ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 червня 2010 року 13:11 № 2а-4044/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю представника позивача - Погодіна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про визнання протиправною і скасування постанови від 12 лютого 2010 року ВП № 17529577 та зобов'язання винести постанову про відкриття виконавчого провадження,
У березні 2010 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулося до Окружного адміністра-тивного суду міста Києва із позовом, у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову ВДВС 12 лютого 2010 року ВП № 17529577 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) та зобов'язати ВДВС винести постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 22 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., зареєстрованого за № 2700 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем безпідставно, з порушенням положень Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) і чинного законодавства України щодо використання іноземної валюти, оскільки виконавчий напис нотаріуса від 22 травня 2009 року № 2700 відповідає вимогам, встановленим до виконавчих документів, а та обставина, що визначена у іноземній валюті сума боргу, яка підлягає стягненню з боржника, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідач надав письмові заперечення проти задоволення адміністративного позову, зі змісту яких слідує, що зазначення у виконавчому документі суми боргу в іноземній валюті ускладнить проведення виконавчих дій (стягнення виконавчого збору, опис та арешт майна, оцінка майна, реалізація арештованого майна на прилюдних торгах та інше).
Судовий розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представників позивача та необхідністю повторного виклику представників відповідача.
На судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач явку своїх представників до суду не забезпечив, просив розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи із такого.
Судом встановлено, що 22 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т. В., вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 2700, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3. Зазначена квартира на підставі договору іпотеки № 6536-006/08Р, посвідченого при-ватним нотаріусом 28 жовтня 2008 року за реєстраційним № 8750, передана в іпотеку Акціо-нерному комерційному банку "Правекс-Банк". За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" у сумі еквівалентній 65346,00 доларам США та стягнути 1700 грн.
9 лютого 2010 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" (стягувач) звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження (надійшла до відповідача 12 лютого 2010 року).
Постановою державного виконавця ВДВС від 12 лютого 2010 року ВП № 17529577, затвердженою начальником ВДВС, відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ст. 26 Закону № 606-XIV, з посиланням на ст. 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу правомірності відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса, яким звернено стягнення на предмет іпотеки (квартиру), у якому розмір заборгованості виражений у сумі еквівалентній в доларах США.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 606-XIV.
Законом України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-ХІІ) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи (ст. 87). Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом № 606-XIV (ст. 90).
У ст. 26 Закону № 606-XIV визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, перелік яких є вичерпний. Відповідно до п. 7 ч. 1 цієї статті державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
За змістом цієї норми, обставина має бути такою, що виключає здійснення виконавчого провадження, та, обов'язково, передбаченою у законі.
Як убачається із змісту оскаржуваної постанови та письмових заперечень, такою обставиною є вказаний у виконавчому документі розмір зобов'язання, еквівалент якого виражений в іноземній валюті - доларах США, що ускладнює проведення виконавчих дій. Разом з тим, ні у постанові, ні у запереченнях не вказано, у якому законі передбачена дана обставина і чому вона саме виключає, а не ускладнює проведення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Наведені положення ЦК дозволяють сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, тобто зафіксувати суму зобов'язання в іноземній валюті. При цьому, у разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, обов'язкове зазначення еквівалентної суми цього зобов'язання у національній валюті не вимагається, проте його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим Національним банком України, на день платежу або у іншому порядку, визначеному договором чи законодавством.
Не містять заборони щодо вираження валюти грошового зобов'язання і положення параграфів 1 "Позика" і 2 "Кредит" глави 71 ЦК, параграфу 1 "Фінанси і банківська діяльність" глави 35 Господарського кодексу України, а також норми Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Водночас суд зазначає, що предметом примусового виконання виконавчого документа є звернення стягнення на майно боржника (предмета іпотеки) - квартиру.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Законом № 606-XIV. Окремі особливості правового регулювання звернення стягнення на предмет іпотеки визначені Законами України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) і від 19 червня 2003 року № 979-IV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (далі - Закон № 979-IV).
Відповідно до ст. 52 Закону № 606-XIV стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійсню-ється державним виконавцем з урахуванням положень Закону № 898-IV.
Згідно із ст. 7 Закону № 979-IV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону № 606-XIV, з урахуванням вимог, установлених Законом № 898-IV.
Згідно із ст. 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом № 606-XIV, з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до положень ст. 621 Закону № 606-XIV звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.
Згідно із ст. 51 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно та кошти боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється у тому ж порядку, що й при обчисленні боргу у гривні.
Статтею 87 Закону № 3425-ХІІ передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, відповідно до якого стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Зміст виконавчого напису визначено у ст. 89 Закону № 3425-ХІІ та пункті 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, згідно з якими, у виконавчому написі повинні зазначатися суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.
Водночас будь-які застереження щодо грошово-валютного вираження сум заборгова-ності, у вказаних нормативних актах відсутні.
Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд зазначає, що зазначення у виконавчому написі нотаріуса суми заборгованості в іноземній валюті не є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами і підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 606-XIV встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Суд зауважує, що виконавчий напис нотаріуса від 22 травня 2009 № 2700 є виконавчим документом; станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, строк його пред'явлення до виконання не закінчився; виконавчий документ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання; невідповідностей його вимогам Закону № 606-XIV державним виконавцем не виявлено.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону № 606-XIV вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обов'язком державного виконавця.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, згідно із ст. 2 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
При чому, зазначені положення Конституції та законів України покладають на суб'єкта владних повноважень - орган державної виконавчої служби, її посадової чи службової особи, також обов'язок здійснювати свої повноваження без зайвих і неналежних правових чи практичних перешкод (утриматися від створення), а також забезпечити практичне та ефективне виконання рішення.
Суд зауважує, що до повноважень державного виконавця не віднесено оцінювати законність та обґрунтованість виконавчого документа, він повинен його виконувати.
Таким чином, причини відмови в прийнятті до провадження виконавчого напису нотаріуса від 22 травня 2009 року № 2700 та у відкритті виконавчого провадження є безпідставними та нормативно необґрунтованими.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова ВДВС від 12 лютого 2010 року ВП № 17529577 прийнята відповідачем протиправно, у порушення вимог Закону № 606-XIV, чим порушено законні права та інтереси позивача (стягувача), а тому остання підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях, судом оцінюються критично, оскільки стосуються ускладнень при проведенні виконавчих дій, що на стадії відкриття виконавчого провадження не вирішується. При цьому доказів та переконливих аргументів про виключення (неможливість) проведення виконавчих дій відповідач суду не надав, правомірність (законність) свого рішення - не довів.
Водночас, надані позивачем аргументи, частково підтверджують обґрунтованість його позовних вимог.
Визначаючи спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд виходить з того, що при надходженні до органу державної виконавчої служби заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчого документа, державний виконавець, у відповідності до приписів Закону № 606-XIV, здійснює ряд необхідних дій, які мають значення для прийняття ним (державним виконавцем) рішення та не були предметом спору у цій справі. З цих мотивів, а також тому, що це виключні повноваження державного виконавця, запропонований позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом зобов'язання ВДВС прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження не може бути застосований у повній мірі.
З огляду на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи визначені у ст. 2 КАС завдання адміністративного судочинства і критерії оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд уважає за необхідне визнати протиправною і скасувати оскаржувану постанову ВДВС від 12 лютого 2010 року ВП № 17529577 та зобов'язати останнього вчинити дії щодо відкриття виконав-чого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 22 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., зареєстрованого за № 2700.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158-163, 167, 181 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 12 лютого 2010 року ВП № 17529577 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).
3. Зобов'язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 22 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., зареєстрованого за № 2700.
4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" судові витрати (державне мито) у розмірі 1,70 грн. із Державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко