Справа № 22 - 2970 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Рогоза А.Ю.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
„22” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання зробити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Великобілозерському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання зробити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”
В позові зазначала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на підвищення розміру пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась. З 2008 року отримує соціальну допомогу у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що є також порушення її прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Про порушення її прав дізналась після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Бездіяльність УПФУ щодо не здійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії вважає неправомірною. З цих підстав просила суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ, стягнути недоплачену соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3 891 грн. 90 коп..
У березні 2010 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої соціальної допомоги за 2006-2009 роки в сумі 5 829 грн. 49 коп. та зобов”язати УПФУ нараховувати та виплачувати допомогу з 01.01.2010 року по час дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 02.02.2009 року по 11.03.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов”зано Управління Пенсійного Фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 02.02.2009 року по 11.03.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд змінити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що
Задовольняючи позовні вимоги за період з 02 вересня 2009 року по 11 березня 2010 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2009 рік, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов'язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за 2009 рік і до часу ухвалення судового рішення відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного строку.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 02 лютого 2009 року по 11 березня 2010 року відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: