Справа 688/1378/21
№ 2/688/504/21
Рішення
іменем України
15 вересня 2021 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Яцишиної В.В.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ГУ НП в Хмельницькій області,
ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області Ліщишина О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що під час здійснення досудового провадження у кримінальній справі №25/0916 (№12013240150000418) був проведений санкціонований обшук за місцем їх роботи та проживання. 05.09.2011 під час обшуку працівниками УМВС України в Хмельницькій області були вилучені трудові книжки позивачів, шкатулка червоного кольору із золотим браслетом, шкатулка з двома сережками з каменем, чотири флешки, шкатулка синього кольору з золотим ланцюжком та хрестиком, правовстановлюючі документи та інвентарні справи на нерухоме майно ВКП «Агротех», свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , печатка та документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Вилучені речі та цінності не передали до камери схову речових доказів УМВС України в Хмельницькій області. З 17.04.2012р. позивачі зверталися до правоохоронних та судових органів з вимогою повернути належні їм документи та цінності, які для кримінального провадження жодного значення не мали. Вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.03.2014р. доля вилучених у позивачів речей не вирішувалася, оскільки вказані об'єкти до суду не направляли. Станом на день звернення до суду позивачам вилучені у них документи та речі не повернуті.
З вини посадових осіб правоохоронних органів особисті документи позивачів та цінне майно втрачені, через що була паралізована їх підприємницька діяльність та діяльність ВКП «Агротех», засновником якого є ОСОБА_3 , унеможливило останній вільно володіти на розпоряджатися належним їй майном, що в свою чергу призвело до втрати та обмеження заробітків. Втрата документів принизила честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , паралізувала його роботу, як підприємця.
Незаконні дії посадових осіб УМВС України в Хмельницькій області щодо тривалого неповернення їх майна завдають позивачам душевних страждань, є наслідком нервових зривів, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків у сім'ї, що існували в них до порушення прав. Через втрату двох трудових книжок ОСОБА_3 змушена звертатися в різні державні установи з метою відшукання підтверджуючих документів свого трудового стажу та зібрання документів для оформлення в подальшому пенсійних виплат. Усвідомлення того факту, що на відновлення усіх документів необхідно затратити багато особистого часу завдало ОСОБА_3 моральних й душевних страждань та переживань.
Відвідування державних установ, неодноразове звернення до правоохоронних та судових органів з кінця 2011 року по кінець 2020 року призводило до сильного душевного хвилювання, втрати душевного спокою, що суттєво вплинуло на стан здоров'я позивачів.
У зв'язку з чим, просили в силу ст.ст. 1173, 1174 ЦК України покласти обов'язок відшкодувати завдану їм майнову та моральну шкоду, завдану незаконною бездіяльністю (неповерненням вилученого майна) на державу Україна шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, стягнувши при цьому з відповідачів - Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 32354 грн, моральну шкоду у сумі 50 000 грн та на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 10692,40 грн, моральну шкоду у сумі 50 000 грн. та судові витрати.
Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що документи та майно були вилучені у позивачів під час вчинення дій посадовими особами органів державної влади, відповідно держава взяла обов'язок щодо їх збереження, а тому невиконання вказаного обов'язку є незаконним і таким, що порушує права позивачів. Саме держава відповідає за незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади.
Представник Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що ГУНП в Хмельницькій області не є правонаступником УМВС України в Хмельницькій області, а тому не може нести відповідальність за будь-які рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб УМВС України в Хмельницькій області, яке є окремою юридичною особою та не ліквідовано. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, а не органом державної влади. Моральна шкода жодними доказами не підтверджена. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, направив відзив на позов, в якому просив відмовити у позові, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області не відповідає за зобов'язаннями Держави.
2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року позовна заява залишена без руху. Ухвалою суду від 18.05.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.07.2021. 16.06.2021р. до суду надійшли клопотання представника ГУНП в Хмельницькій області про проведення відеоконференції, про заміну неналежного відповідача та відзив на позов. 18.06.2021 до суду надійшов відзив на позов від Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області. 24.06.2021р. від представника позивачів надійшла відповідь на відзив. 05.07.2021 надійшли заперечення від представника ГУНП в Хмельницькій області. Ухвалою суду від 15.07.2021 задоволено клопотання представника ГУНП в Хмельницькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 20.07.2021 залучено до участі в справі як співвідповідача ліквідаційну комісії УМВС України в Хмельницькій області, підготовче судове засідання відкладено на 04.08.2021 та у подальшому, за клопотанням представника позивачів - на 19.08.2021. 21.07.2021р. до суду надійшло клопотання представника ГУНП в Хмельницькій області про проведення відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 22.07.2021. 29.07.2021 до суду надійшов відзив на позов від представника ГУНП в Хмельницькій області. 11.08.2021р. до суду надійшла позовна заява в новій редакції. Ухвалою суду від 19.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.09.2021.
3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що СУ УМВС України в Хмельницькій області здійснювало досудове розслідування у кримінальній справі №25/0916 (в подальшому кримінальне провадження №12013240150000418 від 06.06.2013).
Під час досудового розслідування кримінальної справи №25/0916, 05.09.2011 під час обшуку за місцем роботи позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приміщення приватного підприємства «Фавор Плюс», м. Шепетівка вул. Старокостянтинівське шосе, 29, працівники УМВС України у Хмельницькій області вилучили бухгалтерські та інші документи, серед яких були трудова книжка ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 04.07.1993 року та дві трудові книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , дата заповнення 07.07.2000 року та серії НОМЕР_3 , дата заповнення 10.10.1979 року.
Окрім цього, в цей же день у квартирі позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 під час обшуку працівники УМВС України в Хмельницькій області вилучили шкатулку червоного кольору з золотим браслетом та шкатулку в якій знаходились дві срібні сережки з каменем, а також чотири флешки.
В цей же день, в будинку позивача ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 під час обшуку працівники УМВС України в Хмельницькій області вилучили шкатулку синього кольору з золотим ланцюжком та хрестиком, технічні паспорти на будівлі ВКП «Агротех» та інші предмети.
Вилучені речі та цінності не передали до камери схову речових доказів УМВС України в Хмельницькій області.
17.04.2012 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись з письмовою заявою до УМВС України в Хмельницькій області повернути вилучені речі, зокрема правовстановлюючі документи на нерухоме майно ВКП «Агротех», засновником якого є ОСОБА_3 та свідоцтво про державну реєстрацію її, як фізичної особи-підприємця, посилаючись на те, що вона не може повноцінно займатись підприємницькою діяльністю.
03.05.2012 ОСОБА_3 отримала відповідь, в якій зазначено, що після закінчення досудового розслідування кримінальної справи №25/0916 будуть повернуті документи, які не стосуються діяльності ПП «Фавор Плюс», а по інших документах та речах буде прийняте законне рішення.
В подальшому, за наслідками досудового розслідування кримінальної справи №25/0916 (№12013240150000418) надіслано до Ізяславського районного суду.
Вироком вказаного суду від 21.03.2014, який набрав законної сили 21.04.2014, доля предметів, речей, цінностей вилучених у позивачів не вирішувалась, оскільки речі, документи та ювелірні вироби до суду не направляли.
Працівники СУ УМВС України в Хмельницькій області вилучені речі та цінності позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повернули.
Далі, позивачі звернулись з письмовою заявою до СУ УМВС України в Хмельницькій області повернути вилучені речі та цінності, на що отримали відповідь від 04.02.2015, з інформацією, що для отримання вилученого майна їм необхідно звернутися до суду із відповідним позовом.
В квітні 2015 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом та просили зобов'язати УМВС України в Хмельницькій області повернути вилучені речі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року, прийнято рішення закрити провадження у справі, оскільки справа підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до висновку службового розслідування УМВС України в Хмельницькій області від 28 жовтня 2015 року, підтверджено факт відсутності речей (ювелірних виробів, трудових книжок, документації, печаток підприємства), вилучених у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . У вказаному висновку службового розслідування зазначено, що слідчий СУ УМВС України в Хмельницькій області ювелірні вироби передавав до відділення Західного казенного підприємства пробірного контролю у місті Хмельницькому для встановлення вмісту дорогоцінних металів.
Відповідно до довідки №2-35 від 13.03.12 з відділення Західного казенного підприємства пробірного контролю у місті Хмельницькому зафіксовано, що вміст дорогоцінних металів у ювелірних виробах, вилучених у позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно квитанції №157 від 13.03.2012 становить: ланцюг з відбитками - золото, проба - 585, кількість - 1 шт., маса виробу 3,72 грам., підвісок у вигляді хрестика з відбитками - золото, проба - 585, кількість - 1 шт., маса виробу - 2,25 грам., браслет з відбитками - золото, проба - 585, кількість - 1 шт., маса виробу - 10,04 грам., сережки з коричневим камінням та відбитками - срібло, проба - 925, кількість - 2 шт., маса виробу - 10,80 грам.
Після проведення дослідження ювелірних виробів, останні були повернуті слідчому УМВС України в Хмельницькій області, який ніяких дій з ними не провів та нікому не передавав.
В травні 2016 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою на дії та бездіяльність органу досудового розслідування та прокуратури щодо неповернення речей та документів, вилучених під час проведення обшуку 05.09.2011.
29 червня 2016 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду скарга була повернута, оскільки підлягала розгляду в межах територіальної юрисдикції Ізяславського районного суду Хмельницької області.
В липні 2016 року позивачі звернулися до Ізяславського районного суду зі скаргою на дії та бездіяльність органів досудового розслідування та прокурора під час вирішення питання про повернення речових доказів (речей, предметів), вилучених 05.09.2011.
Ухвалою Ізяславського районного суду від 27 липня 2016 року було відмовлено у задоволенні скарги, оскільки на момент подачі скарги стадія досудового розслідування, на якій могла бути подана скарга в порядку ст. 303 КПК України, вже була закінчена.
В подальшому, в 2016 року позивачі звернулися до прокуратури Хмельницької області із заявою про вчинення кримінального правопорушення про втрату вилучених у них документів та цінностей.
15.04.2016 слідчим прокуратури Хмельницької області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016240000000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а в подальшому також за ч. 3 ст. 191 КК України.
В цей же період працівниками внутрішньої безпеки у Хмельницький області ДВБ Національної поліції України проведено чергову службову перевірку за фактом неналежного виконання службових обов'язків працівниками міліції УМВС України в області, що призвело до втрати вилучених речей та цінностей.
Факти неналежного виконання службових обов'язків працівниками СУ УМВС України в Хмельницькій області підтвердились, а матеріали перевірки надіслали до прокуратури Хмельницької області.
Під час розслідування кримінального провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були залучені до кримінального провадження, як потерпілі.
За результатами досудового розслідування слідчим прокуратури Хмельницької області 30.08.2019 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях колишніх працівників слідчих СУ УМВС України в Хмельницькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 367 КК України
Місце знаходження ювелірних виробів, трудових книжок та інших документів, які були вилучені у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не встановлено.
За скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2020 скасовано постанову слідчого прокуратури від 30.08.2019 про закриття кримінального провадження №42016240000000057 та зобов'язано прокуратуру Хмельницької області передати до Територіального управління Державного бюро розслідувань в місті Хмельницькому вказане кримінальне провадження для проведення досудового розслідування.
Слідчий ТУ ДБР в місті Хмельницькому, провівши досудове розслідування 23.10.2020 прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, при цьому вилучені речі, ювелірні вироби, документи у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були повернуті власникам, що стало підставою їх звернення до суду з означеною позовною заявою.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копіями протоколів обшуку СВ УМВС України в Хмельницькій області від 05.09.2011р., копіями заяви ОСОБА_3 від 17.04.2012р. та відповіді слідчого СВ УМВС України в Хмельницькій області від 03.05.2012р., копією вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.03.2014р., копією відповіді слідчого СВ УМВС України в Хмельницькій області від 04.02.2015р., копією ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.07.2015р., копією ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 25.08.2015р., копією відповіді заступника начальника УМВС України в Хмельницькій області від 21.08.2015р., копією висновку службового розслідування, затвердженого першим заступником начальника УМВС України в Хмельницькій області від 28.10.2015р., копією запиту від 13.03.2012р., копією квитанції №157 від 13.03.2012р. та копіями довідок відділення Західного казенного підприємства пробірного контролю у м. Хмельницькому, копією ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.06.2016р., копією ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27.07.2016р., копією висновку службової перевірки, затвердженого т.в.о. начальника УВБ у Хмельницькій області від 14.04.2016р., витягом з ЄРДР від 15.04.2016р., копією постанови про закриття кримінального провадження від 30.08.2019р., копією ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.01.2020р., копією постанови про закриття кримінального провадження від 23.10.2020р.
4.Норми права, які застосував суд.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.Оцінка суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові ВС від 15.09.2021 у справі № 372/2583/18 зазначено, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Як слідує зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивачів, правовою підставою для звернення до суду є положення ст.ст. 1173, 1174 ЦК України та вони пред'явили позов саме до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, яка повинна відповідати за шкоду, завдану посадовими особами органу державної влади.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
ЄСПЛ зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача.
Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб'єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17, від 16.06.2021 № 303/6572/19.
Таким чином, некоректне формулювання резолютивної частини позову та не залучення до участі в справі Державного казначейства України не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган.
У пункті 5.7-5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Встановлено, що УМВС України в Хмельницькій області на час її існування було органом державної влади, а тому держава Україна має відповідати за майнову та моральну шкоду, завдану позивачам незаконною бездіяльністю посадових осіб міліції, які призвели до втрати документів та майна позивачів після їх вилучення працівниками міліції.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру майнової та моральної шкоди, суд виходить з такого.
В обґрунтування розміру майнової шкоди позивачі надали суду довідку про вартість майна, складену ФОП ОСОБА_7 . У вказаній довідці визначена вартість 1 грама ювелірного виробу (золото) 585 проби та 1 грама ювелірного виробу (срібло) 925 проби станом на 22.04.2021р., що становить 1620 грн та 150 грн відповідно.
Відповідачами вказаний доказ спростований не був, а тому є належним доказом для обґрунтування розміру майнової шкоди у справі.
Таким чином, розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_2 становить 17884,80 грн (браслет масою 10,04 гр*1620 грн = 16264,80 грн, сережки 10,8 гр *150 = 1620 грн)., ОСОБА_3 - 9671,40 грн. (ланцюжок 3,72 гр*1620 грн = 6026,40 грн., хрестик 2,25гр*1620 грн = 3645 грн).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З урахуванням встановлених обставин, характеру немайнових втрат позивачів, можливості їх відновлення, тривалість затраченого часу для відновлення своїх порушених прав, виходячи із засад розумності та справедливості, а також того, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку про встановлення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. для кожного, що є достатньою сатисфакцією.
Отже, слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 17884,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 9671,40 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.
У решті позовних вимог слід відмовити, оскільки заявлений розмір майнової та моральної шкоди не підтверджений належними і допустимими доказами.
6.Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 цієї статті).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання допомоги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, за дві вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди, позивачі, кожний окремо, сплатили судовий збір у сумі 1816 грн (908 грн за кожну вимогу).
Згідно договорів про надання правничої допомоги від 02.04.2021, правничу допомогу для позивачів надавав адвокат Конончук П.В., який подав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання допомоги. Відповідно до квитанції від 28.04.2021р. сума правової допомоги склала 7500 грн., які суд розуміє, як 3750 грн. на кожного позивача.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені на 33,8%, а тому до стягнення підлягають судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 613,81 грн судового збору та 1267,50 грн витрат на правничу допомогу; ОСОБА_3 на 32,4%, а тому до стягнення підлягає 588,38 грн судового збору та 1215 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_2 17884,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, 613,81 грн судового збору та 1267,50 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_3 9671,40 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, 588,38 грн судового збору та 1215 грн витрат на правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивачі - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; ОСОБА_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідачі - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, адреса: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7; код ЄДРПОУ 40108824; Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, адреса: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7; код ЄДРПОУ 08592336; Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, адреса: м. Хмельницький, вул. Свободи, 70; код ЄДРПОУ 37971775.
Повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року.
Суддя Алла ЦІДИК