31 травня 2010 р. № 01/161-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року у справі № 01/161-38 Господарського суду Волинської області за позовом Приватного підприємства "Денк ТПР", Волинська область, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Волинська область, про стягнення 4 649,22 грн.,
Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 та Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93.
Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюються в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, п. "г" ч. 2 ст. 3 зазначеного Декрету встановлено, що із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, ставки державного мита встановлені в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.
Звертаючись з касаційною скаргою скаржником не надано доказів сплати державного мита у встановленому Декретом розмірі.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пункті 4 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року в касаційному порядку і підлягає поверненню.
На підставі наведеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року у справі № 01/161-38 повернути скаржнику, а справу -Господарському суду Волинської області.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик