18 травня 2010 р. № 3/116-09
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.11.2009
у справігосподарського суду Херсонської області № 3/116-09
за позовомприватного підприємства "Бест-Сервіс"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин"
простягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: не з'явилися,
Позивач -приватне підприємство "Бест-Сервіс" липні у 2009 року звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин" про стягнення 15567,75 грн. основного боргу, 480,08 грн. трьох процентів річних, 2445,22 грн. інфляційних втрат, 3679,5 грн. пені, 5000 грн. витрат, пов'язаних із залученням фахівців юридичної фірми та витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.09.2009 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин" на користь приватного підприємства "Бест-Сервіс" 15567,75 грн. боргу, 1884,91 грн. пені, 2445,22 грн. інфляційних втрат, 463,88 грн. трьох процентів річних з підстав правомірності та обґрунтованості розміру позовних вимог, 203,62 грн. витрат по оплаті державного мита та 312,5 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.11.2009 (судді: Кричмаржевський В.А. -головуючий, Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин" залишена без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 03.09.2009 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.11.2009 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову через неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між приватним підприємством "Бест-Сервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин" (покупець) 06.10.2006 укладено договір № БС 06/10/06-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити комплектуючі для виноробства та коркову пробку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладною № Бе-СК0234 від 14.05.2008 на суму 5550 грн., отриманою представником відповідача, діючого на підставі довіреності ЯОН № 364967 від 12.05.2008; накладною № Бе-СК0363 від 05.07.2008 на суму 10017,75 грн., отриманою представником відповідача, діючого на підставі довіреності ЯОН № 365024 від 05.07.2008.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач повинен оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів.
Відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконані.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з неоплатою товару, апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 15567,75 грн. заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до пункту 5.2 договору у разі прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (стаття 232 Господарського кодексу України).
Позивачем в розрахунку пені не враховані вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Тому суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що пеня підлягає стягненню у розмірі 1884,91 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № БС 06/10/06-01 від 06.10.2006, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2445,22 грн. інфляційних втрат та 463,88 грн. трьох процентів річних.
Місцевий господарський суд також дійшов правильного висновку , що 5000 грн. витрат, пов'язаних із залученням фахівців юридичної фірми не належать до судових витрат згідно 44 Господарського процесуального кодексу України, тому не підлягають задоволенню.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.11.2009 у справі господарського суду Херсонської області № 3/116-09 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
С. Самусенко