19 травня 2010 р. № 35/82пд
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Мамонтової О.М.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський бізнес та юридичні послуги” на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. у справі № 35/82пд за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський бізнес та юридичні послуги” про визнання недійсними додаткових угод від 28.01.2002р., 29.07.2002р. та 30.11.2005р. до договору від 25.01.2002р.,
за участю представників:
Позивача: Комарова О.В., довіреність № 03-5/25 від 06.04.2010р.,
Відповідача: Тертичний Т.О., довіреність № 05-06 від 12.05.2010р.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” (далі -ВАТ “Маріупольгаз”, Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський бізнес та юридичні послуги” (далі -ТОВ “Морський бізнес та юридичні послуги”, Відповідач) про визнання недійсними додаткових угод від 28.01.2002р., 29.07.2002р. та 30.11.2005р. до договору від 25.01.2002р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Після скасування прийнятих у справі судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009р. справу було направлено на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи, Позивач уточнив свої позовні вимоги і остаточно просив суд визнати додаткові угоди від 28.01.2002р., 29.07.2002р. та 30.11.2005р., неукладеними, як угод між сторонами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. у позові ВАТ “Маріупольгаз”, відмовлено повністю.
Відповідач, у поданій ним касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити судове рішення, відмовивши у позові за необґрунтованістю позовних вимог, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновки щодо неукладеності угод.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2002р. між Позивачем (Довіритель) та Відповідачем (Повірений) було укладено договір про надання юридичних послуг (далі -Договір) відповідно до умов якого (ст. 1.) Позивач доручив, а Відповідач прийняв доручення про надання юридичних послуг, включаючи ведення від його імені та за його рахунок претензійних, судових справ, а також дачу консультацій з різних питань, що виникають у процесі діяльності Позивача та виконання певних юридичних дій, пов'язаних з цими консультаціями.
Відповідно до п. 2. ст. 2. Договору Позивач зобов'язався за надання юридичних послуг своєчасно опла чувати Відповідачу поточні витрати та винагороду в порядку, визначеному ст.ст. 4, 5 цього Договору.
При цьому, ціна послуг за ведення су дових справ була погоджена між сторонами в п. 1. ст. 5 Договору.
Також, 28.01.2002р. між сторонами було підписано додаткову угоду, згі дно якої Позивач доручив Відповідачу ведення справ по спорах про стягнення з КБ “Приватбанк” збитків, пов'язаних з вексельними операціями, в якій передбачалась (ст.ст. 1. та 3.) виплата за це преміа льної винагороди у розмірі 5% від отриманої суми.
29.07.2002р. між сторонами було підписано додаткову угоду, згі дно якої Позивач доручив Відповідачу ведення справ про стягнення з КБ “Приватбанк” сум неповернутих депозитних вкладів, в якій передбачалась (ст.ст. 1. та 3.) виплата за це, крім оплати витрат та винагороди, передбачених ст.ст. 4. та 5. Договору, ще й преміальної винагороди у розмірі 5% від отриманої суми.
30.11.2005р. між сторонами було підписано додаткову уго ду, згідно якої Позивач доручив Відповідачу ведення справ про стягнення з КБ “Приватбанк” відсотків за користування де позитними вкладами згідно договорів № 001В від 25.07.1997р., № 014С-00 від 19.07.2000р. і № 002С-01 від 01.10.2002р., в якій передбачалась (ст.ст. 1. та 3.) виплата за це, крім оплати витрат та винагороди, передбачених ст.ст. 4. та 5. Договору, ще й преміальної винагороди у розмірі 10% від отриманої суми.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання додаткових угод від 28.01.2002р., 29.07.2002р. та 30.11.2005р., неукладеними, як угод між сторонами.
Суд першої інстанції, встановивши вказані вище обставини справи, з урахуванням вимог ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права про визнання додаткових угод неукладеними, не відповідає способам захисту, встановленим законом, а тому, відмовив в задоволенні зміненого Позивачем позову. При цьому, суд першої інстанції відмовив також у задоволенні заяви Відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору.
Вказані висновки суду першої інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду не вбачається.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський бізнес та юридичні послуги” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. у справі №35/82пд -без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Малетич М.М.
Судді Мамонтова О.М.
Самусенко С.С.