03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/13936/21 Головуючий у суді першої інстанції - Бондаренко М.С.
Номер провадження № 33/824/3951/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
27 вересня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Яворський М.А., за участю секретаря судового засідання Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану захисником Гармаш Михайлом Юрійовичем, на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (очі не реагують на світло, сухість ротової порожнини, неприродна блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, що зафіксовано на відеозапис з бодікамери поліцейського АА00758. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. подав апеляційну скаргу, яку мотивував тим, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові, ґрунтуються на недопустимих доказах.
Так, захисник Гармаш М.Ю. вважає вимогу поліцейських про проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 безпідставною, оскільки така вимога вчинена без наявності та перевірки ознак наркотичного сп'яніння, тобто з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 09 листопада 2015 року №1452/735. Натомість вказує, що ознаки сп'яніння у водія ОСОБА_1 були відсутні і таке твердження підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, відповідно до якого він протягом спілкування з поліцейськими поводить себе спокійно, координація рухів та мови не порушена, пальці рук не тремтять. Він має цілком природне забарвлення обличчя.
Крім того, працівники поліції не здійснювали перевірку ознак сп'яніння ОСОБА_1 , зокрема не застосовували будь-яких приладів освітлення для перевірки реакції очей і незрозумілим є яким чином працівники поліції встановили ступінь сухості ротової порожнини особи.
Тож, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, направлення його на огляд було безпідставним та протиправним, на думку захисника, у ОСОБА_1 не виникло обов'язку його проходження.
Захисник Гармаш М.Ю. вказує на порушення прав його клієнта при складенні протоколу, зокрема останньому не було роз'ясненого його права, в тому числі й права на захист, натомість працівниками поліції вчинено провокацію до вчинення адміністративного правопорушення шляхом пропозиції альтернативного варіанту - відмови від проходження огляду, як його законного права, замість роз'яснення ОСОБА_1 його дійсних прав та обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник посилається й на складення протоколу без присутності двох свідків, відсутності повного та безперервного запису із бодікамер працівників поліції спілкування з особою, що притягується до адміністративної відповідальності, ходу процедури складення протоколу та, відповідно, відсутності таких відеозаписів у матеріалах справи.
Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - Гармаша М.Ю., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №012420 від 02 червня 2021 року вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (очі не реагують на світло, сухість ротової порожнини, неприродна блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, що зафіксовано на відеозапис з бодікамери поліцейського АА00758. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Також в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 (а.с.2).
Із вказаних відеоматеріалів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що працівник патрульної поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря нарколога або вказує на його право відмовитись від вказаного огляду. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він роз'яснював ОСОБА_1 його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто здійснював роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, які законодавством не передбачені, а й по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених протиправних дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Гармаш Михайлом Юрійовичем, задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський