25 травня 2010 р. № 25/157-09-5937
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Остапенко М.І. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта", м. Одеса (далі -ТОВ "Тала-Нафта")
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2010
зі справи № 25/157-09-5937
за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі -відділення АМК)
до ТОВ "Тала-Нафта"
про стягнення 34000,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'яв.,
відповідача -Клєца С.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У листопаді 2009 року Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта" про стягнення 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2010 (суддя Малярчук І.А.) провадження у справі зупинено на підставі частини першої ст. 79 ГПК України у зв'язку з тим, що Одеським окружним адміністративним судом розглядається справа за позовом ТОВ "Тала-Нафта" до відділення АМК про визнання незаконною вимоги про надання інформації та скасування рішення про накладення штрафу № 23-рш від 26.05.2009.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 (колегія суддів у складі: суддя Балух В.С. -головуючий, судді Картере В.І., Пироговський В.Т.) зазначена ухвала скасована. Справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 03.03.2010, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 25.01.2010 залишити в силі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом у прийнятті постанови порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 43, 79 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Даного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає наявним матеріалам справи, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом на підставі рішення АМК України від 26.05.2009 № 23-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
За приписами ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Відповідно до п. 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з частиною другою ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми ст. 12 ГПК України та ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого ст.ст. 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме -вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.
Зазначеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і скасовуючи ухвалу господарського суду про зупинення провадження у справі дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку такої неможливості не існувало, а тому у господарського суду не було підстав для зупинення провадження у цій справі.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 зі справи № 25/157-09-5937 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта" -без задоволення.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя М. Остапенко
Суддя В. Харченко