27 травня 2010 р. № 13/210
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргуДержавної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"
на постановувід 27.01.2010
Львівського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Львівської області № 13/210
за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"
доДержавного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"
простягнення 9722,91 грн.
за участю представників:
позивача -
відповідача - Мартиненко В.М.
Васьків І.В.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2009 у справі №13/210 (суддя Л.Л.Станько) позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" до Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" про стягнення 9722,91 грн. за неякісно виконані ремонтні роботи за договором №0554/08-ЦЮ від 08.08.2008 задоволені.
Львівський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", постановою від 27.01.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Давид Л.Л., Мурської Х.В.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовив.
Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, незастосування норм ст. ст. 179, 180, 193, 202, 203, 224, 230-232 Господарського кодексу України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції взагалі не прийняв до уваги той факт, що представник відповідача входив до складу комісії, яка склала та підписала акт-рекламацію № 7 від 07.06.2009, в пунктах 30, 33 якого чітко зазначено про відсутність порушень умов експлуатації пошкодженого вагону.
Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважаючи постанову у справі законною і обґрунтованою.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з даним позовом, в обґрунтування якого послався на положення розділу 6 укладеного між сторонами договору №0554/08-ЦЮ на капітальний ремонт вантажних вагонів від 08.08.2008 та висновки сумісного акту-рекламації № 7 від 07.06.2009, що, на думку позивача, за умови поломки відремонтованого відповідачем вагону протягом гарантійного строку згідно абз.1 ч. 1, ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України надає йому право на стягнення з відповідача штрафних санкцій за неякісно проведений ремонт та власних затрат на усунення дефектів в загальній сумі 9722,91 грн.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 32 акту-рекламації № 7 від 07.06.2009 причиною поломки вагону №65768061 (тріщина шкворневої балки, заниження фрикційного клина Ханіна), внаслідок якої він вийшов з експлуатації, є експлуатаційний характер та неякісний ремонт, при цьому, в п. 30 вказаного акту зазначено, що зауважень щодо порушень при експлуатації не має, отже, відповідальність у вигляді 20 % штрафу вартості неякісних робіт та витрат, здійснених позивачем на ремонт вагону, відповідно до п. 6.2.1 договору на капітальний ремонт вантажних вагонів від 08.08.2008 повинен нести відповідач, з вини якого сталася поломка.
Натомість, суд апеляційної інстанції вмотивував відмову в позові безпідставністю позовних вимог в зв'язку з тим, що поломка вагону відбулася внаслідок порушення позивачем правил експлуатації вагону, що свідчить про відсутність вини відповідача, а, отже, і відсутність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними та такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору у справі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами по справі укладено договір № 0554/08-ЦЮ від 08.08.2008 на капітальний ремонт вантажних вагонів, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання по виконанню капітального ремонту вантажних вагонів, який проводиться згідно з "Керівництвом по капітальному ремонту вантажних вагонів залізниць України колії 1520 мм" - ЦВ-0016, затвердженим наказом Укрзалізниці № 272-Ц від 6.11.1998, "Инструкцией по осмотру, освидетельствованию, ремонту и формированию вагонних колесных пар" № ЦВ-3429 (п. 1.1 договору); приймання вантажних вагонів після ремонту здійснюється на території виконавця представниками виконавця та уповноваженими представниками замовника з підписанням повідомлення про випуск вагонів з ремонту (форма ВУ-36М), акта про виконання робіт по модернізації вагонів (форма ВУ-48). Замовник має право направляти своїх представників в процесі виконання робіт виконавцем для контролю якості ремонту, повноти обсягів виконання робіт та обґрунтування витрат (п. 2.5 договору); у всьому іншому сторони керуються "Основними умовами ремонту та модернізації вантажних вагонів на заводах залізничного транспорту України" № ЦВ-ЦПром-0020 (п.2.6 договору); виконавець гарантує якість капітального ремонту вантажних вагонів згідно з "Керівництвом по ремонту" та протягом встановленого гарантійного терміну за умови дотримання замовником вимог по його технічному обслуговуванню та експлуатації (п. 6.1 договору); при виході з ладу вагонів в гарантійний період з вини виконавця, виконавець сплачує замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт, якщо недоліки можуть бути усунені технічними можливостями замовника (п. 6.2.1 договору).
На виконання умов зазначеного договору відповідач відремонтував капітальним ремонтом вагон № 65768061, що підтверджується повідомленням форми ВУ-36 від 18.12.2008, яке підписане і скріплене печатками представників сторін.
Під час гарантійного терміну експлуатації, а саме - 04.06.2009 вагонним депо Красноармійськ Донецької залізниці виявлено дефект вагону № 65768061 (тріщина шкворневої балки, заниження фрикційного клина Ханіна), про що сторонами складено сумісний акт-рекламацію № 7 від 07.06.2009.
В зв'язку з неякісним ремонтом вагону позивачем на адресу відповідача заявлено претензію №НЗТ-03/569 від 10.06.2009 на загальну суму 9722,91 грн. (в т.ч. 9192 грн. 20% штрафу та 530,91 затрат депо на усунення дефекту), яка залишена без відповіді, що стало причиною пред'явлення даного позову.
За загальними умовами відповідальності за порушення зобов'язання, встановленими нормами ст. ст. 216 -223 Господарського кодексу України, ст. ст. 610 -625 Цивільного кодексу України, відповідальність настає за наявності факту порушення стороною своїх зобов'язань за договором та її вини.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
За умовами договору № 0554/08-ЦЮ від 08.08.2008 на капітальний ремонт вантажних вагонів відповідач як виконавець гарантував якість капітального ремонту вантажних вагонів протягом встановленого гарантійного терміну за умови дотримання замовником вимог по його технічному обслуговуванню та експлуатації (п. 6.1 договору) і при виході з ладу вагонів в гарантійний період з вини виконавця, виконавець сплачує замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт, якщо недоліки можуть бути усунені технічними можливостями замовника (п. 6.2.1 договору).
Втім, згідно п. 6.11 Основних умов ремонту та модернізації вагонів залізничного транспорту України, затверджених наказом Укрзалізниці № 125-Ц від 27.04.1999 (ЦВ-ЦПром-0020) у випадку виявлення дефектів вузлів вагона, що виникли із-за порушення вимог до їх технічного обслуговування та експлуатації, наявності пошкоджень (є акт форми ВУ-25), гарантія заводу по цих вузлах знімається і претензії по якості їх ремонту не пред'являються.
Відповідно до п. 32 акту-рекламації № 7 від 07.06.2009 "Характер дефекту та обставини, при яких він виник", є експлуатаційний характер та неякісний ремонт, а згідно п. 33 акту "Причини дефекту та винна сторона за висновками комісії" причина появи дефекту -навантажувальні-розвантажувальні роботи, неякісний ремонт ВРЗ Стрий.
Отже, акт-рекламація, підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень і окремих думок, містить суперечливі висновки щодо як характеру дефекту, так і причин його появи, що призвело до прямо протилежних висновків судів попередніх інстанцій щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не визначили дійсних спірних правовідносин сторін за справою і їх врегулювання не лише загальними нормами господарського і цивільного законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань, а й нормами глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд", не встановили їх відповідності вимогам відомчих актів, зазначених в договорі.
Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність обставин, з якими закон пов'язує виникнення у винної сторони відповідальності за порушення своїх зобов'язань, зокрема, за неякісно проведені роботи з ремонту вагону, отже, з метою правильного вирішення спору судам слід було встановити об'єктивні причин, що зумовили виникнення у вагоні саме таких дефектів як тріщина шкворневої балки та заниження фрикційного клина Ханіна, чи призвели такі дефекти до виходу з ладу всього вагону, чи лише його окремих вузлів, чи проводився відповідачем капітальний ремонт цих вузлів і, якщо так, то яка вартість такого ремонту, чи є такі дефекти виключно наслідком неякісного капітального ремонту вагону, чи виключно наслідком порушення вимог до технічного обслуговування та експлуатації вагону, а в у випадку, якщо ці дефекти сталися внаслідок і неякісного ремонту і порушення вимог до технічного обслуговування та експлуатації вагону, визначити ступінь вини кожної з сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, може бути призначена експертиза, отже, у разі неможливості встановлення і з'ясування вищезазначених обставин без спеціальних знань, суд мав призначити судову експертизу.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати рішення та постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.
Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 у справі №13/210 господарського суду Львівської області та рішення від 26.11.2009 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Глос