Справа № 22-3774/10 Головуючий у 1 інстанції: Федоренко О.І.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
«17» червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності відповідача і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям Війни»,
04 лютого 2010 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності відповідача і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям Війни», в якому зазначила, що має статус «Дитини війни» та згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте УПФУ зазначену надбавку у 2006-2009 роках їй не виплачувало. У листопаді 2008 року та в січні 2010 року вона зверталася до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати несплаченої їй як дитині війни щомісячної надбавки та отримала відмову відповідача. На підставі викладеного просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, згідно з вищезазначеним Законом за той самий період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Відновлено строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2007-2008 роки.
Визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік.
Зобов'язано УПФУ в м.Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік недоплаченої щомісячної суми допомоги.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Якимівському районі Запорізької області, посилаючись на незаконність та необгрунтованність постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Аналіз норм ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007р. (дата прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв”язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обгрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2007,2008,2009 роки, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за 2007,2008, 2009 роки відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодар Запорізької області відхилити.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Судді: