Справа № 2а-103
2010 р.
19 травня 2010 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Калиновського М.М.
секретаря Равлюк М.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Семотюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА Івано-Франківської області про стягнення несплаченої суми щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сятинської РДА Івано-Франківської області про стягнення несплаченої суми щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій в період з 2004 року по 2007 рік як учаснику бойових дій в розмірі 5 182 грн. 25 коп.
Позовну заяву мотивував тим, що він являється учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком складала: у 2004 році у розмірі 92 грн. 45 коп., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році 359 грн., станом на 05.05.2007 року - 410 грн. 06 коп. Відповідач, порушуючи вимоги закону виплачував разову грошову допомогу у меншому розмірі, чим передбачено законодавством. Сума недоплати йому грошової допомоги за вказані роки становить 5 182 грн. 25 коп., які він просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив стягнути з відповідача в корить ОСОБА_3 5 182 грн. 25 коп. заборгованості по недоплаченій разовій грошовій допомозі за 2004-2007 роки.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій передбачена щорічна грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних розмірів пенсії за віком. Разова грошова допомога виплачувалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 1747 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та в розмірах встановлених законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як у 2004 - 2007 роках, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч. 1 ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, а тому просить суд в позові відмовити.
-2-
Вислухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач - ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що стверджується посвідчення серії НОМЕР_1 від 11 вересня 1996 року.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі Закон № 3551), передбачено щорічно до 5 травня виплачувати учасникам бойових дій разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону № 3551 - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Як свідчать фактичні обставини справи позивачу ОСОБА_3 виплатили разову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій у занижених розмірах, а саме, в 2004 році позивачу нараховано виплату грошової допомоги в розмірі 120,00 грн., в 2005 році в розмірі 250,00 грн. в 2006 році в розмірі 250,00 грн., в 2007 році в розмірі 250,00 грн., проти чого не заперечує представник відповідача.
Зазначене обумовлено тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися інші, значно нижчі, ніж встановлені Законом № 3551, розміри щорічної одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України.
Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" встановлено виплату щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551 учасникам бойових дій у розмірі 250 грн. Дані норми не визнавались неконституційними, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що він діяв межах чинного законодавства.
Щодо позовних вимог за 2004, 2007 рік суд зазначає наступне.
Статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551 здійснюється учасникам бойових дій в розмірі 120 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлені розміри одноразової допомоги до 5 травня, в тому числі учасникам бойових дій в розмірі 120 гривень.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році учасникам бойових дій виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551 здійснюється у розмірі 280 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007
рік", яким встановлюється щорічна разова грошова допомога учасникам війни в розмірі 280 грн.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
-3-
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи вищевикладене суд погоджується з позицією позивача щодо порушення його права на отримання грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком лише у 2007 році, так як відповідно до частини 2 статті 92 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивачу допомогу було виплачено у 2004 - 2007 роках, а відповідно до пункту 4 статті 17-1 Закону № 3551 - він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як учаснику бойових дій неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з першого квітня 2007 року складала 410,06 грн., то несплачена сума допомоги складає 1770,30 грн. (410,06 грн. мінімальна пенсія за віком х 5 розміри пенсії - 250 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу), чим порушено його конституційне, право передбачене ст. 46 Конституції України.
Позивачем не викладено обставин для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними. І тому суд погоджується з відповідачем про пропущення строку звернення позивача до суду, щодо вимог виплати спірної допомоги у 2004-2006 роках.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Слід зазначити, що суд не є органом з призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а тому не може визначати їх розмір, і вирішуючи спір про право, підстав для нарахування суми недоплат не вбачає, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню.
Виходячи з вимог ст. 11 КАС України, з метою забезпечення повного захисту порушеного права, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог зобов'язати відповідача здійснити виплату ОСОБА_3 жителю АДРЕСА_1 суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2007 рік, виходячи з п'яти фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
-4-
В іншій частині позову відмовити.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст..ст. 2, 12, 17-1, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, ст.ст. 6-11, 104, 158-163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов задоволити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_3, жителю АДРЕСА_1 суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2007 рік, виходячи з п'яти фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком за виключенням сум фактично проведеної виплати.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі
заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк постанова суду набирає законної сили після закінченні цього строку.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: підпис
Суддя Снятинського
районного суду М.М.Калиновський