12 травня 2010 р. № 50/38-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. -(головуючого),
Катеринчук Л.Й. -(доповідач),
Білошкап О.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Престиж Строй"
на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2010 року
у справі
господарського суду№ 50/38-10
Харківської області
за позовомТОВ "Сезам"
доТОВ "Престиж Строй"
про стягнення 220 071, 91 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ТОВ "Престиж Строй":Войтов Ю.М. (довіреність від 16.03.2010 року),
від ТОВ "Сезам":не з'явились.
ТОВ "Сезам" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Престиж Строй" (далі -відповідач) про стягнення 112199, 18 грн. основного боргу, 83164, 17 грн. пені, 22439, 48 грн. штрафу, 897,59грн. інфляційних витрат, 1371, 49 грн. 3% річних. Зазначена заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем договорів № 01-09 від 01.09.2009 року, № 02-09 від 02.09.2009 року, № 03-09 від 03.09.2009 року, № 04-09 2009 року.
Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Престиж Строй" в межах суми позову -220 071, 91 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2010 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках № 26007384940010, № 26029384940010 в ПАТ АКБ "Базис" та № 26000851881791, № 26056851881790 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк" ТОВ "Престиж Строй" в межах суми позову.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ТОВ "Престиж Строй" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду, аргументуючи порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 65, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" судам роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9).
Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, у даному разі це стосується позивача.
Вживаючи заходи до забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції зазначав, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", тому її резолютивна частина повинна містити вказівку на конкретний спосіб забезпечення вимог та зазначати конкретну суму, на яку накладається арешт на грошові кошти на рахунку боржника, оскільки протилежне унеможливить виконання такої ухвали органами державної виконавчої служби.
Проте, у резолютивній частині ухвали господарського суду Харківської області від 12.03.2010 року помилково зазначено про накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача "в межах суми позову" не зазначено на яку конкретно суму на рахунках відповідача накладається арешт.
З огляду на викладене, зазначену ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2010 року слід скасувати, як таку, що не відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ТОВ "Престиж Строй" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2010 року скасувати.
Справу № 50/38-10 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
О. Білошкап