20 травня 2010 р. № 7/479
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К. (доповідач),
Самусенко С.С.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010
у справі№ 7/479 господарського суду міста Києва
за позовомВАТ "Харківгаз"
додочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"
простягнення 22 001,02 грн.,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :Чорнобай Р.Л.,
відповідача :Купрієнко Б.В.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення з дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" 19 440 грн. боргу, 511,30 грн. 3% річних та 2 430 грн. інфляційних витрат задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2010 року рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, в цій частині позову судом відмовлено, в решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з наведеними судовими актами, прийнятими за результатом вирішення даного спору, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник стверджує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, надано неправильну юридичну оцінку обставинам справи та умовам укладеного між сторонами справи договору купівлі-продажу скрапленого газу, зокрема, не враховано, п. 6.2 договору, яким передбачена сплата позивачем неустойки за неналежне виконання грошових зобов'язань, в рахунок погашення якої і була зарахована спірна сума грошових коштів, сплачених понад вартості поставленого газу.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення попередніх інстанцій, перевіривши доводи скаржника про порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, договір купівлі-продажу скрапленого газу № А100/8699сг-08, під час виконання якого між сторонами виник спір у зв'язку з передачею відповідачем меншого за обумовлений договором обсяг газу, був укладений 23 липня 2007 року на спеціалізованому аукціоні № 100 з продажу скрапленого газу. Згідно з умовами даного договору, за результатом проведення торгів позивач (покупець) купує у відповідача (продавець) скраплений газ власного виробництва, який позивач зобов'язується оплатити та прийняти, а відповідач -передати у серпні 2008 року відповідно до графіка поставки в загальній кількості 105 тонн.
В п. 3.1 договору сторони домовились, що поставка газу здійснюватиметься відповідачем рівномірно протягом декади на умовах франко-резервуар Управління з переробки газу і газового конденсату в терміни, визначені п. 5.2 договору. Пунктом 3.4 договору погоджено, що позивач самостійно забезпечує та оплачує послуги по транспортуванню та наливу по окремому договору. В п. 3.2 договору передбачено, що поставка скрапленого газу позивачем здійснюється після отримання оплати від позивача. Відповідно до п. 5.2 договору, позивач здійснює оплату скрапленого газу за три робочих дні до початку кожної декади серпня в розмірі 100 800 грн., всього, 302 400 грн. Остаточний розрахунок за фактично відвантажений скраплений газ проводиться на підставі акту приймання-передачі скрапленого газу протягом трьох робочих днів з дня складання акту. Крім того договором погоджено, що позивач сплачує біржі попередній внесок у розмірі 15 120 грн., який в подальшому остання перераховує відповідачу.
Дослідивши наявні матеріали справи, суди обох інстанцій встановили, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 29 232 грн. попереднього внеску платіжним дорученням від 22 липня 2008 року, а в подальшому платіжними дорученнями від 28 липня, 7 серпня та 18 серпня 2008 року здійснив попередню оплату скрапленого газу в розмірі 100 800 грн., 100 800 грн. та 80 640 грн. відповідно, що загалом складає 297 360 грн. Судами встановлено, що позивачем оплачено вартість 103,25 тонн скрапленого газу. Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач передав позивачу лише 96,500 тонн газу загальною вартістю 277 920 грн., що підтверджується актом приймання-передачі скрапленого газу від 31 серпня 2008 року.
Розглядаючи справу по суті заявлених вимог про повернення зайво сплачених коштів у розмірі 19 440 грн., судами обох інстанцій з'ясовано, що позивач в порядку ст. 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України надіслав відповідачу листи з вимогами повернути заяво сплачені грошові кошти, а в подальшому -з проханням зарахувати зазначену суму в рахунок оплати скрапленого газу за договором, укладення якого заплановано в лютому 2009 року. Проте, відповідач вимоги вказаних листів залишив без задоволення.
Приймаючи рішення про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача 19 440 грн. зайво сплачених грошових коштів, суди обох інстанцій спростували твердження відповідача щодо порушення позивачем передбачених договором строків здійснення передплати вартості скрапленого газу та виникнення у відповідача права на утримання попереднього внеску в якості компенсації за неналежне виконання своїх зобов'язань, з огляду на їх безпідставність та невідповідність дійсності.
Щодо правомірності нарахування позивачем на вказану суму 3% річних та інфляційних, то суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду та відмовив в цій частині позову з огляду на те, що відповідно до ст. 625 ЦК України, право на їх нарахування виникає лише у кредитора в грошових зобов'язаннях, а в даному випадку відповідач за договором прийняв на себе негрошові зобов'язання з передачі скрапленого газу.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, а щодо суперечливих доводів скаржника вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, не заслуговують на увагу доводи скаржника про порушення позивачем строків розрахунків, оскільки як вірно зазначено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи позивач здійснив передплату скрапленого газу у відповідності з умовами договору, якими передбачено, що остаточний розрахунок за фактично відвантажений скраплений газ проводиться на підставі акту приймання-передачі скрапленого газу протягом трьох робочих днів з дня складення акту.
Щодо доводів про відсутність вини відповідача в отриманні позивачем меншого ніж обумовлено договором обсягу скрапленого газу, то вони не свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку повернути позивачу зайво сплачені грошові кошти за невідвантажений товар, крім того, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, договором про надання послуг, за яким зобов'язання з оформлення та відвантаження нафтопродуктів позивача згідно рознарядки відповідача прийняло на себе Управління з переробки газу і газового конденсату дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України". Разом з цим, не спростовують висновків судів доводи скаржника про негрошову правову природу його зобов'язань перед позивачем, які, на його думку, свідчать про безпідставність виникнення у нього - особи, що зобов'язалась передати товар, а не сплатити кошти -боргового зобов'язання. Так, вказані доводи суперечать приписам ч. 2 ст. 693 ЦК України, якою передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
Враховуючи, що скаржником не доведено факту порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2010 року у справі № 7/479 -без змін.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.