12 травня 2010 р. № 18/304
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду Хмельницької області
08.07.2009
Житомирського апеляційного господарського суду
12.01.2010
у справі№ 18/304
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доВідкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля"
про
та за зустрічним
позовом
до
проповернення безпідставно вилученого майна та розірвання договору
Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля"
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
звільнення і повернення орендованого майна та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 25 055, 75 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача за первісним позовомповідомлений, але не з'явився;
- відповідача за первісним позовомповідомлений, але не з'явився;
13.02.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля" про повернення безпідставно вилученого майна та розірвання договору оренди від 01.07.2007.
В свою чергу, 19.03.2009 Відкрите акціонерне товариство "Готель "Поділля" звернулося до господарського суду Хмельницької області із зустрічним позовом про звільнення і повернення орендованого майна та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 25 055, 75 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - т.1 а. с. 120-121).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.07.2009 у справі № 18/304 (суддя Саврій В.А.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля" про повернення безпідставно вилученого майна та розірвання договору оренди задоволено частково: зобов'язано ВАТ "Готель Поділля" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 вилучене майно та стягнуто з ВАТ "Готель Поділля" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 42,50 грн. витрат з державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено; зустрічний позов ВАТ "Готель "Поділля" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення і повернення орендованого майна та стягнення 25055,75 грн. заборгованості за договором оренди задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ВАТ "Готель "Поділля" 7 461,43 грн. основного боргу, 556,36 грн. пені, 835,68 грн. інфляційних, 18,65 грн. 3% річних, 437,92 грн. штрафу, 93,10 грн. витрат з державного мита та 43,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 у справі № 18/304 (колегія суддів у складі: Ляхевич А.А. -головуючий суддя, судді Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення; рішення господарського суду Хмельницької області від 08.07.2009 у справі № 18/304 частково змінено, викладено другий абзац резолютивної частини рішення у такій редакції: "Відкритому акціонерному товариству "Готель "Поділля" передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 наступне майно, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Шевченка, 34, кім.221: - комп'ютер (системний блок) BRAVO 150.56 вартістю 4840,00 грн.; - монітор 19 PHILIPS TFT 190X7FB MM вартістю 2192,00 грн.; - БФП CANON MP 160 вартістю 450,00 грн.; - клавіатура LOGITECH 967718 вартістю 80,00 грн.; - фільтр SVEN Optima 3m вартістю 32,00 грн.; - маніпулятор Mouse 4U Office 600 вартістю 56,00 грн.; - модуль DDR 1 Gb PC 3200 APACER вартістю 392,00 грн.; - ДБЖ 600 MGE Nova-2 AVR вартістю 408,00 грн.; - факс PANACONIC KX-FT912 UAB вартістю 1200,00 грн.; - плівка ORACAL, фірми Оrafol, серії 8500 вартістю 2996,00 грн.; - письмовий стіл вартістю 150,00 грн.; - занавіска на вікно вартістю 250,00 грн."; в решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 08.07.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 у справі № 18/304 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 7 461,43 грн. основного боргу, 556, 36 грн. пені, 835,68 грн. інфляційних, 18,65 грн. 3% річних, 437,92 грн. штрафу, 93,10 грн. витрат з державного мита та 43,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не оскаржується рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду в частині звільнення і повернення орендованого майна за договором оренди від 01.07.2007, прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 7 461,43 грн. основного боргу, 556,36 грн. пені, 835,68 грн. інфляційних, 18,65 грн. 3% річних, 437,92 грн. штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 01.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Готель "Поділля" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (а.с.8, т.1), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду об'єкт оренди - приміщення загальною площею 20 кв.м., яке знаходиться в орендодавця за адресою: м Хмельницький, вул. Шевченка, 34, кім. № 221 (п.1.1., п.1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору орендна плата вноситься авансом не пізніше 3 числа поточного місяця; вартість комунальних послуг (водо-, теплопостачання, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням приміщень, сплатою податку на землю тощо) включено у розмір орендної плати.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що міжміські розмови оплачуються орендарем відповідно до рахунків протягом 3-х днів з моменту отримання рахунка.
Згідно з п. 3.1.1., п.3.1.2. договору орендар має право користуватись об'єктом оренди на умовах, передбачених цим договором та право доступу в орендоване приміщення відповідно до розпорядку роботи офісів.
В пункті 3.2.3. договору зазначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання по сплаті орендної плати та іншим платежам на користь орендодавця, встановлених даним договором, своєчасно вносити плату за телефонні розмови відповідно до термінів, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п. 5.1.1. договору за несвоєчасну оплату орендної плати, згідно з п.2.1. договору, нараховується пеня в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 5% від суми місячної орендної плати за кожен місяць прострочки.
Згідно з пунктами 6.1.,6.8. договору цей договір діє з 01.07.2007 по 01.09.2007; по закінченню терміну дії договір автоматично продовжується на той же термін і на тих же умовах термін за відсутності розходжень між сторонами.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що договір автоматично розривається при порушенні орендарем п.2 цього договору, одночасно, орендодавець виселяє орендаря із займаного приміщення, складаючи односторонній акт.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 30.11.2008 заборгованість за договором оренди від 01.07.2007 складала 3 511, 43 грн., станом на 31.12.2008 заборгованість складала 4 886, 43 грн., станом на 31.01.2009 заборгованість складала 6 261, 43 грн., станом на 28.02.2009 заборгованість складала 7 461, 43 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений договір виконувався сторонами та діяв, автоматично продовжуючись з 01.07.2007 до моменту його розірвання 01.03.2009 (доказом розірвання договору оренди 01.03.2009 є лист орендодавця - ВАТ "Готель "Поділля" № 95 від 19.02.2009, направлений на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4).
Враховуючи те, що ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не було надано доказів виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав ВАТ "Готель "Поділля" на момент судового розгляду спору, з посиланням на норми ст. ст. 509, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 7 461,43 грн. були правомірно задоволені судами попередніх судових інстанцій.
Також є всі підстави погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % відсотків річних, виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Проте, окрім вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних витрат та 3 % відсотків річних, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 5.1.1. договору, які правомірно задоволені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Частина 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді застосування і штрафу, і пені (п. 5.1.1 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача як пені, так і штрафу.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що у договорі оренди відсутні істотні умови договору, визначені законом, а отже спірний договір не може вважатися дійсним є безпідставними з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, судами встановлено, доведено матеріалами справи та підтверджується сторонами у справі, спірний договір оренди нежитлових приміщень його сторонами виконувався, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним.
Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.(Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2009 у справі № 10/33/08).
Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.07.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 у справі № 18/304 залишити без змін.
Згідно з статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО