ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" вересня 2021 р. справа № 300/3354/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в загальній сумі 59 933,98 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, орган стягнення) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 , платник податків) про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в загальній сумі 59 933,98 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання із орендної плати за землю за 2019-2020 роки, застосованого податковими повідомлення-рішеннями №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020 в загальному розмірі 59 933,98 гривень. Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов'язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становив 59 933,98 гривень, і несплачений ОСОБА_1 до бюджету.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.27).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 08.07.2021 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с.23).
23.07.2021 на електронну адресу суду і 02.08.2021 поштовим зв'язком на адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 (а.с.34-36, 42-43).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2021, надіслана відповідачу за адресою, що визначена органом стягнення в адміністративному позові: АДРЕСА_2 , після чого повторно скерована за адресою, зазначеною у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області: АДРЕСА_1 . Однак, поштові відправлення із даною ухвалою повернулися на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відмітками поштової служби (національного поштового оператора АТ "Укрпошта") "за закінченням терміну зберігання" і "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.30-33, 38-41).
Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 КАС України).
Ухвала про відкриття провадження у справі в силу вимог частини 1 статті 174 КАС України надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.
З урахуванням вказаного, а також беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справу саме за реквізитами адреси, яка міститься у позовній заяві і відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області (тобто адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ), то в силу вимог частини 11 статті 126, частини 1 статті 174 і пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України коментована ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач 24.09.2021 подав суду, через канцелярію, заяву із відповідними доказами, в якій навів додаткові обґрунтування щодо обставин справи, в тому числі стосовно надіслання податкових повідомлень-рішень на адресу відповідача, яка містить у базі даних податкового органу (а.с.44-46, 47-54).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи (стаття 36 ПК України).
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Плата за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 ПК України відноситься до місцевих податків.
Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269, пункту 288.2 статті 288 ПК України відповідач є платником орендної плати за землю.
Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості із орендної плати за землю, яка виникла у результаті несплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 287.5 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 ПК України встановлено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
За змістом пунктів 288.2., 288.3., 288.4., 288.5. статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7. статті 288 ПК України).
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки для обслуговування худобо забійного пункту та котельні, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди землі, укладеного 01.08.2007 між позивачем (орендар) і Городенківською міською радою (орендодавець) строком на 25 років. Даний договір зареєстрований в Державному реєстрі земель 02.08.2007 за номером 040730200025 (а.с.11-14, 15, 16, 17).
Згідно пояснень контролюючого органу, у січні 2012 року орендодавець та орендар земельної ділянки, додатковою угодою внесли зміни до договору оренди землі №040730200025 від 01.08.2007 (а.с.3).
Податковий борг, як свідчать матеріали справи, виник у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2019-2020 роки.
Так, Головним управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020, якими відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2019 рік в сумі 29 966,99 гривень і за 2020 рік в сумі 29 966,99 гривень, що в загальному становить 59 933,98 гривень (а.с.7, 8).
Зазначені податкові повідомлення-рішення 06.06.2019 і 05.06.2020 Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення скеровані на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Податкове повідомлення-рішення №2424887-5413-0913 від 22.04.2019, вручене позивачу 11.06.2019, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 , проставлений на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №78103 0059935 1 (а.с.7). Податкове повідомлення-рішення №3575511-5433-0913 від 29.04.2020 повернулося на адресу податкового органу із відміткою національного поштового оператора АТ "Укрпошта" - "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с.7, 8-9).
Податкове повідомлення-рішення в силу вимог пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
До набрання чинності Законом №466-IX від 16.01.2020 пунктом 58.3. статті 58 ПК України було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
За змістом пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як визначено пунктом 45.1. статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно пункту 63.5. статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3. статті 42 ПК України).
Варто наголосити, що усі громадянам України - платникам податків на виконання вимог Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.1994 за №320/94-ВР (надалі по тексту також - Закон №320/94-ВР) присвоювалися (присвоєно) ідентифікаційні номера, а надалі реєстраційні номера облікової картки платника податків.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які, поряд з іншими, проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.
Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників (частина 2 статті 5 Закону №320/94-ВР)
Абзацом 5 частини 3 статті 5 Закону №320/94-ВР визначено, що під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, серед іншого, вносяться дані про місце проживання.
Відповідно до частини 6 статті 5 Закону №320/94-ВР на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.
Як було визначено приписами частини 3 статті 9 Закону №320/94-ВР фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, зобов'язані:
- зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.
На реалізацію коментованого закону Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ за №43 від 27.01.1998 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків" (надалі по тексту також - Положення №43).
Пунктом 1.3 Положення №43 визначалося, що фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів надається ідентифікаційний номер, який надсилається до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.
Згідно із пунктом 2.1 Положення №43 для отримання Картки громадянин України пред'являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Виготовлені Картки розсилаються до органів державної податкової служби за місцем проживання фізичних осіб або за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування (підпункт 2.17.2. пункту 2.17 Положення №43).
До отримання документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство, Картки неповнолітнім фізичним особам в силу вимог пункту 2.3 Положення №43 видавалися одному з батьків за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з унесеними до нього відомостями про місце проживання або тимчасового перебування.
Окрім вказаного, положеннями пунктів 8.1. і 8.2. було регламентовано, що інформація щодо реєстраційних даних про фізичну особу коригується у разі, якщо в установленому законодавством порядку змінилися дані, що містяться у Картці. У разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у Картці, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
В подальшому, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 за №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (надалі по тексту також - Порядок №722).
Згідно пункту 6.3. Розділ II Порядку №722 працівник органу державної податкової служби у разі подання Облікової картки, поряд з іншим, зобов'язаний за даними відповідного рівня Державного реєстру, паспортного документа чи шляхом опитування фізичної особи - платника податків пересвідчитись у відсутності реєстрації фізичної особи - платника податків, установити, чи не змінювала фізична особа - платник податків прізвище, ім'я або по батькові, місце проживання, дату народження чи інші дані, які включаються до Облікової картки.
Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №722 у разі виникнення змін та/або уточнень у реєстраційних даних фізична особа - платник податків протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана подати Повідомлення до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання).
Надалі, аналогічні за містом норми щодо обов'язку платника податків у випадку наявності об'єктів оподаткування здійснити подання відповідних документів для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а також в частині обов'язку у випадку виникнення змін у власних облікових даних, в тому числі при зміні місця проживання (податкової адреси), на подання до відповідного податкового органу відповідних даних, окрім Податкового кодексу України (з 01.01.2011) визначалися в таких нормативно правових актах :
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України";
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 за №779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків";
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків".
Згідно наявної в матеріалах справи відомості із центральної бази даних Державної податкової служби Державного реєстру фізичних осіб - платників податків податкова адреса ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) значиться: АДРЕСА_2 (а.с.47).
В силу правового регулювання коментованих вище нормативно-правових актів у суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей про податкову адресу ОСОБА_1 , занесених до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с.47).
Попри вказане, як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №0940/1971/18, яка долучена позивачем в ході розгляду даної справи, Верховним Судом досліджувалось питання податкової адреси ОСОБА_1 . За результатом розгляду касаційної скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №0940/1971/18, Верховний Суд вказав на ненадання ОСОБА_1 жодного доказу того, що ним у відповідності до вимог статті 70 ПК України подавалися контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема і щодо зареєстрованого місця проживання (а.с.52).
Податкові повідомлення-рішення №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020 надіслані контролюючим органом на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , яка відповідала його податковій адресі згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, здійснюючи 04.09.2012 реєстрацію власного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання вимог пункту 42.3 статті 42, статті 45 Податкового кодексу України та пункту 2 і 3 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954, повідомив про такі обставини відповідний структурний підрозділ Державної податкової служби України.
Таким чином, суд вважає дотримання відповідачем порядку надіслання податкових повідомлень-рішень №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020, визначений пунктом 42.2. статті 42 Кодексу, оскільки такі надіслані на податкову адресу відповідача та за останнім відомим місцезнаходженням ОСОБА_1 .
Не виконання платником податків обов'язку в частині повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №826/11455/15.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.- 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020, суд приходить до переконання, що грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 59 933,98 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.
Як слідує з матеріалів справи Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (78103 0268379 1) направлено на податкову адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" за №20549-17/904 від 20.10.2017, яка отримана останнім 27.10.2017, що засвідчується особистим підписом відповідача (а.с.10). У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами фізичної особи ОСОБА_1 від 30.03.2021, податковими повідомлення-рішеннями №2424887-5413-0913 від 22.04.2019 і №3575511-5433-0913 від 29.04.2020, податковою вимогою форми "Ф" за №20549-17/904 від 20.10.2017, витягом із облікової картки платника податків з орендної плати з фізичних осіб, які містяться в матеріалах справи (а.с.6, 7, 8, 10, 18-20).
Таким чином, нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 59 933,98 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 59 933,98 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 59 933,98 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 59 933,98 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 59 933,98 гривень (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні дев'яності вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43968064), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач - фізична особа ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) АДРЕСА_4 .
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.