20 травня 2010 р. № 4/238-3929 (7/487)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гоголь Т.Г.,
суддів Олійника В.Ф.,Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Кошевський С.Р. дов. №1 від 05.01.2010
Бова А.П. дов. від 11.01.2010 № 0001
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.02.10
у справі№ 4/238-3929
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
доНаціонального університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу "Заліщинський аграрний коледж імені Є.Храпливого"
простягнення 320776,84 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" звернулося господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу "Заліщинський аграрний коледж імені Є.Храпливого" 320776,84 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за періоди з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року та з 20.02.2007 року по 27.04.2007 року.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 30.11.2007 року (суддя Бурда Н.М.) відмовив в задоволенні позовних вимог. В рішенні суд послався на те, що між сторонами діяв та виконувався договір №1 від 01.01.2005 року, отже вважати самовільним та безобліковим використання відповідачем води за період з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року підстав немає; Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України за період з 24.02.2007 року по 26.03.2007 року подавались рапорти про кількість використаної води згідно показників лічильників, позивач на підставі цих рапортів виставляв до оплати рахунки, які відповідачем були оплачені.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 03.02.2010 року (судді Городечна М.І., Юркевич М.В., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Тернопільської області залишив без змін з тих самих підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп", яке просить рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 року у справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник посилається на те, що, ухвалюючи оскаржувані судові акти господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх обставин, що мають значення для справи та неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, зокрема статтю 512 Цивільного кодексу України, пункти 2.1-2.11, 2.12, 2.8, 2.27, 4.2, 4.3, 4.4, 4.12, 4.19, 9, 12.1, 12.2, 12.14 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідвення в містах і селищах України (затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65), статі 33, 35, 69 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, судами попередніх судових інстанцій не було враховано, що Водоканал має право відповідно до п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України тимчасово дозволити тимчасове водовикористання до виконання його вимог, в даному випадку до приведення засобів обліку відповідача у відповідність до вимог Правил, про що його повідомлялось, однак споживач даних вимог не виконав, а тому покази його приладів обліку не можуть братись до уваги при визначенні обсягу фактичного споживання. Окрім того скаржник посилався на те, що Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету "Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого", не є правонаступником Заліщицького державного аграрного коледжу ім. Є.Храпливого Національного аграрного Університету, отже є новим власником, і, відповідно, повинен був дотримуватись вимог, встановлених пунктом 12.14 Правил.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.01.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" та Заліщицьким державним аграрним коледжем ім. Є. Храпливого було укладено договір №1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення терміном на три роки. Наказом ректора Національного аграрного університету від 19.06.2006 року № 391 Заліщицький державний аграрний коледж ім. Є.Храпливого реорганізовано та створено Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету "Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого", який згідно з Положенням про Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету "Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого", є його правонаступником. 20.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" ( виконавець) та ВСП НАУ "Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого" (споживач) укладено договір №1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, терміном на один рік, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" зобов'язувалося надавати ВСП НАУ "Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого" послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору. Пунктом 1 договору сторони визначили, що вартість послуг з водовідведення та водопостачання розраховується відповідно до кількості спожитої води, що визначається сумарно за показниками опломбованих виконавцем засобів обліку води, встановлених на вводах всіх об'єктів споживача.
Предметом даного позову є стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу ВСП НАУ "Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого"
- 73249,92 грн. витрат за період з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року, нарахованих відповідно до п. 9.6 Правил за самовільне використання ним води, до дня оформлення нового власника абонементом;
- 247526,92 грн., нарахованих як вартість використаної відповідачем води за період з 20.02.2007 року по 27.04.2007 року згідно п. 9.6 Правил у зв'язку з невиконання вимог щодо влаштування якісного обліку води.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Статтею 175 Господарського кодексу України унормовано, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога про стягнення 73249,92 грн. витрат за період з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року, ґрунтується на тому, що відповідач самовільно, всупереч вимогам пункту 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідвення в містах і селищах України використовував воду. Проте, в ході розгляду справи судами встановлено наявність між сторонами зобов'язань щодо поставки та оплати води, які виникли з договору № 1 від 01.01.2005 року, укладеного між позивачем та Заліщицьким державним аграрним коледжем імені Є.Храпливого НАУ, оскільки даний договір, був укладений на три роки, і його дострокове розірвання можливе лише в разі зміни споживача або переходу права власності на майно, до іншої особи, якій надаються послуги водопостачання та водовідведення. При цьому, судами встановлено, що Відокремлений підрозділ Національного аграрного університету "Заліщицький аграрний коледж імені Є.Храпливого" є правонаступником Заліщицького державного аграрного коледжему імені Є.Храпливого НАУ, що підтверджується наказом ректора Національного аграрного університету № 391 від 19.06.2006 року, положенням про нього, актом приймання-передачі майна Заліщицького державного аграрного коледжу імені Є.Храпливого НАУ, передавальним балансом станом на лютий 2007 року, яким йому було передано всі об'єкти водопостачання та водовідведення від Заліщицького державного аграрного коледжу імені Є.Храпливого НАУ. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що за період з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року відповідачем оплачено 8300 грн. згідно платіжних доручень № 77 від 13.02.2007 року, № 111 від 23.02.2007 року, № 155 від 28.02.2007 року згідно виставлених позивачем рахунків на оплату № 40 за січень на суму 4000 грн. та № 71 за лютий 2007 року на суму 4 000 грн. Вказані рахунки були виставлені позивачем відповідачу згідно поданих ним рапортів витрат води згідно показів лічильників, які отримані представником позивача та не заперечені.
Стосовно стягнення з відповідача 247526,92 грн., нарахованих як вартість використаної відповідачем води за період з 20.02.2007 року по 27.04.2007 року у зв'язку з невиконання вимог щодо влаштування якісного обліку води, господарські суди дійшли правомірно висновку, що в зазначений період між сторонами був чинним договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.01.2007 року, який набрав чинності з дати його підписання - 20.02.2007 року. Відповідач, як то передбачено вимогами п.п. 8-11, 18 договору, проводив розрахунки згідно показів приладів обліку на вході кожного об'єкта споживання згідно виставлених позивачем рахунків № 123 від 26.03.2007 року та № 179 від 25.04.2007 року, № 237 за прийнятими ним від відповідача рапортів про об'єми споживання за вказаний період, які приймались позивачем без зауважень.
З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами діяв та виконувався договір №1 від 01.01.2005 року, отже вважати самовільним та безобліковим використання відповідачем води за період з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року підстав немає; Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України за період з 24.02.2007 року по 26.03.2007 року подавались рапорти про кількість використаної води згідно показників лічильників, позивач на підставі цих рапортів виставляв до оплати рахунки, які відповідачем були оплачені.
Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Виходячи з встановлених судами обставин справи, колегія суддів визнає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 320776,84 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за періоди з 26.01.2007 року по 20.02.2007 року та з 20.02.2007 року по 27.04.2007 року.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів у справі і не спростовують встановленого
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Львівського апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 року у справі № 4/238-3929 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" -без задоволення.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.Гоголь
Судді В.Олійник
В.Швець