Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2592 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Галчанський С.В.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
«21» червня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «21» січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розподіл сумісного майна, -
10 вересня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл сумісного майна.
В позові зазначав, що 19.12.2007 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6
Відповідач разом з сином ОСОБА_7 постійно проживали в квартирі в м. Оріхові, а він, у зв'язку з постійною роботою в іншій державі - Російській Федерації. Він періодично приїздив до сім'ї в м. Оріхові, де також проживав у вказаній квартирі.
В період шлюбу сторони придбали майно, яке, крім іншого, складається з грошових заощаджень на загальну суму більш ніж 18000 доларів США для купівлі нового житла. Зазначені гроші на загальну суму більш ніж 18000 доларів США складалися з його накопиченого заробітку. Відповідач ОСОБА_5 себе та сина ОСОБА_7 забезпечувала за рахунок власного заробітку приватного підприємця.
Зазначені гроші на загальну суму більш ніж 18000 доларів США зберігалися відповідачем ОСОБА_5 у визначених сторонами схованках вказаної квартири.
08.02.2009 року, приїхавши з Росії, він прийшов в квартиру в м. Оріхові, де знаходилися відповідач ОСОБА_5 з сином ОСОБА_7. Між сторонами виникла сварка, під час якої він з кухні увійшов до спальної кімнати та у схованці з'ясував відсутність зазначених грошей.
На його запитання щодо відсутності грошей, відповідач відповіла, що зі схованки гроші передала на зберігання своїй подрузі. Проте, цього ж дня він в присутності мами ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9 та інших свідків зателефонував відповідачу ОСОБА_5 та на гучномовець зажадав пояснень щодо заощаджених грошей. На що відповідач відповіла, що заощаджені гроші на загальну суму більш ніж 18000 доларів США вона залишає на дитину сина ОСОБА_7.
25 червня 2009 року шлюб між сторонами було розірвано, син сторін ОСОБА_6 залишився проживати разом з матір'ю.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що письмові підтвердження щодо набуття грошових заощаджень, він має лише на суму 5000 доларів США і 40000 грн., просив суд розділити між ним та відповідачем ОСОБА_5 гроші, що є їх спільною сумісною власністю, зобов'язавши відповідача ОСОБА_5 виплатити йому 1/2 частину заощаджених грошей 5000 доларів США і 40000 грн
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21 грудня 2007 року „ вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що у період зареєстрованого шлюбу сторони набули майно - грошові заощадження більш ніж 18000 доларів США для купівлі нового житла.
Судом першої інстанції встановлено, що до складу вищевказаних грошових заощаджень увійшли і 5000 доларів США та 40000 гривен, які позивач просив розділити.
Відмовляючи у задоволенні позову про поділ сумісного майна суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не наведено доказів тому, що на час розгляду справи є у наявності сумісне майно подружжя ( грошові заощадження 5000 доларів США і 40000 гривен.
Вирішуючи даний спір щодо поділу майна між подружжям, суд першої інстанції правильно встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовував джерело і час його придбання, повно і всебічно дослідив обставини справи, врахував належність і допустимість доказів, достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують законність судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним, справедливим, підстав для його скасування або зміни не вбачаться.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «21» січня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: