18 травня 2010 р. № 5/513
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВолік І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс"
на рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2009 р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 р.
у справі № 5/513
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрос"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс"
провідшкодування збитків
та зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрос"
про примусове виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань
за участю представників:
позивача: Кончуков П.В., Вереніч С.Г.
відповідача: Дорошенко С.О.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Петрос" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Приват-Альянс" про стягнення заборгованості в сумі 538 825,00 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем оплати за договором підряду, що є порушенням ст.ст. 875 - 886 ЦК України.
ТОВ "Приват-Альянс" звернулось до господарського суду Полтавської області із зустрічним позовом до ТОВ "Петрос" про спонукання до виконання робіт і усунення недоліків в роботі, стягнення 18 220,46 грн. неустойки (штрафу) за порушення умов договору підряду та 20 686,80 грн. збитків у вигляді втрат, понесених ТОВ "Приват-Альянс" внаслідок залучення іншого підрядника.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані невиконанням передбачених договором підряду робіт в повному обсязі, порушенням строків виконання даних робіт, завданням позивачу за зустрічним позовом збитків та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 846, 849, 852, 854, 857, 858, 883 ЦК України, ст.ст. 526, 550, 551, 611, 614, 615, 622 - 624 ЦК України, п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 " Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві".
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.10.2009 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги ТОВ "Петрос" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Приват-Альянс" 482 127,47 грн. боргу та інфляційних збитків, та судові витрати; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 р. (судді Мазур Л.М., Фаловська І.М., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими попередніми інстанціями судовими актами, ТОВ "Приват-Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 р. та прийняти нове рішення, яким повернути позовну заяву ТОВ "Петрос" без розгляду, а зустрічний позов ТОВ "Приват-Альянс" задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України, а також неврахуванням норм ст.ст. 526, 538, 599, 610, 613 ЦК України, а також норм матеріального права, якими врегульовано відносини підряду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2006 р. між ТОВ "Приват-Альянс" (замовник) та ТОВ "Петрос" (підрядник) укладено Договір підряду № 05/08 (надалі -"Договір").
Судами з'ясовано, що Договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво, визначення якого міститься у ст. 318 ГК України.
Так, згідно норм даної статті, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Відповідні норми містить і ч. 1 ст. 875 ЦК України, згідно яких за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до умов п. 1.1 Договору підрядник зобов'язався виконати передбачені замовленням роботи по об'єкту (реконструкція цеху з виробництва палива "Біодизель") в межах договірної ціни, здати в обумовлений термін об'єкт в експлуатацію замовнику, який, в свою чергу, зобов'язався провести оплату виконаних робіт на умовах цього договору в узгоджені терміни.
Звертаючись з позовом до ТОВ "Приват-Альянс", ТОВ "Петрос" виходило з наявності заборгованості у відповідача в розмірі 57 929,20 грн., що є різницею між договірною ціною згідно дефектних актів №№ 1 та № 3 та фактичною оплатою. Крім того, позивач за первісним позовом послався на те, що відповідачем не було оплачено вартості робіт за дефектним актом № 2 в сумі 114 044,67 грн.
Враховуючи обґрунтування позовних вимог ТОВ "Петрос", а також положень п. 1.1. Договору, для правильного вирішення спору необхідно встановити погоджену договірну ціну, здачу в обумовлений термін об'єкту та порядок здійснення оплати за Договором.
Стаття 877 ЦК України закріплює, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Судами встановлено, що сторонами складено проектно-кошторисну документацію, а саме дефектний акт № 1 та кошторис, згідно яких договірна ціна визначається в розмірі 714 996,00 грн. Пунктом 2.1 Договору закріплено, що вартість Договору, визначена на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, складає 715 000,00 грн.
Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони склали дефектний акт № 2, в якому визначили обсяг додаткових робіт. З оскаржуваних рішень вбачається, що суди виходили і зі складення сторонами дефектного акту № 3. Зі спірних судових актів також вбачається, що вартість робіт по цим актам були узгоджені в усній формі.
Однак, судами не встановлено погодженої сторонами по дефектним актам №№ 2 та 3 вартості робіт. Колегія суддів, враховуючи норми ст.ст. 32, 34 ГПК України, звертає увагу і на те, що в матеріалах справи відсутній дефектний акт № 3, на який посилаються суди.
Поряд з цим, ані ТОВ "Петрос" при зверненні з позовом, ані судами, при дослідженні розрахунків позивача, не встановлено з урахуванням норм ст.ст. 32-34, 43 ГПК України здійснення фактичної проплати ТОВ "Приват-Альянс" в розмірі 57 929,00 грн. та робіт, за які дана проплата здійснювалась.
Стаття 878 ЦК України визначає, що замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.
Крім того, п. 2.2. Договору визначає, що договірна ціна є твердою на весь період виконання робіт. Перегляд договірної ціни робіт можливий лише за наявності умов, перелічених у п. 2.3. Договору, та обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом погодження і підписання додаткових угод.
Втім суди, посилаючись на розроблення локальних кошторисів 2-1-1, 2-1-2 та 2-1-3 до дефектного акту № 2, визначення договірної ціни додаткових робіт, що здійснюються у 2007 році, в сумі 143 189,00 грн., не дослідили ані погодження та підписання даних документів представниками обох сторін за Договором, ані погодження зазначених у дефектних актах додаткових робіт шляхом підписання сторонами додаткових угод.
З огляду на дане та враховуючи норми ч. 3 ст. 877 ЦК України, згідно якої підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.
Крім того, ч. 4 ст. 877 ЦК України передбачає, що якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
Відповідно, колегія суддів дійшла висновку, що судами не встановлено погоджену сторонами договірну ціну, а дослідження спірних правовідносин в контексті зазначених норм законодавства залишилось поза увагою судів.
Частина 4 статті 882 ЦК України визначила порядок передання робіт підрядником і прийняття їх замовником. Зокрема встановлено, що прийняття оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Втім, с оскаржуваних судових актів не вбачається, що судами досліджувалось підписання акту приймання виконаних підрядних робіт № 12, а також його відповідність нормам ч. 4 ст. 882 ЦК України.
Крім того, враховуючи норми ст. 43 ГПК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, заслуговують на увагу положення п. 6.1. Договору, якими встановлено строки виконання підрядних робіт, а саме датою початком будівництва (ремонту) визначено 16.08.2006 р., а датою закінчення будівництва (робіт) -20.09.2006 р. Втім, судами належне виконання ТОВ "Петрос" своїх зобов'язань за Договором не досліджувалось.
Сторонами Договору також погоджено порядок здійснення розрахунків та платежів. Так п. 3.1. Договору передбачає, що подальше фінансування робіт здійснюється поетапно за фактичне виконання роботи на підставі оформленого акта за формою № КБ-2в і довідки № КБ-3 вартості переданих замовником матеріалів протягом трьох робочих дні після підписання акту виконаних робіт.
Підписання акту виконаних робіт, згідно п. 3.2. Договору, здійснюється після узгодження обсягів виконаних робіт підрядника з уповноваженим представником замовника, який перевіряє їх реальність.
Кінцевий розрахунок проводиться після виконання всіх робіт та усунення всіх недоліків протягом двадцяти днів, після підписання акту приймання-передачі.
ТОВ "Петрос" в обґрунтування позовних вимоги та суди, при прийнятті рішень, посилались на складений акт № 12 виконаних підрядних робіт за березень 2007 р. на суму 114 044,67 грн. Однак, з оскаржуваних судових актів не вбачається дослідження судами даного акту в світлі зазначених вище положень Договору.
Окрім того, визначаючи розмір заборгованості, суди керувались листом № 9/11-705 від 21.05.2009 р. Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Щодо індексів зміни ринкової вартості будівельно-монтажних робіт, продукції промислового виробництва та опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення станом на 1 травня 2009 року". Однак, судами не надано оцінки даному документу в контексті ст. 4 ГПК України.
Враховуючи, що від правової оцінки вищенаведених обставин справи безпосередньо залежить не тільки вирішення справи за первісним позовом, але і за зустрічним, колегія суддів не вбачає підстав для визнання оскаржуваних рішень в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Приват-Альянс" як обґрунтованих.
Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: -визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 р. у справі № 5/513 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді: Н. Капацин
О. Кролевець