27 травня 2010 р. № 6/314д/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддівЖукової Л.В.
Черкащенка М.М.
розглянувши
касаційну скаргусуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду
від 26.01.2010 року
у справі№ 6/314д/09
господарського суду Запорізької області
за позовомсуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4
до
третя особаУправління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма"
прозобов'язання до примусового виконання обов'язку в натурі
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Леонова В.О. дов. від 14.12.2009 року
В вересні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому просив зобов'язати відповідача виконувати умови договору № 15-10660 від 26.06.2009 року на спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, які охороняються відомчою охороною або охоронними підприємствами за договорами, з реагуванням наряду міліції ДСО.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно відмовляється виконувати належним чином умови укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 15.10.2009 року господарський суд Запорізької області залучив до участі у справі відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2009 року (Місюра Л.С.) в позові відмовлено.
При цьому, господарський суд погодився з доводами позивача стосовно того, що відповідач безпідставно відмовився виконувати умови укладеного між сторонами договору, але оскільки договір укладено всього на три місяці і відповідач не дає згоди на його продовження, договір припинив свою дію, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року (судді: В.М.Хуторной -головуючий, Т.В.Мойсеєнко, В.А.Кричмаржевський) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що сторонами не погоджено предмет договору, а тому він є неукладеним, що виключає можливість задоволення позову.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 26.06.2009 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (замовник) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (виконавець) підписано договір № 1510660 на спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, які охороняються відомчою охороною або охоронними підприємствами за договорами, з реагуванням наряду міліції ДСО, за умовами якого виконавець зобов'язався здійснювати спостереження за станом ручної тривожної сигналізації, що встановлена на об'єктах замовника, перелік яких зазначено в дислокації-розрахунку (додаток 1 до договору), та здійснювати її технічне обслуговування; у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації забезпечувати реагування груп затримання ДСО для встановлення причин його надходження.
Також встановлено, що за період з 26.06.2009 року по 10.08.2009 року відповідач належним чином виконував свої обов'язки за договором, а саме: здійснював спостереження за станом тривожної сигналізації, встановленої на ринку по вул.Профінтерна, 20 в м.Мелітополь, та забезпечував прибуття наряду при її спрацюванні, за що позивач квитанцією від 23.07.2009 року сплатив йому 1000,0 грн.
При цьому, будь-які докази того, що сторонам були незрозумілі обсяги їх зобов'язань за договором, або вони намагались додатково погодити їх чи уточнити в матеріалах справи відсутні.
Але, всупереч встановленому, апеляційний господарський суд застосував ч.8 ст.181 Господарського кодексу України та визнав договір № 1510660 від 26.06.2009 року неукладеним, тобто таким, який не відбувся, що суперечить встановленим обставинам справи та не відповідає вимогам діючого законодавства.
Як свідчать встановлені судами обставини справи, обидві сторони здійснювали фактичні дії щодо виконання договору, належним чином протягом певного періоду часу виконували взяті на себе зобов'язання, а після надіслання відповідачем листа про призупинення його дії між сторонами виник спір.
Враховуючи викладене, застосування ч.8 ст.181 Господарського кодексу України до правовідносин, що виникли між сторонами, є неприпустимим, оскільки відповідно до приписів цієї норми визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами
Однак, вказаного апеляційний господарський суд не врахував, в зв'язку з чим допустив помилку в застосуванні норм матеріального права.
Як було встановлено господарським судом першої інстанції, в п.11.1 та п.11.2 договору сторони узгодили, що договір укладається терміном на три місяці і набуває чинності з дня його підписання сторонами, тобто договір діє до 26.09.2009 року. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний такий же термін.
Виконавець у відповідності до п.2.2 договору зобов'язався надавати послуги за даним договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об'єкті під спостереження і до моменту зняття її з-під спостереження.
Листом від 10.08.2009 року відповідач повідомив позивача про те, що він в односторонньому порядку призупиняє дію договору, оскільки між позивачем та третьою особою існує майновий конфлікт з приводу користування земельною ділянкою, наданою позивачу для розміщення сезонного торговельного майданчику.
Як визначено в статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, наявність майнового конфлікту між позивачем та третьою особою не є обставиною, яка унеможливлює виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1510660 від 26.06.2009 року, укладеним з позивачем, та не позбавляє його можливості надавати послуги за цим договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об'єкті під спостереження, і до моменту зняття її з-під спостереження.
Вказане свідчить про те, що відповідач безпідставно, в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору, отже, його дії є неправомірними.
Разом з тим, такі дії відповідача свідчать про відсутність у нього волевиявлення на продовження дії укладеного між сторонами договору, який закінчив свою дію 26.09.2009 року.
Відсутність згоди відповідача на продовження дії договору підтверджується також наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема поясненнями відповідача.
Як визначено в ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи положення зазначених правових норм та беручи до уваги те, що укладений між сторонами договір на спостереження за ручними системами тривожної сигналізації на момент прийняття рішення у справі (17.11.2009 року) припинив свою дію, а наявність спору між сторонами у даній справі вже свідчить про відсутність згоди відповідача продовжувати договірні відносини з позивачем після закінчення його дії, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції стосовно того, що підстави для задоволення позову в даному випадку відсутні.
Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.
Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, проте правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України підстав для скасування прийнятої постанови не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року у справі № 6/314д/09 без змін.
Згідно ст.ст.125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Л.Жукова
М.Черкащенко