26 травня 2010 р. № 10/266
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
Суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року
у справі за позовомМалого приватного виробничо-будівельного підприємства "Лугрембуд"
доВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"
простягнення коштів
у серпні 2009 року, мале приватне виробничо-будівельне підприємство "Лугрембуд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" 32 197,99 грн. з яких: 28 085,00 грн. боргу, 3 458,99 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 654,00 грн. 3 % річних за неналежне виконання останнім договору оренди автотранспортних засобів №03/07 від 20.06.2008 року, щодо сплати орендної плати.
У подальшому, заявою позивач уточнив розмір заявлених вимог та просив стягнути 27 085,00 грн. боргу, 3600,55 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 724,67 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.01.2010 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 27 085,00 грн., 3 458,99 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 654,00 грн. 3 % річних, 311,98 грн. державного мита, 228,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позовних вимог відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року, рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити рішення про відмову у позові.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається із наявних матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2008 року між малим приватним виробничо-будівельним підприємством "Лугрембуд" (орендодавець) та ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (орендар) було укладено договір оренди автотранспортних засобів №03/07, за умовами якого орендодавець надав орендарю в платне користування автотранспорт (2 автовишки АГП 22 та екскаватор ЕО-4321).
Пунктом 3 зазначеного договору встановлено почасовий розмір орендної плати в залежності від виду автотранспортних засобів, яку відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно на підставі актів виконаних робіт та виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У порушення умов договору, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо орендної плати, а тому місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати суми заборгованості в розмірі 27 085,00 грн., підтвердженої актами приймання-передачі виконаних робіт та актом звірки взаємних розрахунків і не спростованої відповідачем, з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року - без змін.
Відповідно до ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 повторному касаційному перегляду справа не підлягає.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко