21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
09 червня 2010 р. Справа 2/71-10
за позовом: Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ", вул. 40-річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740
до:Приватного підприємства "Пан-Агро", вул. Шевченка, 128, смт. Ширяєве, Ширяєвський район, Одеська область,
до: Приватного підприємства "Русь-Інвест", вул. Центральна, 1, с. Кам"яногірка, Іллінецький район, Вінницька область, 22752
про стягнення 204093,8 грн. збитків
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Ніколайчук В.Ф. - за довіреністю, Рось О.М. - за довіреністю;
відповідача-1: не з"явився;
відповідача 2: Коломієць М.Ф. - в.о. виконавчого директора ПП "Русь-Інвест".
Заявлено позов Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ" до Приватного підприємства "Пан-Агро" та Приватного підприємства "Русь-Інвест" про стягнення 204093,80 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 17.05.2010 р.
У зв"язку із неявкою відповідача-1 ухвалою суду від 17.05.2010 року розгляд справи відкладено на 09.06.2010 року.
09.06.2010 року в судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання, призначене на 09.06.2010 року, повторно не з'явився, витребуваних попередніми ухвалами суду документів не надав, незважаючи на те, що належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи № 2/71-10 рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідач-2 згідно поданого відзиву № б/н від 17.05.2010 року позов визнав.
Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача-2 по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача-1, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
15 травня 2008 року між Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ" (замовник) та Приватним підприємством "Пан-Агро" (виконавець) укладено договір, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов"язання по виконанню сільськогосподарських робіт по захисту рослин на полях замовника.
З метою забезпечення виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов"язань за договором 20 травня 2008 року між Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ" (кредитор) та Приватним підприємством "Русь-Інвест" (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов"язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне та належне виконання ПП "Пан-Агро" зобов"язань за договором № б/н від 15.05.2008 року.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.05.2008 року відповідачем-1 були виконані роботи по захисту рослин, однак з істотними відступами від умов укладеного договору.
Зокрема, у відповідності до акту № 1 від 19.05.2008 року комісією встановлено, що відповідач-1 під час опилення поля № 8 площею 100 га, здійснив помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою.
Вказані дії відповідача-1 завдали позивачу збитки, які полягали у неодержанні очікуваної кількості врожаю кукурудзи, причиною чого послужило помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою, десиктантом "Реглон" здійснене ПП "Пан-Агро".
Актом № 2 від 22.10.2008 року встановлено зниження урожайності кукурудзи і валового недобору кукурудзи в кількості 283000,00 кг.
Відповідно до даних складського обліку (реєстри №№ 1, 2, 4, 22, 23) з поля № 10 вдалось зібрати врожаю кукурудзи загальною кількістю 138640 кг, що становить 16,5 ц з 1 га.
За даними Головного управління статистики у Вінницькій області (довідка № 07.1/87/3460 від 23.09.2009 року) середня урожайність кукурудзи на зерно в 2008 році по сільськогосподарських підприємствах склала 56,5 ц з 1 га, середня ціна реалізації становить 604,40 грн. за 1 тонну.
Недобір кукурудзи з 1 га поля № 10 становить 33,5 ц (50 ц - 16,5 ц = 33,5 ц), тоді як загальна кількість недобору із площі 84 га складає 281,4 т (84 га*3,35 тонн = 281,4 т).
Таким чином, загальна сума завданих позивачу збитків становить 204093,80 грн. (281,4 т * 604,4 грн. * 20% ПДВ = 204093,80 грн.).
Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 15.05.2008 року є договором про надання послуг.
В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що відповідач-1 виконав свої обов'язки за укладеним договором № б/н від 15.05.2008 року не належним чином, оскільки здійснив помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою, замість опилення поля № 8 площею 100 га, при цьому, завдавши позивачу 204093,80 грн. збитків, що полягають у неодержанні очікуваного урожаю кукурудзи. Вказані обставини підтверджуються відповідними доказами по справі, зокрема, актом № 1 від 19.05.2008 року, актом № 2 від 22.10.2008 року.
Поряд з цим, суд вважає правомірною та обгрунтованою нараховану позивачем суму збитків у розмірі 204093,80 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
З огляду на вказане, заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків у розмірі 204093,80 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 ЦК України).
Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, вимоги позивача до ПП "Русь-Інвест" заявлені правомірно та підлягають задоволенню в тому ж обсязі вимог, які заявлені до ПП "Пан-Агро".
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідачі не подали до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів їх погашення (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 901, 906 ЦК України, ст.ст. 20, 147, 173, 174, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Пан-Агро", вул. Шевченка, 128, смт. Ширяєве, Ширяєвський район, Одеська область, 66800 (ідентифікаційний код - 32356814) та Приватного підприємства "Русь-Інвест", вул. Центральна, 1, с. Кам"яногірка, Іллінецький район, Вінницька область, 22752 (ідентифікаційний код - 32630959) на користь Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ", вул. 40-річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740 (ідентифікаційний код - 32446504) 204 093,80 грн. - збитків, 2040,94 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 червня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу вул. 40-річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740
3 - відповідачу вул. Шевченка, 128, смт. Ширяєве, Ширяєвський район, Одеська область, 66800
4 - відповідачу вул. Центральна, 1, с. Кам"яногірка, Іллінецький район, Вінницька область, 22752