27 травня 2010 р. № 16/586
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АДІОЗ”
на постановувід 03.03.2010 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі№ 16/586
господарського суду міста Києва
за позовомКомунального підприємства “Дирекція з управління та
обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району міста Києва
доТОВ “Науково-виробниче підприємство “АДІОЗ”
простягнення 85 921,30 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Онищенко Є.М. (довіреність № 01 від 11.01.2010р.)
від відповідача:Колобродова О.В. (довіреність від 03.11.2009р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) від 10.12.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Смірнова Л.Г., судді -Алданова С.О., Моторний О.А.) від 03.03.2010 року, у справі № 16/586 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 48 652,35 грн. збитків, 28 781,31 грн. основного боргу, 4 664,29 грн. витрат на земельний податок, 1 292,32 грн. пені, 833,90 грн. державного мита, 229,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 2 531,03 грн. пені провадження у справі припинено.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
1. 01.03.2008 року між Комунальним підприємством “Дирекція з утримання та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АДІОЗ” було укладено Договір №112 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (далі - Договір № 112), відповідно до п.1.1. якого, орендодавець (позивач) на підставі Розпорядження №333 від 02.04.2008 року Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до територіальної громади Дарницького у місті Києві району, (далі - об'єкт оренди), за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. №31, під склад.
Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 248,7 кв.м. (п.2.1. Договору №112).
Згідно п.4.1. Договору №112 орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається з п.3.1. Договору №112, орендна плата за користування об'єктом оренди розраховується відповідно до методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району м. Києва, затвердженої рішенням Дарницької районної у м. Києві ради №13 від 19.12.2007 року, та на дату підписання Договору становить 26,00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 6 466,20 грн. (Додаток 1, який є невід'ємною частиною Договору).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2. Договору №112).
Пунктами 3.9., 3.10. Договору №112 сторони погодили, що зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до діючої методики розрахунку орендної плати. Відповідач має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до методики.
Цей Договір вступає в силу з 01.03.2008 року до 01.03.2009 року (п.9.1. Договору №112).
На виконання п.4.1. Договору, 01.03.2008 року сторонами по справі був підписаний акт прийому-передачі орендованого приміщення.
В матеріалах справи міститься лист №99 від 16.03.2009 року, що був направлений відповідачу 17.03.2009 року, яким позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди №112 і запропонував звільнити орендоване приміщення та передати його за актом прийому-передачі позивачу протягом 10 календарних днів з дня отримання зазначеного листа, висловивши таким чином свої заперечення щодо продовження дії договору.
Згідно ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як встановлено ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Враховуючи вищевикладене, Договір припинив свою дію 01.03.2009 року.
Як вбачається із ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п.7.5. Договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний повернути приміщення загальною площею 248,7 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Ревуцького, буд. 31 починаючи з 02.03.2009 року.
Проте, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач до даного часу зазначене приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.
Згідно пунктів 3.6., 3.5. Договору орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця на рахунок позивача. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.
З огляду на викладена, враховуючи, що сторони домовились про обов'язок відповідача сплачувати на користь позивача орендну плату до фактичного повернення об'єкту оренди, яке буде оформлене шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, тобто і після припинення Договору, суди дійшли вірного висновку, що оплата за фактичне користування приміщенням після припинення договору у період з березня до липня 2009 року підлягає стягненню як збитки в сумі 48 652,35 грн.
2. 01.03.2008 року між Комунальним підприємством “Дирекція з утримання та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АДІОЗ” було укладено Договір №111 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (далі - Договір №111), відповідно до п.1.1. якого, орендодавець (позивач) на підставі Розпорядження №274 від 17.03.2008 року Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до територіальної громади Дарницького у місті Києві району, (далі - об'єкт оренди), за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. №31, під місця загального користування.
Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 107,8 кв.м. (п.2.1. Договору №111).
Згідно п.4.1. Договору №111 орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається з п.3.1. Договору №111, орендна плата за користування об'єктом оренди розраховується відповідно до методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району м. Києва, затвердженої рішенням Дарницької районної у м. Києві ради №13 від 19.12.2007 року, та на дату підписання Договору становить 47,39 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 5 108,11 грн. (Додаток 1, який є невід'ємною частиною Договору).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2. Договору №111).
Пунктами 3.9., 3.10. Договору №112 сторони погодили, що зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до діючої методики розрахунку орендної плати. Відповідач має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до методики.
Цей Договір вступає в силу з 01.03.2008 року до 01.06.2008 року (п.9.1. Договору №111).
Згідно п.1 Угоди від 01.06.2008 року про внесення змін до Договору оренди №111 від 01.03.2008 року, Договір №111 діє з 01.06.2008 року до 01.06.2011 року.
На виконання п.4.1. Договору 01.03.2008 року сторонами по справі був підписаний акт прийому-передачі орендованого приміщення.
Орендарю відповідно до Договору №111 за період з березня 2009 року по липень 2009 року нараховано орендну плату згідно умов Договору. Всього нараховано -28 781,31 грн.
На підставі вищевикладеного, суди дійшли висновку, що заборгованість в розмірі 28 781,31 грн. відповідачем сплачена не була і отже, з відповідача підлягає стягненню сума боргу.
Суд касаційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірне приміщення є комунальним майном, тому спірні правовідносини регулює Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.
В силу п.3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно п.п.1, 3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про необхідність задоволення в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №111 в розмірі 28 781,31 грн. за період з березня 2009 року по липень 2009 року.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 292,32 грн. пені за невиконання умов Договору №111.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.5 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.2. Договору №111 за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, позивачем надано вірний розрахунок пені, з якого вбачається що останній просить стягнути в примусовому порядку суму, яка обмежена законодавством.
Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом першої та апеляційної інстанцій, розмір пені становить 1 292,32 грн.
Крім того, на підставі п.1 Додаткової угоди від 01.04.2008 року до Договору оренди №111 від 01.03.2008 року, з відповідача підлягає стягненню 4 664,29 грн. витрат на оплату земельного податку. Доводи касаційної скарги відповідача з приводу того, що він сплачує земельний податок до місцевого бюджету, є безпідставними, оскільки Додаткова угода від 01.04.2008 року передбачає відшкодування земельного податку на користь позивача, а не сплату до місцевого бюджету.
Колегія суддів також не погоджується з твердженням відповідача про те, що оскільки умови Договору №111 та Договору №112 не відповідають вимогам чинного законодавства, то підстави для стягнення з відповідача заборгованості відсутні, оскільки вказані Договори в судовому порядку визнані недійсними не були.
Враховуючи наведене постанова Київського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 визначення у ч.3 ст.125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч.2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АДІОЗ” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 16/586 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 16/586 -без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос