Справа № 643/8101/21
Провадження № 1-кп/643/1040/21
22.09.2021
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220000001170 від 25.09.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України,-
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України.
Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 обов'язків на два місяці, а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурору чи суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові.
В обгрунтування вказаного клопотання прокурор посилався на наявність ризиків передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та їх захисники заперечували проти задоволення вказаного клопотання прокурора з огляду на те, що вони вважають, що прокурор не довів ті ризики, на які він посилається у своєму клопотанні. Обвинувачений ОСОБА_12 у вирішенні клопотання щодо нього, покладався на розсуд суду.
Також, прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
У своєму клопотанні прокурор посилався на наявність ризиків передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та навів у своєму клопотанні відповідне обґрунтування.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили суд змінити запобіжних захід на домашній арешт.
Також, прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 у нічний період доби.
У своєму клопотанні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п. 1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, навівши у своєму клопотанні відповідні аргументи.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили суд змінити домашній арешт на особисте зобов'язання.
У судове засідання не з'явилися захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 , однак, ОСОБА_12 не заперечував проти розгляду зазначених клопотань за відсутності його захисника. Також, був відсутній другий захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 , натомість був присутній захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , які не заперечували проти розгляду клопотань за відсутності адвоката ОСОБА_14 . За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розглянути вказані клопотання за відсутності не зявившихся захисників.
Суд, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 обов'язків на два місяці, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Що стосується клопотань прокурора про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 обов'язків на два місяці, а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурору чи суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові, суд зазначає наступне.
Відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 року були обрані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, яких згодом було звільнено, у зв'язку зі сплатою застави. Після сплати застави на цих обвинувачених були покладені відповідні обов'язки, а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові, здати на зберігання до ГУ ДМС у Харківській області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовженим за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Суд зазначає, що ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років та усвідомлюючи даний факт ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 3 ст. 303 КК, у яких вони обвинувачуються, є тяжкими, обвинувачення висунуте за сьома епізодами, санкція яких, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також за відсутності дії зазначеного запобіжного заходу чи застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 можуть знищити, сховати або спотворити речі та інформацію, що може мати значення для кримінального провадження, грошові кошти та інші цінності які здобуті злочинним шляхом для їх подальшої конфіскації, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.?
Суд вважає, що даний ризик є також обгрунтованим в частині можливості обвинувачених в подальшому сховати грошові кошти та інші цінності для їх подальшої конфіскації з огляду на покарання за санкцію ч. 3 ст. 303 КК України яка передбачає можливість конфіскації майна.
Крім того, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 можуть незаконно впливати на свідків, співучасників злочинів, учасників провадження, понятих, інших осіб які приймали участь кримінальному правопорушенні, в яких вони обвинувачуються, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника на те, що судом на нього та інших не було покладено обов'язку не спілкуватися зі свідками не є обставиною, яка унеможливлює наявності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такий ризик оцінюється судом незалежно від покладання чи не покладання судом такого обов'язку як не спілкування зі свідками. Суд вважає, що обвинувачені у будь-якому випадку повинні утримуватись від спілкування зі свідками по справі з метою дотримання основних засад кримінального провадження, таких як: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка передбачена п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України.
Крім того, існує вірогідність вчинення ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 нових злочинів, у тому числі з корисливих мотивів, у зв'язку відсутністю законних джерел доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_10 на той факт, що він є фізичною особою підприємцем, суд не може взяти до уваги, оскільки він не надав декларацію про свої доходи.
Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, без продовження покладення на обвинувачених процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, суд вважає, що встановлені обставини, в тому числі факт, що їм пред'явлено обвинувачення у вчинення тяжких злочинів, який протягом тривалого часу міг бути основними доходами ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , враховуючи, що іншого джерела доходів у них не має, у зв'язку із чим вони можуть продовжити протиправну діяльність, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам та покладення на ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 процесуальних обов'язків є обґрунтованим.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_12 офіційно не працевлаштований за час існування кримінального провадження, офіційно у шлюбі не перебуває, має цивільну дружину та сина, інших даних щодо його особи, матеріали судової справи не містять. ОСОБА_12 , вийшов з-під варти під заставу, підстав скасовувати раніше покладені судом обов'язки у суду відсутні, з підстав викладених вище, а тому суд вважає, доведеними існування ризиків, які передбачені п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_12 .
Суд бере до уваги, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований за час існування кримінального провадження, офіційно у шлюбі не перебуває, інших даних щодо його особи, матеріали судової справи не містять. ОСОБА_6 вийшов з-під варти під заставу, підстав скасовувати раніше покладені судом обов'язки у суду відсутні, з підстав викладених вище, а тому суд вважає, доведеними існування ризиків, які передбачені п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_6 .
Суд бере до уваги, що ОСОБА_10 є фізичною особою підприємцем, декларацію про доходи до суду не надав, неодружений, дітей не має, інших даних щодо його особи, матеріали судової справи не містять. ОСОБА_10 вийшов з-під варти під заставу, підстав скасовувати раніше покладені судом обов'язки у суду відсутні, з підстав викладених вище, а тому суд вважає, доведеними існування ризиків, які передбачені п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_10 .
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, покладання зазначених обов'язків на обвинувачених, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу у вигляді застави, даним щодо обвинувачених, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Що стосується клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 на 60 діб.
Обвинувачений ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, зазначає, що свідки не допитані, письмові докази не досліджувались.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність даних про його офіційне працевлаштування, раніше судимий, сімейний стан (неодружений), відсутність осіб, які знаходяться на утриманні обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 , на минулому судовому засіданні, про те, що він може проживати у квартирі своєї цивільної дружини суд не взяв до уваги, оскільки суду не надано ані договору оренди, який укладений між обвинуваченим та власником вказаної квартири та будь-яких інших даних, які б свідчили про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, а також того факту, що зазначені обставини зможуть бути запобіжниками тих ризиків на які посилається прокурор.
Судом ухвалою від 05.08.2021 року були зменшено розмір застави та визначено заставу у сумі 68 100 грн.
Також, судом враховано, що раніше обвинувачений вже звільнився під заставу у 2018 році, але обвинувачується у вчинені нових злочинів, вчинених вже після звільнення з-під варти під заставу.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотанні прокурора сторона захисту не надала.
Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 до 20 листопада 2021 року включно.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Алісівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянин України, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які законом віднесено до категорії тяжких, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років; може переховуватися від суду - виїхавши за межі України, але зважаючи на те, що ОСОБА_8 має реєстрацію у Харківській області, постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, тому у суду є підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Суд вважає, що у відношенні ОСОБА_8 продовжують існувати ризики, які передбачені п.1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України з підстав вказаних вище у даній ухвалі, а тому є підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді нічного домашнього арешту з покладання обов'язків, які визначені в ухвалі суду від 05.08.2021 року.
Також, суд звертає увагу на той факт, що ухвалою суду від 05.08.2021 року судом було покладено обов'язок на обвинуваченого ОСОБА_8 докласти зусиль до пошуку роботи, однак обвинуваченим до сих пір не надано документів про працевлаштування, що свідчить про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Керуючись ст. 196,197,205,331, 372,395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Строк дії ухвали встановити до 20 листопада 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Клопотання про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 обов'язків на два місяці - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 на два місяці, тобто до 20 листопада 2021 року включно, строк покладених на нього процесуальних обов'язків а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 на два місяці, тобто до 20 листопада 2021 року включно, строк покладених на нього процесуальних обов'язків а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 на два місяці, тобто до 20 листопада 2021 року включно, строк покладених на нього процесуальних обов'язків а саме: прибувати до суду за кожної вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на два місяці, тобто до 20 листопада 2021 року включно, обвинуваченому ОСОБА_8 , з покладенням наступних обов'язків, а саме: зобов'язати ОСОБА_8 прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання: квартиру АДРЕСА_3 , в період доби з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин без дозволу суду, не відлучатися із м. Харкова без дозволу суду, здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім'я (у разі наявності), утримуватися від спілкування зі свідками по справі, докласти зусиль до пошуку роботи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 27 вересня 2021 року об 11 годині 00 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1