13 травня 2010 р. № 05/298-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГоголь Т.Г.
суддівОлійника В.Ф., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача
відповідача
касаційну скаргу ОСОБА_1, дов. №03/09 від 01.07.09
ОСОБА_2 дов. № 141/07 від 10.03.10
Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Страхова компанія "Велта"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від18.02.10
у справі№ 05/298-09
за позовомАкціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Страхова компанія "Велта"
доКомунального підприємства "Шляхрембуд"
простягнення 8950,00 грн.
Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Страхова компанія "Велта" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Шляхрембуд" про стягнення виплаченого страхового відшкодування в поряду регресу у розмірі 8950,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.09 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено. Рішення суду вмотивовано приписами статей 22, 993, 1166 Цивільного кодексу України. Відмовляючи в позові суд виходив з того, що позивач не надав доказів, що відповідач є власником дорожнього об'єкту, на якому трапилося ДТП. За приписами статті 16, 17 Закону України "Про автомобільні дороги" та статті 24 Закону України "Про дорожній рух" обов'язок по відшкодуванню збитків користувачам вулиць і доріг, що виникли через їх незадовільний стан, покладено на органи місцевого самоврядування, які є власниками зазначених вулиць і доріг, в даному випадку на Харківську міську раду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.10 (судді Івакіна В.О., Бондаренко В.П., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Харківської області від 16.12.09 залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Страхова компанія "Велта" в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.12.09 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.10 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу вмотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що суперечить вимогам статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи та зауважує на тому, що суди неправомірно відхилили клопотання позивача про залучення до справи в якості співвідповідачів Харківську міську раду та головне управління держказначейства України по Харківській області, чим позбавили позивача належного судового захисту своїх майнових прав та інтересів.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів матеріального та процесуального законодавства, відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 29.09.08між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір № 131 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є добровільне страхування наземного транспорту Honda Accord 4D, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, колір -чорний, що належить та/або експлуатується страхувальником, та/або особам, вказаним ним в опитувальному аркуші-заяві, на підставі права власності, оперативного управління, або на інших підставах, що не суперечать діючому законодавству України. 14.02.09 представник позивача прийняв телефонограму від ОСОБА_3 в якій було повідомлено про пошкодження застрахованого автомобіля у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. За фактом дорожньо-транспортною пригоди та огляду місця ДТП 14.02.09 старшим лейтенантом міліції було видано довідку та складено протокол у якому зазначалось, що на дорожній частині є вибоїна глибиною 25 см, яка залита водою. Суди встановили, що 16.02.09 ОСОБА_3 було надано позивачу повідомлення про страховий випадок, який стався 14.02.09 в районі вулиці Староверіщаківської, 1, м.Харкова, де підставою пошкодження автомобіля вказано попадання в яму залитою водою. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачем - Акціонерним товариством закритого типу страховою компанією "Страхова компанія "Велта" 16.02.09 був складений акт огляду пошкодженого транспортного засобу, яким встановлено пошкодження застрахованого автомобіля. На підставі калькуляції від 16.02.09 та довідки про вартість відновлювальних робіт зовнішнього вигляду автомобіля був складений страховий акт за № 25ТР від 0603.09 про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 8950,00 грн. В процесі розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач виплатив власнику автомобіля страхове відшкодування в сумі 8950,00 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення виплаченого страхового відшкодування в поряду регресу у розмірі 8950,00 грн. Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про дорожній рух".
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з підстав завдання майнової шкоди іншій особі. Відповідно до вимог статті 1166 вказаного Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною 1 статті 1191, статті 993 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статей 16, 17, 21 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
Водночас згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" також встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини. Отже, Законами України "Про автомобільні дороги" та "Про дорожній рух" обов'язок по відшкодуванню збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, покладено на органи місцевого самоврядування, які є власниками зазначених вулиць і доріг. Відповідним органом місцевого самоврядування у м.Харкові є Харківська міська рада. Вказані закони не містять застережень щодо перекладання на відповідні комунальні дорожньо-експлуатаційні організації відповідальності органів місцевого самоврядування по відшкодуванню збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан. В свою чергу, відповідно до приписів статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що вулиці і дороги міст знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і органи місцевого самоврядування відповідають, зокрема, за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст, що виникли через їх незадовільний стан та враховуючи, що комунальне підприємство, яким є відповідач, не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, суди прийшли до обгрунтованого висновку відносно відмови у задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду судових рішень у касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.10.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117,1118, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.10 у справі № 05/298-09 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Закритого типу страхової компанії "Страхова компанія "Велта" -без задоволення.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду
у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т. Гоголь
Судді В.Олійник
В.Швець