроване у якості юридичної особи 26.09.2013 року, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Василківська ДПІ (ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Р-Н)) та є платником єдиного внеску.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є:
- 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);
- 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;
- 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур;
- 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід;
- 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
16 лютого 2021 року між ПСП "ЖУРАВЛИНКА" (постачальник) та ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» (покупець) було укладено договір поставки № 1 від 16.02.2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (далі -товар), в повному об'ємі, за ціною та відповідної якості, що визначені у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору: аміачна селітра, біг-бег (імпорт) у кількості 80 тн. та аміачна селітра, біг-бег (імпорт) у кількості 3 тн. на загальну суму 829 400,00 грн., в тому числі ПДВ 138 233,33 грн (п.1.1 Договору).
Постачальник поставляє товар згідно умов цього договору протягом 10 днів (п.2.1 Договору).
Поставка товару здійснюється транспортом продавця на умовах вивозу зі складу постачальника, з урахуванням того, що розвантаження продукції здійснюється за рахунок та силами покупця (п.2.2 Договору).
Місце передачі товару (склад покупця) за адресою: с. Новософіївка, Вільнянський район, Запорізька область (п. 2.3. Договору).
Датою поставки продукції є дата, коли продукція була передана у власність покупця, що підтверджується відповідними документами (видатковими накладними) (п.2.4 Договору).
Розрахунки з постачальником здійснюється в національній валюті України (гривня) шляхом безпосереднього банківського перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, або в іншій не забороненій законом формі протягом 10 днів з моменту приймання товару за видатковою накладною, але не пізніше 01 грудня 2021 року (п.п. 4.2.3 п.4.2 Договору).
Поставка добрив відбувається на виконання умов договору підряду № Г-1 від 01.02.2021 року вирощування товарної сільськогосподарської продукції, укладеного між Замовником (ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» та підрядником ПСП "ЖУРАВЛИНКА".
16 лютого 2021 року ПСП "ЖУРАВЛИНКА" на адресу ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» було поставлено аміачна селітра, біг-бег (імпорт) у кількості 80 тн. та аміачна селітра, біг-бег (імпорт) у кількості 3 тн. на загальну суму 829 400,00 грн., в тому числі ПДВ 138 233,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 16.02.2021 року.
Реалізовану продукцію ПСП "ЖУРАВЛИНКА" придбало у постачальника TOB «ОККО- БІЗНЕС ПАРТНЕР» за договором поставки № ОБП/21/82 від 04.02.2021 року та додатковим договором від 04.02.2021 року та підтверджується накладною № ОБП/21/82 - 9112899171 від 08.02.2021 року та накладною № ОБП/21/82 - 9113056240 від 09.02.2021 року. Розрахунки за договором проведені за допомогою аграрних розписок № 5792, № 5793 від 05.02.2021 року, які зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяги № 70722009 та № 70720031 від 05.02.2021 року).
Транспортування здійснювалось ТОВ «АВТОПЕРЕВІЗНИК № 1» за договором про організацію перевезень вантажів № 0402/1 від 04.02.2021 року згідно заявок № 000-006172, № 000-006173, № 000-006174, № 000-006175 від 05.02.2021 року та підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 96 від 10.02.2021 року та товарно-транспортними накладними від 08.02.2021 року № 5716/24, № 5716/25 від 08.02.2021 року та № 5716/23, № 5729/34, № 99 від 09.02.2021 року. Розрахунки за транспортування проведені в повному обсязі згідно рахунку № 96 від 05.02.2021 року, № 70 від 23.02.2021 року та підтверджується банківською випискою по особовому рахунку. У с. Новософіївка мінеральні добрива були передані на відповідальне зберігання за договором № 3 від 09.02.2021 року, що підтверджується актами прийому-передачі майна на відповідальне зберігання № 3 та № 4 від 10.02.2021 року та актом прийому-передачі з відповідального зберігання № 1 від 16.02.2021 року.
У зв'язку з відвантаженням товару та на виконання вимог статей 187, 201 ПК України ПСП "ЖУРАВЛИНКА" була складена податкова накладна № 1 від 16.02.2021 року.
За правилом першої події, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час правовідносин, позивачем було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну № 1 від 16.02.2021 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно отриманої позивачем щодо податкової накладної квитанції від 24.02.2021 року про зупинення реєстрації податкової накладної від 16.02.2021 №1 податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено.
З метою виконання вказаної в Квитанції від 24.02.2021 про зупинення реєстрації пропозиції щодо надання пояснень та копій документів, а також на виконання п.п.4 та 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520, позивачем на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було направлено повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1 від 16.02.2021, що підтверджується Квитанцією №2 від 26.02.2021. Судом встановлено, що позивач подав до податкового органу пояснення та копії документів щодо господарської операції, реєстрацію податкової накладної, якої зупинено.
Проте, рішенням комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №2438726/38359098 від 02.03.2021 року було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 16.02.2021 року.
Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 16.02.2021 року зазначено ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація наявність ризикових операцій; відсутні документи: акт прийому-передачі товару, довіреність; не надано первинних документів на придбання посівного матеріалу, добрив, пального, необхідних для вирощування зернових.
Вказаний спір виник через незгоду позивача з рішенням контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 16.02.2021 року, у зв'язку з чим він звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, після відвантаження товару, у позивача виникло визначене законом право на складання податкової накладної № 1 від 16.02.2021 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
Згідно з положеннями підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Відповідно до цієї норми та підпункту 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.12.2019 року №1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка набрала чинності 01.02.2020 року та якою затверджено:
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення реєстрації податкової накладної);
Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок розгляду скарги).
Пунктом 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.
Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно п.п.6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до п.п.12-17 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
У таблиці даних платника податку зазначаються:
види економічної діяльності відповідно до КВЕД;
коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;
коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Відповідно до Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, до ризикових відносять:
- платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками;
- платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ);
- платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
В п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з пунктами 9 - 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до пунктів 25 - 26 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Згідно пунктів 42, 44 - 46 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС.
Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
Разом з тим, як свідчить зміст копії квитанцій від 24.02.2021 року про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2021 року з підстав відповідності вказаних податкових накладних вимогам Критеріїв ризиковості платника податку, вказані квитанції не містять зазначення конкретного виду критерію, що встановлено пунктом 10 Порядку №1165, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, відповідно до якого позивача віднесено до ризикових платників.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2021 року у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаних податкових накладних, контролюючий орган не зазначив обов'язкових конкретних відомостей, визначених п.11 Порядку №1165.
Як вбачається з оскаржуваного рішення підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2021 року є ненадання платником податку документів.
Відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (п.п. “в” п. 201.16.1.ст.201 Податкового кодексу України).
При відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків документів, комісія має конкретний перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти ПН до реєстрації.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення Комісії ДПС не містить зазначення конкретного переліку документів, які необхідно надати позивачу.
Посилання в рішенні за №2438726/38359098 від 02.03.2021 року на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення.
Суд зазначає, що рішення комісії за № 2438726/38359098 від 02.03.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення та чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Судом встановлено, що позивач подав до податкового органу пояснення та копії документів щодо господарських операцій, реєстрацію податкової накладної, якої зупинено.
Разом з тим, комісія, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Проте, як зазначено вище, комісією не вказано конкретний перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти ПН до реєстрації.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що надані ним документи та пояснення були достатніми для прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію в ЄРПН складеної позивачем податкової накладної.
Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарської операції виконання робіт за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
Суд зазначає, що рішення комісії за № 2438726/38359098 від 02.03.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення та чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Суд критично ставиться на посилання відповідача, як на підставу відмови у реєстрації податкової накладної, відсутність розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, адже питання щодо наявності розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, а також правильності їх оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року по справі №806/1339/15.
Таким чином, оскільки на дату постачання позивачем товару оплата, відповідно до умов договору, ще не відбулась, а отже відповідно до вимог діючого законодавства ніяких первинних документів окрім пов'язаних з поставкою товару, не повинно бути оформлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваних рішень щодо відмови в реєстрації податкових накладних. У той же час сукупність первинних документів, наданих до матеріалів справи, свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПС України провести реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної, поданої позивачем, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку із чим суд зобов'язує Державну податкову службу України зареєструвати спірну податкову накладну позивача, датою її фактичного отримання.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача-1 та необхідність зобов'язання відповідача-2 вчинити певні дії.
Щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАСУ, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначеної вище статті КАС України свідчить, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 115 від 23.03.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в загальній сумі 1 513,30 грн.
Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 17.09.2020 року №1709-1;
- копія додаткової угоди №1 від 03.03.2021 до договору про надання правничої допомоги від 17.09.2021 року №1709-1;
- рахунок на оплату по замовленню №1 від 03.03.2021;
- рахунок на оплату по замовленню №1 від 01.04.2021;
- платіжне доручення №114 від 23.03.2021.
- платіжне доручення №141 від 23.03.2021.
Судом встановлено, що між адвокатським бюро "БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ" та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги №1709-1 від 17.09.2021 року.
Відповідно до п.1.1. договору адвокат зобов'язується: надавати клієнту консультації питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-разової роботи по матеріалами, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а клієнт зобов'язується витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених договором.
Клієнт на протязі трьох робочих днів з моменту підписання Договору, сплачує передплату за наданні послуги в розмірі, що становить 100% від загальної вартості послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно. (пункт 4.2. Договору).
Згідно до Рахунку на оплату по замовленню №1 від 03.03.2021 до Договору про надання правничої допомоги №1709/1 від 17.09.2021 вбачається, що Адвокатське об'єднання виставлено оплату за наданні послуги (товар) у розмірі 5 000,00грн. (5 годин), а саме:
- консультування клієнта з приводу оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної у розмірі 500,00грн.;
- аналіз законодавства, що стосується предмету спору, дослідження судової практики в розмірі 500,00грн.;
- збирання та аналіз документів, які можуть бути використанні як докази у справі у розмірі 1000,00 грн.;
- підготовка адміністративного позову та підготовка копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін у розмірі 3 000,00грн.
Також, згідно до Рахунку на оплату по замовленню №1 від 01.04.2021 до Договору про надання правничої допомоги №1709/1 від 17.09.2021 вбачається, що Адвокатське об'єднання виставлено оплату за наданні послуги (товар) у розмірі 5 000,00грн. (5 годин), а саме:
- підготовка та подача процесуальних документів необхідних для захисту інтересів клієнта (відповідь на відзив, заяви про розподіл витрат на правову допомогу тощо) у розмірі 5 000,00грн.
Як вбачається із рахунку на оплату по замовленню, адвокатом проведено консультування клієнта з приводу оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної у розмірі 500,00грн.; аналіз законодавства, що стосується предмету спору, дослідження судової практики в розмірі 500,00грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Судом встановлено, що в Рахунках на оплату по замовленню №1 від 03.03.2021, №1 від 01.04.2021 до Договору про надання правничої допомоги №1709/1 від 17.09.2020, а саме: консультування клієнта з приводу оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної; аналіз законодавства, що стосується предмету спору, дослідження судової практики.
Суд зазначає, що попереднє консультування щодо порушених прав клієнта не входять до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов'язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.
А тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині не підлягає задоволенню.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Стосовно витрат на правничу допомогу в підготовці та подачі процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (відповіді на відзив, заяви про розподіл витрат на правову допомогу), суд вказує, що станом на момент розгляду справи відповіді на відзив не надходило. Крім того, як вбачається із рахунків на оплату замовлення представником позивача визначено послуги в підготовці та подачі процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (відповіді на відзив, заяви про розподіл витрат на правову допомогу), як більш складні, триваліші, чим консультування клієнта з приводу оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної; аналіз законодавства, що стосується предмету спору, дослідження судової практики; збирання та аналіз документів, які можуть бути використанні як докази у справі; підготовка адміністративного позову та підготовка копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін, що є неогрнутованим.
Судом встановлено, що визначені адвокатом послуги є частково доведеними у розмірі 4000,00 грн. та підлягають задоволенню судом, згідно вимог статті 139 КАС України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 666,70 грн.
Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі та складністю справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 9,73-77,139,241-246,255,295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "ЖУРАВЛИНКА" (52663, Дніпропетровська область, Васильківський район, село Журавлинка, вул. Кутузова, буд. 47а, код ЄДРПОУ 38359098) до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658), до відповідача 2 Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПУО 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2438726/38359098 від 02.03.2021 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2021 року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.02.2021 року датою їх фактичного отримання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "ЖУРАВЛИНКА" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 756,50 грн (сімдесят п'ятдесят шість гривень 50 копійок), витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 333,35 грн (одна тисяча триста тридцять три гривні 35 копійок).
Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "ЖУРАВЛИНКА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору розмірі 756,50 грн (сімдесят п'ятдесят шість гривень 50 копійок), витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 333,35 грн (одна тисяча триста тридцять три гривні 35 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно