26 травня 2010 р. № 18/44-925 (12/159-2968, 1/70-3278)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачаВітковської О.П. дов. №23 від 07.05.2010 р.
відповідачівне з'явилися
3-тьої особиКудінової Т.І. -генерального директора
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 р.
у справі№18/44-925(12/159-2968(1/70-3278) господарського суду Тернопільської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області
до1. Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс"
2. Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля"
3-тя особа ТОВ "Поділля-цукор"
провизнання частково недійсними установчих документів
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) "Тернопільський агропромисловий комплекс" та Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Цукровий завод "Поділля" та просило визнати недійсними установчі документи ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" в частині входження до складу засновників ВАТ "Цукровий завод "Поділля" з відповідним внесенням своєї частки майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є акціонером ВАТ "Цукровий завод "Поділля" і здійснює управління корпоративними правами від імені держави в розмірі 55%. Однак, ВАТ "Цукровий завод "Поділля" увійшов до складу засновників ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" без згоди РВ ФДМУ. Поряд з цим позивачем заявлене клопотання про відновлення строку позовної давності як пропущеного з поважних причин.
В процесі розгляду справи до участі у справі залучено ТОВ "Поділля-цукор" як третю особу.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2009 року (судді: Охотницька Н.В., Гирила І.М., Шумський І.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року (судді: Р. Марко, С. Бойко, Т. Бонк), в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. При цьому суди відзначили, що жодних доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не подано.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ВАТ "Цукровий завод "Поділля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається, зокрема, на те, що входження ВАТ "Цукровий завод "Поділля" до складу засновників ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" відбулось з порушенням визначеного законодавством порядку, зокрема, загальні збори ВАТ "Цукровий завод "Поділля" від 21.01.1999 р., на яких вирішувалось це питання, не прийняли рішення про передачу майна як внеску до статутного фонду, що підтверджується протоколом цих зборів.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Поділля цукор" просить скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2004 року був чинним Цивільний кодекс Української РСР редакції 1963 в року, тому відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Кодексу в редакції 1963 в року.
Відповідно до ст. 71 цього Кодексу загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За правилами ст. 76 Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Статтею 80 Кодексу встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
За правилами ст. 75 Кодексу позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін.
Господарськими судами встановлено, що 21.04.99 р. Фонд державного майна України повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області щодо вартості майна ВАТ "Цукровий завод "Поділля", що передано як внесок до статутного фонду ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс". Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільські й області підпорядковане Фонду державного майна України, щопрезюмує обізнаність відділення із сторони Фонду державного майна України щодо спірних правовідносин.
Жодного документу, що спростовує встановлені судами обставини, позивачем не подано.
А відтак, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в позові з підстав пропуску строку позовної давності.
Разом з тим, суди відзначили, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.07.2008 р. у справі № 10/114-2414(9/119-1509), залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2009 року в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до ВАТ "Цукровий завод "Поділля" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 21.01.1999 р. відмовлено.
Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки господарськими судами доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 р. у справі №18/44-925(12/159-2968(1/70-3278) залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя Шаргало В.І.