«24» вересня 2021 року
м. Харків
справа № 638/9189/20
провадження № 22ц/818/4319/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В. Б.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2021 року в складі судді Цвіра Д.М.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею автомобіля «VOLKSWAGЕN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікатор (VIN) НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 27 квітня 2019 року.
12 березня 2020 року о 06:00 на вказаний автомобіль, який був припаркований на подвір'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , впала гілка дерева, внаслідок чого він отримав численні механічні пошкодження.
Вказала, що для встановлення факту пошкодження автомобіля викликала працівників поліції, якими складений протокол огляду від 12 березня 2020 року, а також представників страхової компанії.
Зазначила, що вартість матеріального збитку, завданого їй як власниці автомобіля, становить 121 319,50 грн, з яких вартість відновлювального ремонту 94 253,09 грн та втрата товарної вартості - 27 066,41 грн, що підтверджується звітом № 87/05-20 про оцінку вартості відновлювального ремонту, складеним 30 травня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . За виконання робіт з незалежної оцінки вона також сплатила 2000,00 грн.
Таким чином, загальна сума збитків, яких вона зазнала внаслідок падіння гілки дерева на її автомобіль, склала 123 319,50 грн.
Вказала, що 28 квітня 2020 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» сплатила їй страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту у розмірі 57 646,31 грн. Залишок невідшкодованого матеріального збитку становить 65 673,19 грн.
Зазначила, що дерева, які знаходяться біля домоволодіння АДРЕСА_1 , не перебувають на балансі Акціонерного товариства «Харківобленерго», Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» та Департаменту житлового господарства.
Відтак, зважаючи на невиконання відповідачем покладеного на нього законом обов'язку з визначення балансоутримувача зелених насаджень на території, прилеглій до домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , у тому числі, дерева, гілкою з якого пошкоджено автомобіль, та подальшого належного утримання вказаних зелених насаджень, відповідальність за заподіяну шкоду має нести саме виконавчий комітет Харківської міської ради, бездіяльність якого перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із фактом пошкодження її майна.
Просила стягнути з Харківської міської ради на її користь матеріальну шкоду в розмірі 65 673,19 грн та судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем є Виконавчий комітет Харківської міської ради, а не Харківська міська рада. Виконавчий комітет не є юридичною особою, а є лише виконавчим органом міської ради, що унеможливлює його участь у справі як відповідача. Відповідач у справі мав визначити балансоутримувача зелених насаджень та здійснювати контроль за їх станом, однак вказаного обов'язку не виконав, тому має нести відповідальність за завдану шкоду.
12 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказала, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження розміру спричиненої шкоди, зокрема, висновку експерта. Позивачка не зверталась до Харківської міської ради з повідомленням щодо проведення огляду транспортного засобу, що позбавило її можливості надати свої доводи, міркування, заперечення або зауваження щодо характеру та об'єму пошкоджень автомобіля. Позивачкою не доведена протиправна бездіяльність відповідача, причинний зв'язок між неправомірними діями і шкодою, що унеможливлює покладання на відповідача відшкодування шкоди. Матеріали справи не містять документального підтвердження щодо встановлення конкретного місця пригоди, відсутня схема місця дорожньо-транспортної пригоди, відсутні показання свідків. Відсутні посилання та докази, що дерево не було спиляне, зрубане, пошкоджене за допомогою третіх осіб, не зазначено стан дерева. Відсутній експертний висновок щодо стану дерева. Відсутня інформація з гідрометеоцентру про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди не були (були) штормові попередження у даному районі. Неможливо зробити остаточний висновок, яке саме дерево впало на автомобіль позивачки, де воно знаходилось, де знаходився у той час автомобіль, або чи не було пошкодження автомобіля спричинено діями третіх осіб, та чи не було порушень правил дорожнього руху зі сторони позивачки. Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , а відтак вона як власниця будинку і була відповідальною особою за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними. Не доведено протиправної поведінки Харківської міської ради, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини відповідача.
27 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він вказав, що суд першої інстанції погодився з його доводами про доведеність обставин та факту заподіяння шкоди, розміру збитків та невиконання Харківською міською радою обов'язку з визначення балансоутримувача зелених насаджень, однак дійшов помилкового висновку про неналежність відповідача у справі. Позивачка не порушувала правила дорожнього руху, оскільки автомобіль був припаркований на її власному подвір'ї. У матеріалах справи містяться докази щодо відсутності штормових попереджень у цей день.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов у справі заявлено до неналежного відповідача.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2020 року на автомобіль «VOLKSWAGЕN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , припаркований на подвір'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , впала гілка дерева, внаслідок чого автомобіль отримав численні механічні пошкодження.
Пошкодження автомобіля зафіксовані в протоколі огляду місця події від 12 березня 2020 року, складеному слідчим СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, та на фотографіях (а. с. 40-44).
З письмових пояснень працівників поліції, що прибули на виклик 12 березня 2020 року вбачається, що ними виявлено автомобіль, на який впала гілка з дерева, що росте за межами домоволодіння НОМЕР_6 , та пошкодила його (а. с. 112, 113).
Власницею автомобіля «VOLKSWAGЕN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 14).
Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0821 га за цією ж адресою для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд також належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 січня 2009 року, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 520768 (а. с. 60, 68).
Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельними ділянками домоволодінь НОМЕР_4 , НОМЕР_5, НОМЕР_7 та землями загального користування (а. с. 68 зворот).
17 березня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дом «Соллі-Плюс» надано ОСОБА_1 рахунок на оплату № 3ADZN008477 на суму 146 243,43 грн з ПДВ (а. с. 16).
Зі звіту № 87/05-20 про оцінку вартості відновлювального ремонту, складеного 30 травня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 121 319,50 грн, яка складається із вартості відновлювального ремонту у сумі 94 253,09 грн та втрати товарної вартості - 27 066,41 грн (а. с. 17-31, 120-135).
З договору № 87/05/20 від 12 березня 2020 року про виконання робіт по незалежній оцінці між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вбачається, що вартість робіт визначена у розмірі 2000,00 грн (а. с. 15), які сплачені повністю, що підтверджується актом прийому-передачі робіт по незалежній оцінці від 30 травня 2020 року (а. с. 32).
28 квітня 2020 року Страховою компанією «Брокбізнес» перераховано ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 57 646,31 грн (а. с. 33).
Зелені насадження, які знаходяться біля домоволодіння АДРЕСА_1 , не перебувають на балансі Акціонерного товариства «Харківобленерго», Спеціалізованого комерційного підприємства «Харківзеленбуд» та Департаменту житлового господарства, що підтверджується листом від 22 квітня 2020 року № 04-50/4079, листом від 25 березня 2020 року № 2278/9-20 (а. с. 35, 37).
З відповіді Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 29 грудня 2020 року № 20-07/978 вбачається, що 12 березня 2020 року протягом доби спостерігалась хмарна з проясненнями погода; дощ випадав з 00 год 00 хв до 01 год 14 хв, з 04 год 46 хв до 06 год 18 хв; кількість опадів 0,8 мм. Явищ, погіршуючих видимість, не спостерігалось. Вітер був західний, 7-14 м/с, з 05 год 42 хв до 17 год 05 хв. Температура повітря вночі - 5 градусів тепла, вдень - 13 тепла (а. с. 100).
Зазначену довідку судом першої інстанції як доказ не прийнято у зв'язку з порушенням строків її подання.
Допитана судом першої інстанції як свідок ОСОБА_1 підтримала доводи свого позову.
Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, до яких відносяться усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо), не можуть передаватись у приватну власність.
Вулиця, дорога є територією загального користування (стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі, щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної особі майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля житлового будинку.
При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
Власником (особою, яка зобов'язана утримувати майно, що їй належить) зелених насаджень є власник земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 211/1489/13-ц, провадження № 61-27913св18.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України передбачено, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835 св 18.
Як вбачається з матеріалів справи, факт падіння дерева на належний позивачці автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються протоколом огляду місця події від 12 березня 2020 року, звітом № 87/05-20 про оцінку вартості відновлювального ремонту, складеним 30 травня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Вказані докази відповідачем не спростовано.
Завдану ОСОБА_1 шкоду частково компенсовано їй страховою компанією.
З пояснень працівників поліції, які прибули на виклик, та фотографій з місця події вбачається, що автомобіль позивачки знаходився на подвір'ї її домоволодіння. Дерева розташовані поряд з домоволодінням позивачки за парканом на землях загального користування.
Судом встановлено, що зелені насадження, які знаходяться біля домоволодіння АДРЕСА_1 , не перебувають на балансі Акціонерного товариства «Харківобленерго», Спеціалізованого комерційного підприємства «Харківзеленбуд» та Департаменту житлового господарства.
Відомостей щодо будь-якого балансоутримувача зелених насаджень біля будинку АДРЕСА_1 суду не надано.
Отже, Харківською міською радою не виконано покладений на неї законом обов'язок з визначення балансоутримувача зелених насаджень.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачці автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, враховуючи відсутність даних, що останнє у відповідності до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування, тому обов'язок з відшкодування заподіяної позивачці шкоди слід покласти саме на Харківську міську раду, до відання виконавчого органу якої в силу підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення, та якою не було належним чином забезпечено організацію роботи з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18.
Висновок суду першої інстанції щодо неналежності відповідача у справі судова колегія вважає помилковим.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Враховуючи, що виконавчий комітет міської ради є її органом, не є окремою юридичною особою та підконтрольний і підзвітний міській раді, підстав вважати саме його належним відповідачем у справі не вбачається.
Доводи Харківської міської ради, що документально не підтверджено конкретне місце пригоди, відсутні схема дорожньо-транспортної пригоди, показання свідків, а також відсутні докази, що дерево не зрубано третіми особами; відсутній експертний висновок щодо стану дерева; відсутня інформація, що на момент дорожньо-транспортної пригоди не було штормових попереджень у даному районі, є необґрунтованими, адже не свідчать про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди автомобілю позивачки.
Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачці, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв'язку із дією об'єктивних обставин, зокрема те, що падіння гілки дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.
Однак, будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачем не надано. Свої заперечення проти вимог позивачки Харківська міська рада не підтверджує будь-якими належними та допустимими доказами, що є її процесуальним обов'язком як учасника справи, а лише ґрунтує на припущеннях.
При цьому, позивач не зобов'язаний доказувати вину відповідача у заподіянні шкоди. Натомість саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Проте, Харківська міська рада жодного доказу відсутності своєї вини ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надала.
Доводи Харківської міської ради щодо того, що стоянка автомобіля на тротуарах заборонена, тому позивачкою могло бути порушено Правила дорожнього руху, є безпідставними, оскільки автомобіль позивачки знаходився у дворі її приватного будинку.
Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Харківської міської ради на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 65 673,19 грн.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з Харківської міської ради на її користь підлягає стягненню судовий збір за їх подання у розмірі 2102,00 грн (840,80+1261,20).
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 65 673,19 грн та 2102,00 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В. Б. Яцина
Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року.