номер провадження справи 4/123/21
27.09.2021 Справа № 908/2227/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 57/3)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3)
про стягнення 464 527, 15грн.
30.07.2021 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” суми 441600, 00 грн. основного боргу, суми 17446, 47 грн. інфляційних втрат, суми 5 480, 68 грн. - 3% річних, всього - загальної суми 464527, 15 грн. Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 526, 625, 626, 692 Цивільного кодексу України, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та умовами договору поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 03.12.2020.
У позові позивач просить суд зазначити в рішенні у справі за даним позовом про нарахування 3% річних до моменту виконання такого рішення відповідачем з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу.
В позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 6 967, 90 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному за результатами розгляду справи (орієнтовний розрахунок витрат, вказаний у позовній заяві 10 000,00 грн.)
30.07.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2227/21 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2227/21 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/123/21, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 625, 692 ЦК України, договором поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 23.11.2020 (03.12.2020). Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 23.11.2020 (03.12.2020) та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № Х0033532 від 29.12.2020 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 441600, 00 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 17446, 47 грн. інфляційних втрат та 5 480, 68 грн. - 3% річних. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 441600, 00 грн. основного боргу, суми 17446, 47 грн. інфляційних втрат, суми 5 480, 68 грн. - 3% річних, всього - загальної суми 464527, 15 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі № 908/2227/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 19.08.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
До служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України 17.08.2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що умовами договору поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 23.11.2020 (03.12.2020) сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 60 календарних днів з дати поставки, а ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належних чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Отже, зазначає, що в Договорі сторонами строк виконання ВП ЗАЕС зобов'язання щодо здійснення оплати частини вартості товару в у розмірі суми ПДВ не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 73 600,00 грн. до ВП ЗАЕС не надходила. Вважає, що строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 73 600,00 грн. не настав, в зв'язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов'язком ВП ЗАЕС. Внаслідок неправильного визначення позивачем граничного строку виконання відповідачем обов'язку із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ, відповідач вважає, що позивачем неправильно визначений період прострочки із сплати ВП ЗАЕС частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3 % річних та інфляційних втрат. Також, зазначив, що вважає витрати в розмірі 10000, 00 грн. на професійну правничу допомогу неспівмірними предмету спору, непідтверджені відповідними доказами, а саме не подано платіжних документів на підтвердження понесених витрат. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі № 908/2227/21 позивачу запропоновано у строк не пізніше 03.09.2021 подати відповідь відзив.
Позивачем на підставі ст. 166 ГПК України 19.08.2021 подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що належне обґрунтування позовних вимог викладене позивачем у позовній заяві, та наполягає на безпідставності позиції відповідача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі № 908/2227/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 20.09.2021 подати заперечення на відповідь на відзив.
У запереченнях на відповідь на відзив, які отримані господарським судом Запорізької області 02.09.2021, відповідач зауважив, що підтримує доводи викладені у відзиві.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 03.09.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 (підписаний обома сторонами 03.12.2020) (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар згідно наведеної таблиці на загальну суму 441 600,00 грн. з ПДВ. (пункт 1.1 Договору).
Найменування, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість товару та ціна визначені сторонами в п. 1.1 Договору.
Строк поставки товару:грудень 2020 року. (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з дати укладення.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Ціна Договору складає 368000,00 грн., крім того ПДВ 20 % 73600,00 грн. Загальна ціна Договору складає 441 600,00 грн. (п. 3.1 Договору).
Пунктами 3.2, 3.3 Договору сторони обумовили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
За умовами п., п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП “Складське господарство” ДП “НАЕК “Енергоатом”, вул. Промислова, 133, склад № 4, Запорізька область. Поставка товару відбувається в строки згідно п. 1.2 Договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем за видатковою накладною № Х0033532 від 29.12.2020 поставлений відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 441 600,00 грн.
Видаткова накладна № Х0033532 від 29.12.2020 підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та вказані підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 доведений видатковою накладною № 73 від 23.12.2019, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цій видатковій накладній.
Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач на поставку товару згідно видаткової накладної № Х0033532 від 29.12.2020 зареєстрував податкову накладну № 3863 від 29.12.2020.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною №Х0033532 від 29.12.2020 по Договору на загальну суму 441 600,00 грн. не заперечив.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Виходячи зі змісту Договору поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 23.11.2020 (03.12.2020), зокрема пункту 3.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.
Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № Х0033532 від 29.12.2020, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 27.02.2021.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.
Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
За умовами п. 1.1 Договору відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 441 600,00 грн.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
Доводи відповідача стовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, а ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належних чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Сторонами визначено у п., п. 3.1, 3.2 розділу 3 “Умови і порядок оплати” Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 441 600 грн.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі Постачальником Покупцю податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки).
Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу непередання податкової накладної відповідач суду не подав.
Положення п. 3.2 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з дати отримання товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на приписи статті 617 та частини 1 статті 625 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 441 600,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 5 480, 68 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 01.03.2021 по 30.07.2021.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом в заявленому позивачем розмірі.
Стосовно клопотання позивача про застосування при винесенні рішення у даній справи в резолютивній частині судового рішення про стягнення відповідача 3 % річних положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначення в рішенні про стягнення цієї сум до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що застосування вищезазначених положень є правом суду.
Також, відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги встановлений судом факт безпідставного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань суд задовольняє клопотання позивача та згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначає в резолютивній частині рішення про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661); 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу за період: з 31.07.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 17446, 47 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з березня 2021 по червень 2021 року.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 17446, 47 грн.
Надані відповідачем заперечення щодо порядку здійснення нарахування 3 % річних і інфляційних втрат судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на відхилення судом доводів відповідача щодо визначення строку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Позивач в позовній заяві надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та просив стягнути з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
08.09.2021 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000, 00 грн.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 9900,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №02/18 від 27.06.2018, додаткову угоду від 27.07.2021 до договору №02/18 від 27.06.2018, доручення №01/12-20/В від 01.12.2020, детальний опис робіт (наданих послуг) та Звіт від 08.09.2021 про надану правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги №02/18 від 27.06.2018.
20.09.2021 на адресу на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить в пункті першому прохальної частини клопотання зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, а в пункті другому прохальної частини клопотання відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні виду робіт та їх вартості в Звіті від 08.09.2021 про надану правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги №02/18 від 27.06.2018 зазначено:
- збирання доказів по справі, здійснення аналізу матеріалів справи та вироблення правової позиції; адвокатські занити в інтересах клієнта не здійснювались - 1400, 00 грн.;
- підготовка, оформлення та подача до Суду (через сервіс «Електронний суд»): 1) Позовної заяви за вих. № 434-П від 30.07.2021 з розрахунком ціни позову та додатками; 2) Відповідь на відзив від 19.08.2021 - 5600, 00 грн.;
- підготовка, оформлення та подача до Суду (через сервіс «Електронний суд»): 1) Клопотання про стягнення судових витрат за вих. № 908/2227/21-К від 08.09.2021 з додатками - 1500, 00 грн.;
- здійснення адвокатом сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досье, відправка поштових відправлень в межах справи - 500 грн.
Стосовно таких видів робіт, як збирання доказів по справі, здійснення аналізу матеріалів справи та вироблення правової позиції, суд зауважує, що до матеріалів справи представником позивача подано такі докази, як договір поставки товару №434(1)20УК/53-121-02-20-09938 від 23.11.2020 (03.12.2020), одна видаткова накладна № Х0033532 від 29.12.2020 та податкова накладна № 3863 від 29.12.2020, які надані адвокату його клієнтом, крім того, як зазначено в самому звіті адвокатські запити в інтересах клієнта не здійснювались.
Також, суд зауважує, що п.1 та п.2 видів робіт визначений в Звіті про надану правничу допомогу фактично дублюється, оскільки здійснення аналізу матеріалів справи та вироблення правової позиції фактично є підготовкою позовної заяви.
Отже, витрати в розмірі 1400, 00 грн. не є співрозмірними наданому об'єму адвокатських послуг.
Щодо включення такої послуги як підготовка, оформлення та подача до суду (через сервіс «Електронний суд») клопотання про стягнення судових витрат, суд зазначає, що така послуга є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, та не пов'язана з наданням професійної правничої допомоги.
Крім того, до вартості робіт адвокатом включені такі види робіт як компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє, покриття можливих поштових витрат з урахуванням складності справи - вартість послуги - 500, 00 грн.
В той же час, така послуга як виготовлення копій не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №9901/264/19.
Таким чином, витрати на здійснення вказаних видів робіт в розмірі 1500, 00 грн. та 500, 00 грн. не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Суд приймає до уваги та враховує, що відповідно пунктом 4 додаткової угоди від 27.07.2021 до договору № 02/18 від 27.06.2018 сторони узгодили, що остаточний розрахунок гонорару Адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, визначається у Звіті про надану правничу допомогу та/або виставленому адвокатом на користь клієнта рахунку.
Пунктом 5 додаткової угоди визначено, що за домовленістю сторін, витрати на професійну правничу допомогу (гонорар) оплачуються Клієнтом протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Звіту про надану правничу допомогу та/або виставленому адвокатом
За таких умов, надані правничі послуги на даний момент не оплачені, адже сторони узгодили їх оплату після протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Звіту, а отже враховуючи, що Звіт підписано сторонами 08.09.2021, строк оплати таких послуг не настав.
Посилання відповідача на розбіжності у встановленому адвокатом і клієнтом порядку розрахунку у Додатковій угоді та Звіті про надану правничу допомогу, судом до уваги не приймаються, оскільки Звіт від про надану правничу допомогу не є підставою для здійснення розрахунків з відповідачем, оскільки розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за рішенням суду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5600, 00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на послуги адвоката в розмірі 5600, 00 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 57/3, ідентифікаційний код юридичної особи 23522853) 441 600 (чотириста сорок одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 5 480 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 68 коп. 3 % річних, 17 446 (сімнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 6967 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 91 коп. судового збору та 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661); 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” суми основного боргу за період: з 31.07.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Повне судове рішення складено “ 27” вересня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.