25 травня 2010 р. № 2/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВолік І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Россава"
на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р.
у справі № 2/255
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Россава"
доЗакритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок"
простягнення 19 628,96 грн.
за участю представників:
позивача: Легких К.В., Легких В.П.
відповідача: не з'явився
встановив:
Відкрите акціонерне товариство (надалі -"ВАТ") "Россава" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства (надалі -"ЗАТ") "Український мобільний зв'язок" про стягнення 19 628,96 грн. боргу та про зобов'язання належно виконувати умови Договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 30.12.2003 р. та додаткової угоди № 1 від 01.04.2005 р. до нього, а саме: сплачувати всі платежі за цим Договором із застосуванням сукупного індексу інфляції, що обраховується наростаючим підсумком з моменту укладення Договору та додаткової угоди №1 до моменту фактичної сплати орендної плати, відповідно до рахунків, що виставляються позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за договором оренди та порушенням ст.ст. 526, 629 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. (суддя Домнічева І.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням позивачем норм ст. 33 ГПК України та тим, що позов є нормативно та документально не обґрунтованим, а відтак відсутні підстави для застосування норм ст. 530 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. (судді Сотніков С.В., Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ВАТ "Россава" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм ст.ст. 38, 83 ГПК України та неправильним застосуванням норм ст.ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2003 р. між ВАТ "Россава" (орендодавець) та ЗАТ "Український мобільний зв'язок" (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № б/н (надалі -"Договір"), відповідно до п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 568,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 14-А (надалі -"Об'єкт оренди").
01.04.2005 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (надалі -"Додаткова угода"), відповідно до якої збільшилась площа переданого позивачем відповідачу орендованого приміщення до 623,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 14-А.
Статтею 759 ЦК України та ст. 283 ГК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації, як це закріплено у ч. 1 ст. 284 ГК України. Розмір орендної плати, згідно ч. 1 ст. 672 ЦК України, встановлюється в договорі.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. В той же час ч. 3 ст. 672 ЦК України передбачає можливість встановлення договором або законом періодичного перегляду, зміни (індексації) розміру плати за користування майном.
Так, сторонами у п. 3.1 Договору погоджено, що орендна плата визначається за домовленістю сторін в гривнях в розмірі, що встановлюється згідно розрахунку орендної плати, який надається орендодавцем.
Судами встановлено, що 01.04.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаток № З до Договору "Розрахунок орендної плати" (Нова редакція), яким розмір щомісячної орендної плати визначено в сумі 23 230,31 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору погоджено порядок здійснення орендних платежів, а саме: попередня оплата за три місяці оренди -протягом двадцяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі орендованого майна; за послідуючі місяці оренди всі платежі по цьому договору сплачуються орендарем з урахуванням встановленого Урядом рівня інфляції згідно рахунків протягом десяти банківських днів після отримання рахунків.
В свою чергу рахунки, згідно п. 3.2.1. Договору, надсилаються орендодавцем у письмовій формі або до розпису уповноваженої особи орендаря у строк до десятого числа поточного місяця з зазначенням місяця надання послуг.
Крім того, 01.10.2007 р. сторони уклали Доповнення до Договору, відповідно до умов яких п. 3 Договору доповнено п. 3.2.5 "Витрати орендодавця, пов'язані з утриманням прилеглої території, що використовується орендарем під стоянку автомобілів (прибирання, вивіз сміття, очистка снігу, і т.д.) орендар відшкодовує на підставі виставлених рахунків-фактур орендодавцем в строки, обумовлені п. 3.2 даного Договору, в сумі 450,00 грн.".
Судами, на підставі наданої позивачем банківської виписки встановлено, що відповідачем сплачено ВАТ "Россава" 25 605,44 грн. орендної плати за квітень 2009 року.
В той же час, позивач, посилаючись на виставлення відповідачу рахунка-фактури за оренду за квітень 2009 року № 46 від 27.03.2009 р. (надалі - Рахунок № 46) на загальну суму 45 684,40 грн. (в тому числі 450 грн. за утримання прилеглої території та 45 234,40 грн. орендної плати згідно Договору та Додаткової угоди), стверджує про наявність у ЗАТ "Український мобільний зв'язок" заборгованості в розмірі 19 628,96 грн.
Позивачем в Рахунку № 46 зазначено суму орендної плати, обраховану з урахуванням сукупного індексу інфляції наростаючим підсумком.
Нормами ст. 33 ГПК України визначено обов'язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказами у справі, згідно ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарськими судами, у відповідності до ст. 34 ГПК України, приймаються тільки ті докази, які мають значення для справи та відповідають ст. 32 ГПК України. Враховуючи дані норми законодавства суди дійшли висновку, що позивачем належним чином не доведено надіслання відповідачу рахунку згідно положень Договору.
Крім того, суди дійшли мотивованого висновку про необґрунтованість застосування позивачем сукупного індексу інфляції наростаючим підсумком при обрахуванні суми орендної плати та виставленні рахунку, оскільки дане суперечить п. 3.2. Договору.
Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони не спростовуються висновків господарських судів. Крім того, скаржником ані нормами чинного законодавства, ані умовами Договору не обґрунтовано обов'язку відповідача сплатити орендну плату за квітень 2009 року саме в сумі 45 684,40 грн.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: -визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Россава" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. у справі № 2/255 залишити без змін.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді: Н. Капацин
О. Кролевець