СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23634/20
пр. № 2/759/2737/21
14 вересня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарях - Мурга Т.С., Скиданенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду в Київській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями відносно арешту майна, що виніс Києво-Святошинський районний суд в Київській області,-
ОСОБА_1 30.12.2020 року звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду в Київській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями відносно арешту майна, що виніс Києво-Святошинський районний суд в Київській області, яким просить суд стягнути на його користь з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві моральну шкоду в розмірі 300000,00 грн. завдану незаконними рішеннями з боку посадових осіб Києво-Святошинського районного суду в Київській області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що 25.06.2017 року він маючи на руках рішення Києво-Святошинського районного суду та Київського апеляційного суду по справі № 369/1567/15 від 20.06.2017 року, яким визнано його право на користування будинком, за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований з 2009 року намагався потрапити на територію свого житла. Для захисту від незаконних посягань у побаченні з сином та користуванню власним житлом 25.06.2017 року він взяв з собою газовий балончик та травматичну зброю нелетальної дії - Терен 12К. В цей день на нього стався напад групою озброєних осіб. Після нападу групи осіб на нього було викликано слідчо-оперативну групу, яка без рішення суду та його дозволу пройшла на територію його житло та тимчасово вилучила його майно. У серпні 2017 року він звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого та не арештованого майна.
05.09.2017 року по справі № 369/9126/17 Києво-Святошинський районний суд Київської області своєю ухвалою незаконно відмовив йому у задоволенні скарги щодо повернення майна. Крім того, зазначив, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинський районний суд Київської області від 05.10.2017 року та 14.12.2017 року йому знову було незаконно відмовлено у задоволенні скарги щодо повернення майна.
Вказав, що ухвалою колегії судді судової палати з розгляду кримінальних справ постановив нову ухвалу, якою задовольнив його скаргу та зобов'язав повернути йому незаконно вилучене майно рушницю «Сафарі ПН-001» та інше вилучене майно. Зазначив, що внаслідок винних та неправомірних дій позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку він просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.01.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник Києво-Святошинського районного суду Київської області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, якою просить винести рішення відповідно до чинного законодавства та розгляд справи провести за відсутності представника Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, всебічно з'ясувавши обставини, на які послались позивачі, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні рішенням Києво-Святошинського районног суду м. Києва від 22.04.20115 року у справі № 369/1567/15 визнано за ОСОБА_1 право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, в провадженні Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12017110200003819 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Як зазначив, позивач 25.06.2017 року на нього стався напад групою озброєних осіб. Після нападу групи осіб на нього було викликано слідчо-оперативну групу, яка без рішення суду та його дозволу пройшла на територію його житло та тимчасово вилучила його майно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до старшого слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Веселій С.В. з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, проте постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 22.08.2017 року, 22.09.2017 року та 28.11.2017 року позивачу було відмовлено у поверненні тимчасово вилученого майна ( а.с.15-20).
Не погоджуючись з діями слідчого позивач неодноразово звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність слідчого.
Проте, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2017 року, 05.10.2017 року та 26.10.2017 року позивачу було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна (а.с. 21-23).
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 28.12.2017 року постановлено нову ухвалу, якою зобовязано слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області у кримінальному провадженні № 12017110200003819 від 25.06.2017 року негайно повернути ОСОБА_1 майно, яке було вилучено в ході проведення огляду масці події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме рушницю «Сафарі ПН-001», чотири предмети схожі на патрони зеленого кольору та предмет схожий на лом помаранчевого кольору (а.с. 27-29).
Підставою звернення до суду із даним позовом є посилання на те, що протиправною бездіяльністю працівників Києво-Святошинського районного суду Київської області позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у тому що протягом 4 місяців позивач був позбавлений можливості захисту законних прав, здоров'я та життя від посягань групи озброенних осіб під час спроб за рішенням суду побачити власного сина.
Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача.
Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Предметом доказування у вказаній справі є протиправність дій або бездіяльності відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями останніх та спричиненням моральної шкоди позивачам, і відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Позивач вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував незаконною бездіяльністю судових органів.
Суд, аналізуючи надані сторонами докази у своїй сукупності з обставинами справи приходить до переконання, що доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися судом у кримінальному провадженні.
Разом з тим, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності судових органів, які були у подальшому скасовані апеляційною інстанцією, не свідчить про протиправність дій судових органів та завдання позивачу моральної шкоди у розумінні ст. 23 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками Києво-Святошинського районного суду Київської області иєві моральної шкоди.
Таким чином, за відсутності доказів , правові підстави для застосування норм у ст.ст. 1176, 1173 чи 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди відсутні.
За таких обставин судом встановлено, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Однак враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній віднесений за рахунок держави.
Керуючись ст.23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду в Київській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями відносно арешту майна, що виніс Києво-Святошинський районний суд в Київській області - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Журибеда