справа №754/695/20 головуючий у суді І інстанції: Клочко І.В.
провадження №22-ц/824/12691/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
14 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Національного інституту раку на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту раку, третя особа: виконуючий обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного інституту раку, третя особа: виконуючий обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж у Національному інституту раку. 12 грудня 2019 року наказом виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку «Про оголошення догани» йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці у робочий час). 17 грудня 2019 року наказом виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку «Про звільнення» його було звільнено з посади начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж
з 18 грудня 2019 року, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 вказував, що трудову дисципліну не порушував, а застосування до нього дисциплінарного стягнення є безпідставним та незаконним, так як він не був ознайомлений з наказами, про їх наявність дізнався в усній формі у відділі кадрів. Вважає, що накладення дисциплінарного стягнення відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством, оскільки від нього не відбиралися письмові пояснення. Зазначив, що керівництвом Національного інституту раку у період з 11 вересня 2019 року по день його звільнення директором інституту було видано ряд розпоряджень, про наявність яких він дізнався після закінчення терміну їх виконання та не містять його підпису про ознайомлення. Крім того, розпорядження директора інституту «Про надання пояснень» від 08 листопада 2019 року № 54 та «Щодо організації роботи»
№ 55 були видані у період його щорічної відпустки з 06 листопада 2019 року
по 22 листопада 2019 року.Вважає, що протиправні дії відповідача завдали йому моральних страждань, переживань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що негативно вплинуло на стан його здоров'я та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Він навчається вищому навчальному закладі та готує кандидатську роботу, а через ситуацію, що склалась, не може зосередитись та зайнятись підготовкою вказаної роботи. У зв'язку із чим йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 20 000 грн.. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати накази про оголошення догани та звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільнені, а також відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Національного інституту раку, третя особа: виконуючий обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасувати наказ №215 виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку
ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасувати наказ №223-К виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3 від 17 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 18.12.2019р. від займаної посади у зв'язку
із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором згідно п.3. ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж Національного інституту раку з 18 грудня 2019 року. Стягнуто з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 97732,40 грн.. Стягнуто з Національного інституту раку
на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2142,08 грн.. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Національний інститут раку подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування наказу № 215 виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 , визнання незаконним та скасування наказу №223-К виконуючого обов'язки директора Національного інститут раку ОСОБА_3 від 17 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 від займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування ремонту будівель, споруд та інженерних мереж Національного інституту раку з 18 грудня 2019 року, стягнення з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 97732, 40 грн., стягнення з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2142, 08 грн., стягнення з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2522,40 грн., та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .. Вказує, що підставою для оголошення догани ОСОБА_1 був акт про його відсутність на роботі 25.11.2019 р.. Однак, позивач як підставу незаконності такого наказу, надає до суду як доказ акти огляду приміщення прохідної №1 від 25.11.2019р.
та огляду вузла тепло обліку від 25.11.2019р., які підписані не лише позивачем, а й нібито працівниками Національного інституту раку, зокрема, заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3 , провідним інженером ОСОБА_4 , та інженерами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Зазначені акти не відповідають Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", а також, у відділі документального забезпечення та організації діловодства Актів обстеження не зареєстровано та у Національному інституті раку відсутні оригінали Актів обстеження, що говорить про те, що походження копії Актів обстеження невідоме і вони не можуть бути визнанні документами Національного інституту раку. Зазначає, що судом першої інстанції №215 в.о. директора Національного інституту раку ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці в робочий час) були враховані копії аркушів (Актів обстеження) невідомого походження та копії табелю, який був складаний та підписаний під час відпустки позивача, а пізніше виходячи з особистої зацікавленості не надав додатковий табель із коригуванням із зазначенням прогулу. Суд першої інстанції не взяв до уваги надані до позовної заяви позивачем акт НІР про відсутність на робочому місці від 25.11.2019р. (а.с. 25) та акт про відмову щодо ознайомлення з актом про відсутність на роботі від 27.11.2019р. (а.с. 26), які були складені різними складами комісій, а взяв до уваги невідомого походження копії Актів обстеження та інформацію із табелів, яку користуючись своїми повноваженнями керівника та діючи у своїх власних інтересах позивач не вніс коригування. Як вбачається зі змісту розпоряджень директора НІР від 11.09.2019 № 49, від 11.09.2019 №50, від 08.11.2019 №54, від 08.11.2019 №55 та від 28.11.2019 №57 від 28.11.2019 №58 щодо організації роботи, керівництво намагалось неодноразово отримати відповідні документи від позивача та пояснення щодо його відсутності на роботі, при цьому не застосовувало жодних стягнень, намагаючись вплинути на працівника та все ж таки залучити його до роботи. Також вказує, що трудова книжка знаходилась у позивача, але розписатись у день звільнення за отримання останній відмовився, а скориставшись тим, що йому надали її в руки, втік з нею, про що присутніми у відділі кадрів Національного інституту раку працівниками був складений відповідний акт.
Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в діях позивача відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з цим позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани №215 від 12.12.2019р.; визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №223-к від 17.12.2019р. обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, а тому вважав, що наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж Національного інституту раку та зважаючи на те, що тривалість вимушеного прогулу позивача становить - 365 робочих днів (з 19.12.2019р. до 07.06.2021р.), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить - (365 робочих днів х 267,76 грн. (середньоденна заробітна плата)) = 97732,40 грн., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходові з того, що розрахунок при звільнення позивач отримав 26 грудня 2019р., а звільнений позивач з 18 грудня 2019р., відповідно до копії наказу про звільнення. Представником відповідача не доведено відсутності вини останнього при затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за 8 календарних днів. На вимогу суду, 07.06.2021р. електронною поштою до суду надійшла довідка про доходи ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження обчислення середньої заробітної плати», згідно якої встановлено середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 267,76 грн.. Отже, за 8 календарних дні затримки розрахунку при звільненні позивача, підлягає стягненню на його користь з відповідача середній заробіток в розмірі 2142,08 грн. (267,76грн. х 8 дн.).
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження зазначеної вимоги позивачем не надано належних та допустимих доказів.
Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд апеляційної інстанції, не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення в частині вімови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди не оскаржувалось.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до с. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можу бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Встановлено, що з 01 лютого 2019 року позивач працює на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж у Національному інституту раку, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 19-21).
Відповідно до копії службової записки від 11.12.2019р. заступник директора НІР з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3 , визначено, що в ході перевірок встановлено та задокументовано, що начальник відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж ОСОБА_1 систематично порушує вимоги трудового розпорядку, безпідставно не з'являється на роботу та не виконує покладені на нього службові обов'язки (на робочому місці з'являється після 11-00, а залишає територію Інституту після 16-00). Зокрема, 25.11.2019р. взагалі не з'явився на роботі та відмовився пояснювати причини своєї відсутності, про що було складено відповідні акти (а.с.24).
25.11.2019р. складено акти про відсутність на роботі працівника, якими встановлено, що 25.11.2019р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі більше трьох годин без поважних причин з 09-00 до 12-30год. впродовж робочого дня та в подальшому не з'явився (а.с.25).
27.11.2019р. складено акт про відмову від підпису щодо ознайомлення з актом про відсутність на роботі працівника, в якому зазначено, що за результатами ознайомлення з актом про відсутність на роботі працівника, ОСОБА_1 було запропоновано письмово ознайомитися з актом, на що ОСОБА_1 відповів відмовою та в присутності осіб, які склали акт, відмовився здійснити підпис в акті про відсутність на роботі працівника (а.с.26).
Відповідно до копії розпорядження №58 від 28.11.2019р. директора Національного інституту раку, зобов'язано начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж ОСОБА_1 в строк до 17-00 год. 28.11.2019р. надати письмові пояснення на наступні питання: в зв'язку з чим був відсутній на роботі 15.08.2019р. з 09-00 до 12-00, 16.08.2019р. з 09-00 до 17-00, 19.08.2018р. з 09-00 до 10-30, 20.08.2019р. з 15-00 до 17-00, а також з яких підстав не було виконано усне розпорядження заступника директора НІР з адміністративно-господарської роботи травня 2019р. щодо проведення огляду та перезарядження вогнегасників в приміщенні та будівлях НІР та не виконуються функції відповідального з пожежної безпеки (проведення первинних інструктажів) (а.с.31).
Відповідно до копії розпорядження №57 від 28.11.2019р. директора Національного інституту раку, зобов'язано начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж ОСОБА_1 в строк до 17-00 год. 28.11.2019р. надати на перевірку звіт у письмовому вигляді, про виконану роботу відділом обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж, за період з 01.01.2019р. по 01.09.2019р., положення про відділ обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж та посадову інструкцію начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж та штатних працівників відділу (а.с.32).
16.03.2021р. від представника відповідача до суд надійшли письмові пояснення та приєднані до докази: копія акту від 29.11.2019р. про відмову від підпису щодо ознайомлення з розпорядженням, акт про відмову поставити підпис в наказі про звільнення від 18.12.2019р., акт про відмову поставити підпис в реєстрації трудових книжок від 18.12.2019р..
13.12.2019р. ОСОБА_1 подав заяву до в.о. директора Національного інституту раку ОСОБА_7., в якій зазначає, що 25.11.2019р. був присутній на робочому місці, про що свідчать акт огляду приміщення прохідної №1 від 25.11.2019р. та акт огляду вузла тепло обліку від 25.11.2019р., які останній додає до заяви (а.с.33-35).
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав не вірну оцінку доказам, а саме : акту огляду приміщення прохідної №1 від 25.11.2019р. та акту огляду вузла тепло обліку від 25.11.2019р., оскільки вони не відповідають вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, а також, у відділі документального забезпечення та організації діловодства Актів обстеження не зареєстровано.
Відповідно до копії табелю обліку використання робочого часу за листопад 2019р. визначено, що ОСОБА_1 25 листопада 2019р. відпрацьовано 8 робочих годин (а.с.46).
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав не вірну оцінку доказам, а саме копії табелю обліку використання робочого часу за листопад 2019р., оскільки до повноважень позивача відносилось заповнення зазначених табелів, крім того відповідачем, у подальшому було відраховано кошти за зазначений день прогулу, що позивачем оскаржено не було.
12 грудня 2019 року наказом виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку «Про оголошення догани» ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці у робочий час) (а.с. 23). Підставами винесення вказаного наказу зазначено службову записку від 11.12.2019р., акт про відсутність на робочому місці від 25.11.2019р. та акт про відмову щодо ознайомлення з актом про відсутність на роботі від 27.11.2019р.
17 грудня 2019 року наказом виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку «Про звільнення» його було звільнено з посади начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж з 18 грудня 2019 року, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України (а. с. 48).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дослідив повно обставини справи, разом з цим дав не вірну оцінку доказам, що призвело до неправильності вирішення спору в частині визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
Встановлено відсутність підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з розпорядженнями №49 від 11.09.2019р., №50 від 11.09.2019р., №54 від 08.11.2019р., №55 від 08.11.2019р., №58 від 28.11.2019р., №57 від 28.11.2019р. директора Національного інституту раку. Крім того, розпорядження за №54 та №55 від 08.11.2019р. були винесені період перебування позивача ОСОБА_1 у відпустці (з 06.11.2019р. по 22.11.2019), відповідно до копії табеля обліку використання робочого часу за листопад 2019р..
Відповідно до положень статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Встановлено, що розрахунок при звільнення позивач отримав 26 грудня 2019р., а звільнений позивач з 18 грудня 2019р., відповідно до копії наказу про звільнення.
Згідно довідки про доходи №50 Національного інституту ракувід 04.06.2021р., середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 267,76 грн..
Отже, за 8 календарних дні затримки розрахунку при звільненні позивача, підлягає стягненню на його користь з відповідача середній заробіток в розмірі 2142,08 грн. (267,76грн. х 8 дн.)
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що представником відповідача не доведено відсутності вини останнього при затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за 8 календарних днів.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що трудове та майнове право позивача було порушено відповідачем в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №215 виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 ; визнання незаконним та скасування наказу №223-К виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3 від 17 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 18 грудня 2019 року від займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором згідно п.3 ст. 40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж Національного інститут раку з 18 грудня 2019 року; стягнення з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 97732,40 грн. і судових витрат.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Національного інституту раку задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року
в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №215 виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 ; визнання незаконним та скасування наказу №223-К виконуючого обов'язки директора Національного інституту раку ОСОБА_3 від 17 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 18 грудня 2019 року від займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором згідно п.3 ст. 40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж Національного інститут раку з 18 грудня 2019 року; стягнення з Національного інституту раку на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 97732,40 грн. і судових витрат скасувати, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови буде складено «16» вересня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіД.Р. Гаращенко
О.І. Сліпченко