27 травня 2010 р. № 9/133-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргуВАТ "Індустріальна скляна компанія"
на постанову
та
на рішенняЗапорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року
господарського суду Херсонської області від 30.10.2009 року
у справі господарського судуХерсонської області
за позовомТОВ "Юрал Плюс"
доВАТ "Індустріальна скляна компанія"
простягнення 55740,55 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з"явився,
- відповідача: не з"явився,
У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юрал Плюс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ВАТ «Індустріальна скляна компанія»про стягнення 48035,80 грн. основного боргу, 6441,44 грн. пені, 2545,92 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.10.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 48035,80 грн. основного боргу, 5955,82 грн. пені, 2545,92 грн. інфляційних втрат, 565,37 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року рішення господарського суду Херсонської області від 30.10.2010 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 48035,80 грн. основного боргу, 5728,79 грн. пені, 2545,92 грн. інфляційних збитків, 558,83 грн. державного мита та 231,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій часині -в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ «Юрал Плюс»подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року та рішення господарського суду Херсонської області від 30.10.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.01.2009 року між ТОВ «Юрал Плюс»(постачальник) та ВАТ «Індустріальна скляна компанія»(покупець) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити Стреч -плівку (для механічного обгортання), плівку п/пропіленову, захисний куток і скоби С-16.
Згідно з п. 1.2 договору, об'єм, кількість, марка, ціна та асортимент партій товару, що поставляється, а також строки поставки визначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 20 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 2.3 договору).
Пунктом 2.5 даного договору, сторони обумовили перелік документів які надаються постачальником -позивача з кожною партією товару, а саме: рахунок -фактура, сертифікат якості виробника, видаткова накладна, податкова накладна та товарно -транспортна накладна.
Відповідно до п. 8.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. але в любому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору, а саме за видатковими накладними № РН-0107 від 05.02.2009 р., № РН-0165 від 20.02.2009 р., № РН-0186 від 26.02.2009 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 65035,80 грн. Даний товар був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень та застережень.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач в порушенням умов договору лише частково в розмірі 17000,00 грн. оплатив отриманий товар. Таким чином, заборгованість по договору за отриманий товар складає 48035,80 грн.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі прострочення оплати послуг, які надаються за договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочи, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України та п.5.2 договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 48035,80 грн. основного боргу, а також з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на приписи п.6 ст. 232 ГК України про стягнення 5728,79 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи зазначеної статті, а також неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача 2545,92 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року у справі №9/133-09 залишити без змін.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді В.І.Студенець
М.М.Черкащенко