Єдиний унікальний номер справи № 752/7155/21 Головуючий у суді першої інстанції: Кахно І.А.
Апеляційне провадження № 33/824/2633/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
03 вересня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Коцюрби О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП., -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Цією ж постановою стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 420 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права та не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи.
Апелянт стверджує, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинення транспортного засобу працівниками поліції, тому протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та запис з нагрудної камери поліцейського не є належними та допустимими доказами його вини у вчиненні вказаного порушення.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Тищенко Роман Петрович апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Зазначив, що транспортним засобом не керував та не збирався керувати. Посилаючись на вказані обставини, просив закрити щодо нього провадження за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Також, під час апеляційного розгляду був переглянутий відеозапис з нагрудних камер працівників поліції з якого не можливо стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, апеляційним судом у судове засідання викликались працівник патрульної поліції Чорний В'ячеслав Олегович, яким складався протокол про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 , а також свідки, що зазначені у протоколі. Однак у судове засідання вищезазначені особи не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 124158 від 19 лютого 2021 року, ОСОБА_1 19 лютого 2021 року о 05 год. 45 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом Hyunday Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Ліснича, 17 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Разом з цим, проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року» огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п.1, п. 3, п. 4, п. 6 розділу II зазначеної вище Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів.
Суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 та його захисника щодо недотримання працівниками поліції порядку огляду на стан сп'яніння.
Так, відповідно до пункту 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно з пунктами 8, 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, що є підставою для ухвалення рішення про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення та закриття справи.
Апеляційний суд також звертає увагу, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Із наявних у матеріалах справи письмових доказів неможливо зробити висновки щодо обставин, які передували пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, а саме: чи рухався автомобіль, які причини його зупинки.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, без допиту свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, без виклику працівників поліції, які складали матеріали даного провадження стосовно ОСОБА_1 , прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження - закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати. Провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Коцюрба