ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2021Справа № 910/9905/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря
судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального позовного
провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі»
Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 6 879 120, 79 грн.,
за участі представників:
позивача - Ганжела В.В.
відповідача - Найденко І.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 6 879 120, 79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не виконав свої грошові зобов'язання за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9905/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.07.2021. Представник відповідача 13.07.2021 подав до суду клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні, яке суд задовольнив.
За результатами підготовчого засідання 13.07.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження строком на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.09.2021.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.07.2021 представник відповідача подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував повністю.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 27 липня 2021 року подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що наведені відповідачем у відзиві підстави невиконання зобов'язань за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 не звільняють його від відповідальності.
Представник відповідача 06 вересня 2021 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого суд відмовив у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення, передбачених частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
До Господарського суду міста Києва представник позивача 07.09.2021 подав заяву про зміну розміру позовних вимог до 5 809 042, 60 грн., яку суд прийняв до розгляду.
За результатами підготовчого засідання 07.09.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.09.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2021 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні, подав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи докази часткової оплати основного боргу. Клопотання судом задоволено та долучено докази до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 03.03.2021 укладено договір № 53-129-01-21-02235, за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу світлі нафтопродукти, а відповідач - прийняти та оплатити їх вартість.
Згідно з пунктом 1.2 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, її ціна і строк поставки зазначаються у специфікації.
Специфікацією №1 до договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 сторони узгодили поставку дизельного палива та автомобільного бензину на загальну суму 14 180 430, 16 грн. до 26.03.2021.
Пунктом 5.4 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 передбачено, що датою поставки товару вважається дата видаткової накладної, що підтверджує надходження товару.
Позивач протягом періоду часу з 10.03.2021 - 26.03.2021 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 13 931 152, 07 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі ТМЦ № 23 від 26.03.2021, № 22 від 26.03.2021, № 21 від 21.03.2021, № 20 від 26.03.2021, № 19 від 22.03.2021, № 18 від 22.03.2021, № 17 від 22.03.2021, № 16 від 22.03.2021, № 15 від 22.03.2021, № 14 від 22.03.2021, № 13 від 12.03.2021, № 12 від 12.03.2021, № 11 від 12.03.2021, № 10 від 11.03.2021, № 9 від 11.03.2021, № 8 від 11.03.2021, № 7 від 11.03.2021, № 6 від 10.03.2021, № 5 від 10.03.2021, № 4 від 10.03.2021, № 3 від 10.03.2021, № 2 від 10.03.2021 та накладними № 2261 від 26.03.2021, № 2210 від 26.03.2021, № 2260 від 26.03.2021, № 2262 від 26.03.2021, № 2176 від 22.03.2021, № 2173 від 22.03.2021, № 2174 від 22.03.2021, № 2181 від 22.03.2021, № 2175 від 22.03.2021, № 2177 від 22.03.2021, № 1943 від 12.03.2021, № 1942 від 12.03.2021, № 1941 від 12.03.2021, № 1924 від 11.03.2021, № 1920 від 11.03.2021, № 1926 від 11.03.2021, № 1925 від 11.03.2021, № 1877 віл 10.03.2021, № 1882 від 10.03.2021, № 1887 від 10.03.2021, № 1878 від 10.03.2021, № 1872 від 10.03.2021.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється відповідачем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленого товару.
Судом встановлено, що строк оплати за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 є таким, що настав.
З долучених до матеріалів справи платіжних доручень № 1067 від 31.03.2021, № 1066 від 31.03.2021, № 1057 від 31.03.2021, № 1063 від 31.03.2021, № 1062 від 31.03.2021, № 1058 від 31.03.2021, № 1056 від 31.03.2021, № 1065 від 31.03.2021, № 1061 від 31.03.2021, № 1059 від 31.03.2021, № 1064 від 31.03.2021, № 1060 від 31.03.2021, № 1515 від 05.08.2021, № 1550 від 11.08.2021 вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар тільки частково на суму 8 315 198, 45 грн., у результаті чого, прострочена заборгованість складає 5 615 953, 62 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у нього відсутня вина з неналежного виконання умов договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021, оскільки заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням Державним підприємством «Гарантований покупець» укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу електричної енергії.
Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, та відсутності у нього необхідних коштів.
Таким чином, невиконання Державним підприємством «Гарантований покупець» укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу електричної енергії не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021.
З долученого відповідачем платіжного доручення № 1750 вбачається, що 20 вересня 2021 року відповідачем було частково сплачено суму основного боргу за договором №53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 у розмірі 100 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000, 00 грн., провадження у справі у вказаній частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу є правомірною і підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 515 953,62 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 84 815, 27 грн. - 3 % річних та 108 273, 71 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 25.03.2021 - 07.09.2021.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відзиві відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
Суд зазначає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваних неустойки (штрафу, пені), відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, відсотків річних, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Враховуючи, що заява відповідача про зменшення розміру 3 % річних невмотивована, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статтей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань та винятковості даного випадку матеріали справи не містять, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 84 815, 27 грн. - 3 % річних та 108 273, 71 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 25.03.2021 - 07.09.2021.
Відповідач також просить суд відстрочити виконання рішення суду.
Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У зв'язку з тим, що відстрочення виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочення виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відповідач при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
Надана відповідачем на підтвердження скрутного матеріального становища службова записка не є доказами важкого фінансового стану чи відсутності у останнього грошових коштів.
Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, фінансові складнощі не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ відповідача є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання відповідачем не надано, згоди позивача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/9905/21.
Згідно з частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що часткова оплата основного боргу здійснена відповідачем після подання позову до суду, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 231, 238, 239, 241-242, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, місто Київ, вулиця Франка Івана (Шевченківський район), будинок 31, ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 11, ідентифікаційний код 40428668) 5 515 953 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 62 коп. - основного боргу, 84 815 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 27 коп. - 3 % річних, 108 273 (сто вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 71 коп. - інфляційних втрат та 103 186 (сто три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 81 коп. - судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частини стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, місто Київ, вулиця Франка Івана (Шевченківський район), будинок 31, ідентифікаційний код 26251923) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу.
4. У задоволенні заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом'про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/9905/21 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 28.09.2021
Суддя Т.Ю. Кирилюк