Справа № 2а-1558/10/2570
04 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Гром Л.М.
при секретарі Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Еверест» до Чернігівської митниці про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
29.03.2010 року позивач (далі - ПП «Еверест») звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці і просить суд визнати дії Чернігівської митниці такими, що не відповідають законодавству України, зобов'язати вчинити дії по проведенню розмитнення партії товару в кількості 1 вагон згідно поданого ВМД, визнати неправомірними дії митниці щодо підвищення митної вартості та скасувати постанову - рішення про визначення митної вартості вище контрактної ціни.
В ході розгляду справи представником позивача були подані суду заяви про зміну позовних вимог. В заявах просить визнати дії Чернігівської митниці щодо складання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - № 102000009/0/00038 від 19.03.2010 року - неправомірними.
Визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - № 102000009/0/00038 від 19.03.2010 року - незаконною.
Визнати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 10200000/0/00015 від 21.05.2010 року - незаконною.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000232/2 від 15.03.2010 року.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000322/1 від 12.04.2010 року.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000495/1 від 21.05.2010 року.
Стягнути з Чернігівської митниці безпідставно сплачені платежі в сумі 15786,06 грн.; 22251,27 грн.; 7079,23 грн.; 4068,68 грн. та понесені витрати приватним підприємством «Еверест», як наслідок прийняттях незаконних рішень Чернігівською митницею - 221138,03 грн.
Свої вимоги обґрунтовує наступним: приватним підприємством «Еверест» було укладено контракт 26/01/СЗ/Укр на постачання цукру з ВАТ «Скідельський цукровий комбінат» Республіка Білорусь на умовах DAF кордон Україна сума контракту складала 775808 дол. США - 1020800 кг. кількість цукру. На виконання умов договору ПП «Еверест» зробило стовідсоткову: передплату та отримало 13 вагонів (829,4 т.) які були розмитнені згідно митного кодексу України у терміни встановлені цим кодексом сплачені до державного бюджету кошти. Ніяких питань при розмитнені у митних органів до ПП «Еверест» не виникало. На завершення виконання - контракту ВАТ «Скідельський цукровий комбінат» відвантажив останні три вагони продукції. 02.03.10 року на адресу позивача прибуло два вагони цукру з Республіки Білорусь (згідно Контракту № 26/01/СЗ/Укр) того самого дня позивачем була подана ВМД № 102000009/0/020430, Чернігівською митницею було прийняте рішення про відбір зразків який і був здійснений. ПП «Еверест» одразу подало запит на тимчасову ВМД (такі дії неодноразово проводились при розмитнені попередніх партій в межах даного контракту), але на цей раз не зважаючи на надані гарантії, багаторічну співпрацю, великі обсяги платежів, які здійснюються позивачем, було відмовлено в оформлені вантажу до проведення результатів аналізу лабораторією митниці. Також ПП «Еверест» було відмовлено в маркуванні тієї частини цукру, де етикетки були зіпсовані при завантаженні та транспортуванні; маркування було дозволено лише 12.03.2010 року. Тільки 05.03.2010 року зразки були відправлені до митної лабораторії, 09.03.2010 року були отримані результати випробувань і тільки 13.03.2010 року в 12.20 год. Чернігівська митниця надала висновки щодо результатів аналізу і це при тому, що цукор знаходився у вагонах при підвищеній вологості повітря. 13.03.2010 року ПП «Еверест» була подана ВМД № 102000009/0/020516, - ПП «Еверест» відмовлено в розмитненні за не згодою з ціною цукру заявленою у ВМД і це не зважаючи на те, що контракт був сплачений ще у січні місяці, а відбувалося тільки відвантаження продукції, не зважаючи на те, що 11.03.2010 року було проведено розмитнення попередньої партії за тим же контрактом за ціною контракту, не зважаючи на те, що вся партія була розмитнена за ціною контракту. Тільки 19.03.2010 року розмитнення відбулося. Жодні пояснення митних органів позивач не отримав, позивачу були нанесені матеріальні збитки.
04.03.2010 року на адресу ПП «Еверест» прибув вагон з цукром з Республіки Білорусь, була подана ВМД № 102000009/2010/020459, того самого дня були відібрані зразки цукру для проведення аналізу в митній лабораторії. При догляді вагону з'ясувалося, що не на всіх мішках присутнє маркування українською мовою (пошкодилось при завантаженні та пересуванні залізницею). 04.03.2010 року ПП «Еверест» до митних органів було подане клопотання про дозвіл провести маркування, відповідь на яке була отримана (за цей час 09.03.2010 року) митною лабораторією вже були проведені аналізи зразків і тільки 11.03.2010 року був наданий висновок Чернігівською митницею) 11.03.2010 року, при проведені маркування і митного огляду працівниками митниці та СБУ проводився перерахунок продукції, кількість мішків склала 1296 шт. 12.03.2010 року було складено протокол про порушення митних правил № 0135/10200/10, де вказана кількість вантажу 1289 мішків. 13.03.2010 року згідно протоколу про вилучення товарів № 0135/10200/10 згідно якого було вилучено 1289 мішків вага (нетто) 64450 кг. Тільки 19.03.2010 року ПП «Еверест» була отримана картка відмови в прийнятті митної декларації № 102000009/0/00038.
В наслідок незаконних дій митних органів вилучена продукція псується (підвищена вологість, неналежне зберігання) це фактичні збитки підприємству. На цей час ПП «Еверест» вже понесло невиправдані збитки по залізниці у розмірі 68018,03 грн. та за зрив контракту сплатило штрафних санкцій на суму 153120,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, в якій відмовляється від позовної вимоги щодо зобов'язання Чернігівської митниці вчинити дії по проведенню розмитнення партії товару в кількості 1 вагон згідно ВМД., дана зміна позивних вимог була на підставі того, що на час розгляду справи відповідачем було проведене розмитнення вантажу. Всі інші позовні вимоги представник позивача підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Також вважав, що дії представників митної служби були незаконними щодо нього на підставі того, що він відмовився надати благодійні внески до профспілкової організації відповідача, оскільки всі вимоги були без відповідних пояснень та причин.
Зокрема, прийняте рішення митної служби щодо визначення порушень правил митного кодексу України, він стверджував та наполягав на тому, що до завантаження вагону він не має відношення та якщо на думку митної служби є необхідність вважати не відповідність визначених кількості мішків це є порушення і підлягає вилученню якась частина вантажу, він просив виконати дії щодо цієї частки мішків та розмитнити вагон, але представники митниці вважали, що підлягає вилученню повністю весь вагон. На яких підставах та за якою вимогою закону ніхто роз'яснень не надав. Крім того, ніхто не був присутній при перерахуванні цих мішків із зацікавленої сторони, тобто він, як отримувач вантажу та представник другої сторони. Також зауважив, що перераховувались мішки з цукром і кількість при перерахуванні була різна. Фактичне зважування не проводилось, оскільки крім кількості мішків вантажу, вантаж повинен ще відповідати його вазі. Але представники митної служби зважування не проводили, як зазначили представники митниці не враховувалась при зважуванні і відповідна вологість за відсутності необхідного для цього обладнання, оскільки цей фактор суттєво впливає на вагу цукру.
Всі доставки по вказаному контракту проходили без суттєвих заперечень, відносно маркування вантажу та ціни, що вказувалась, також жодного разу не було зауважень та додаткових вимог особисто до нього. Крім того, він неодноразово зауважував і це відомо представникам митниці, що до оформлення документів відносно вантажу цукру, що розміщувався у вагонах, він не мав відношення, оскільки весь пакет документів готувався та оформлювався стороною відправником - тобто представниками «Скідельського цукрового заводу» та при перетинанні кордону та митної служби Білоруської сторони з їх сторони не було ніяких зауважень. На даний час, він як підприємець, і діяльність якого в основному пов'язана з виконаннями закордонних контрактів, він відмовився від послуг, які проводяться на Чернігівській митниці і на даний час з іншими митними службами питань щодо розмитнення вантажу у нього не виникає.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в повному обсязі. В своїх запереченнях пояснив наступне. 04.03.2010 року на адресу ПП «Еверест» прибув вагон з товаром „цукор-пісок" (далі - товар), на який о 14 год. 17 хв. цього ж дня прийнята до митного оформлення вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 102000009/2010/020459.
У цей же день відповідно до ст.ст. 75, 314 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-ІУ (зі змінами та доповненнями) (далі - МКУ), Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.12.02 № 1862 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок взяття проб), з метою визначення сировини, з якої виготовлено даний товар, комісійно здійснено відбір проб зазначеного товару та для визначення коду товару відділом митного оформлення № 1 митниці направлено запит до відділу номенклатури та класифікації товарів митниці (далі - відділ НКТ). Останнім надіслані зразки до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (далі - ЦМУЛД та ЕР) Державної митної служби України (далі - ДМСУ), які ним отримані 05.03.2010 (вхідний № 1380/63).
Висновок ЦМУЛД та ЕР № 13.1-92 складений та надісланий до Чернігівської митниці листом від 09.03.10 № 29/2-13.1/804-В.
13.03.2010 року відділом НКТ прийнято рішення № КТ-102-0023-10 про визначення коду товару.
Відповідно до пункту 9 Порядку взяття проб дослідження (аналіз, експертиза) проб і зразків проводиться протягом 10 днів після надходження таких проб і зразків до лабораторії. Згідно з абзацом 3 пункту 15 розділу III Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 07.08.07 № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 року за № 968/14235 (Порядок роботи відділу НКТ), строк розгляду запиту у відділі НКТ після отримання всіх необхідних документів не повинен перевищувати 15 календарних днів. При цьому, відповідно до абзацу 5 пункту 15 розділу III зазначеного Порядку до вказаного строку не включається час з моменту направлення запиту до експертного підрозділу та одержання відповіді. Таким чином, при проведенні усіх процедур з проведення дослідження зразків та визначення коду товару згідно з УКТЗЕД митниця та ЦМУЛД та ЕР ДМСУ не вийшли за межі строків, передбачених вищевказаними нормативно-правовими актами.
Щодо вимог позивача про зобов'язання митниці провести митне оформлення товару за ВМД № 10200009/2010/020459, поданою 04.03.2010 року, то в митному оформленні було відмовлено згідно з карткою відмови від 19.03.2010 року № 102000009/0/00038 з роз'ясненням причин відмови та вимог, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення.
Щодо визнання дій Чернігівської митниці по складанню картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 102000006/0/000015 (далі - картка відмови) неправомірними та визнання картки відмови незаконною, представник відповідача зазначив, що позивач жодним чином не обґрунтував такі позовні вимоги та не вказав, які саме норми законодавства України митниця або її посадові особи порушили при складанні даної картки відмови. Дана картка відмови складена без порушення будь-яких норм законодавства України.
Рішення про визначення митної вартості товарів (далі - рішення) № 102000006/2010/000322/1 від 12.04.2010 року та № 102000006/2010/000495/1 від 21.05.2010 року, то ці два рішення винесені на тій же підставі, що й рішення № 102000006/2010/000232/2 від 15.03.2010 року, яке також оскаржується позивачем в рамках цієї справи.
Керуючись вимогами розділу XI „Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів" Митного кодексу України (далі - МКУ), Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі - Порядок декларування), та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, при контролі за правильністю визначення митної вартості товару здійснено перевірку:
- повноти та комплектності поданих для підтвердження заявленої митної вартості декларантом документів;
- відомостей, що містяться у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів;
- правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості;
- правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 МКУ повинні враховуватися при визначенні митної вартості відповідно до умов поставки, визначених договором (контрактом);
- маршруту та особливостей транспортування товарів;
- характеристик товару, необхідних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості.
Перший метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не застосовано з наступних причин.
При порівнянні заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося, встановлено, що згідно цінової бази даних Державної митної служби України (далі - ДМСУ) рівень митної вартості на цукор-пісок, виробник ВАТ «Скідельський цукровий комбінат», виробництва Республіка Білорусь, становить від 0,831180USD/кг до 0,89 USD/кг.
На виконання вимог Порядку декларування посадовою особою відділу контролю митної вартості (далі - відділ КМВ) 15.03.2010 р., 12.04.2010 р. та 20.05.2010 р. відповідно, запропоновано декларанту додатково для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару надати документи, зазначені у п. 11, а саме:
- інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару («Держзовнішінформ», «Укрпромзовнішекспертиза»);
- калькуляцію фірми - виробника товару
Інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару, а також калькуляцію фірми-виробника товару директор ПП „Еверест" Гамрецький В.А. надати відмовився, що підтверджується його власноручними написами на зворотніх сторонах перших аркушів декларацій митної вартості від 13.03.2010 року, 12.04.2010 року та 20.05.2010 року.
Представник відповідача зазначив, що відповідач керувався вимогами статті 269 МКУ та Порядку декларування, відділом КМВ здійснена митна оцінка товару згідно цінової бази даних ДМСУ (додається) за методом № 2 (за ціною щодо ідентичних товарів) з розрахунку 0,83 USD/кг та прийняті рішення № 102000006/2010/000232/2 від 15.03.2010 року, № 102000006/2010/000322/1 від 12.04.2010 року та № 102000006/2010/000495/1 від 21.05.2010 року.
Щодо зберігання товарів на складі митниці у розмірі 4068,68 грн., то відповідач керувався пунктом 10 розділу 2 Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.07.2008 року № 821, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 року за № 760/15451 (далі - Порядок справляння плати), видача зі складу митного органу товарів і транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам здійснюється лише після їх митного оформлення та внесення плати відповідно до законодавства.
Надана позивачем довідка станції „Чернігів-Північний" Київської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» від 16.04.2010 року № 16 про розмір стягнутих з ПП «Еверест» платежів за користування вагонами, то дана довідка може свідчити лише про розмір платежів сплачених ПП «Еверест» за користування даними вагонами взагалі, тобто з моменту їх завантаження до моменту звільнення, а не про розмір платежів, сплачених ПП «Еверест» внаслідок затримки їх вивантаження.
Щодо стягнення з митниці грошових коштів представник позивача звертав увагу суду, що позивач взагалі не зазначив які це кошти та чому митниця має їх сплатити. Відповідно до ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, а отже і у заяві про збільшення позовних вимог серед всього іншого зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Позивач а ні у позовній заяві, а ні у заяві про збільшення позовних вимог жодним чином не обґрунтував свої позовні вимоги. Митні оформлення по всіх поставках товару «цукор-пісок» на адресу ПП «Еверест» в межах зовнішньо - економічного контракту № 26/01/СЗ/Укр від 26.01.2010 року, вилучення згідно протоколу про порушення митних правил № 0135/10200/10 товару «цукор-пісок», його повернення та нарахування плати за його зберігання на складі митниці проведені посадовими особами митниці з чітким дотриманням норм діючого законодавства України.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 червня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.06.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, свідка, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 3 Положення про Державну митну службу України затвердженого Указом Президента України від 24.08.2000 року N 1022/2000 «Питання Державної митної служби України»передбачає, що основними завданнями Держмитслужби України є:
забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;
захист економічних інтересів України;
контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями;
здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.
Для виконання покладених на посадових осіб митниці функції по здійсненню процедури митного оформлення товару Митний кодекс України надає цим посадовим особам відповідні права та покладає на них відповідні обов'язки для виконання вказаної роботи.
Кінцевим результатом такої роботи є завершення процедури митного оформлення, яка полягає в відповідному оформленні вантажно-митної декларації та пропуску товару через митний кордон. Саме ці рішення, дії та бездіяльність посадових чи службових осіб носять характер публічно-правових.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем ВАТ Скідельський цукровий завод Республіки Білорусь ( продавець) та ПП Еверест Україна ( покупець) укладений контракт№ 26/01/СЗ/Укр від 26 січня 2010 р. За цим контрактам проводилась доставка вантажу цукру стороною з Білорусії, що був повністю оплачений стороною України. Як встановлено в судовому засіданні вимоги цього контракту, його правильність та законність зі сторони Чернігівської митниці зауважень не викликало та відповідно за поставками за поданими документами проводилось неодноразове розмитнення вантажу - вагонів з цукром. Також є встановленим, що жодного разу визначені в документах обґрунтування щодо вартості вантажу у Чернігівської митниці не викликало заперечень. Крім того, до оформлення та відвантаження вантажу позивач - ПП Еверест відношення не має і в цьому участі не приймав.
На час обставин, що виникли між сторонами у порядку та оформленні документів по виконанню укладеного між сторонами контракту, нічого не змінилось.
02.03.10 року на адресу позивача прибуло два вагони цукру з Республіки Білорусь (згідно Контракту № 26/01/СЗ/Укр) того самого дня позивачем була подана ВМД № 102000009/0/020430, Чернігівською митницею було прийняте рішення про відбір зразків який і був здійснений. ПП «Еверест» одразу подало запит на тимчасову ВМД, але було відмовлено в оформлені вантажу до проведення результатів аналізу лабораторією митниці. Також ПП «Еверест» було відмовлено в маркуванні тієї частини цукру, де етикетки були зіпсовані при завантаженні та транспортуванні; маркування було дозволено 12.03.2010 року. 05.03.2010 року зразки були відправлені до митної лабораторії, 09.03.2010 року були отримані результати випробувань 13.03.2010 року в 12.20 год. Чернігівська митниця надала висновки щодо результатів аналізу. 13.03.2010 року ПП «Еверест» була подана ВМД № 102000009/0/020516, ПП «Еверест» відмовлено в розмитненні за не згодою з ціною цукру заявленою у ВМД. 19.03.2010 року розмитнення відбулося. Між тим в судовому засіданні встановлено, що 11.03.2010 року було проведено розмитнення попередньої партії за тим же контрактом та за ціною контракту та в межах 2 - х діб.
Судом встановлено, що 04.03.2010 року на адресу ПП «Еверест» прибув вагон з товаром «цукор-пісок», на який цього ж дня прийнята до митного оформлення вантажна митна декларація № 102000009/2010/020459. З метою визначення сировини, з якої виготовлено даний товар, комісійно здійснено відбір проб зазначеного товару та для визначення коду товару відділом митного оформлення № 1 митниці направлено запит до відділу номенклатури та класифікації товарів митниці. Останнім надіслані зразки до ЦМУЛД та ЕР Державної митної служби України, які позивачем отримані 05.03.2010 року (вхідний № 1380/63).
Висновок ЦМУЛД та ЕР № 13.1-92 складений та надісланий до Чернігівської митниці листом від 09.03.10 року № 29/2-13.1/804-В.
13.03.2010 року відділом НКТ прийнято рішення № КТ-102-0023-10 про визначення коду товару.
За п. 9 Постанови КМ України, від 12.12.2002 року, № 1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками» дослідження (аналіз, експертиза) проб і зразків проводиться протягом 10 днів після надходження таких проб і зразків до лабораторії. У разі потреби термін дослідження може бути продовжено за рішенням керівника експертного підрозділу, але не більше ніж на 20 днів.
13.03.2010 року на зазначений товар була надана до митного оформлення ВМД 102000009/0/020516. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості товару «цукор - пісок» у митному оформленні було відмовлено.
15.03.2010 року втретє була подана декларація 102000009/0/020531, яка о 17.35 год. була передана на перевірку правильності визначення митної вартості. В ході вивчення зібраних у ході перевірки документів встановлено, що вантажна митна декларація № 102000009/0/020531 надійшла до відділу митних платежів 15.03.2010 року. Ввізне мито не сплачувалось відповідно до угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17.12.1992 року. Для підтвердження виконання Угоди підприємством подано сертифікати про походження товару форми СТ-1 № 1969 (бланк 2579438) від 23.02.2010 року та № 1970 (бланк 2579437) від 23.02.2010 року, які мали нечіткий відтиск печатки Гродненського відділення Білоруської торгово-промислової палати. Листом № 04-753-ф від 16.03.2010 року направлено звернення до Гродненського відділення Білоруської торгово-промислової палати з проханням підтвердити факт видачі зазначених сертифікатів походження та критеріїв походження «П» (виготовлення цукру із цукрового буряка, вирощеного тільки на території Республіки Білорусь). Отримавши позитивну відповідь від Гродненського відділення Білоруської торгово-промислової палати з підтвердженням факту видачі зазначених сертифікатів, за ВМД № 102000009/0/020531 від 17.03.2010 року було проведено списання коштів.
ВМД № 102000009/0/020531 та пакет документів до неї до ВМО № 1 надійшли 18.03.2010 року. 19.03.2010 року з 11.00 до 11.30 вказана ВМД надавалась до відділу митних платежів для здійснення процедури нарахування та списання 071 виду платежу та доповнення записів у графах В і С декларації. Завершення митного оформлення «цукру-піску» з дотриманням всіх вимог митного законодавства проведено 19.03.2010 року об 11.38 год.
З метою визначення сировини, з якої виготовлено товар «цукор-пісок білий», що переміщувався за ВМД № 102000009/2010/020459 від 04.03.2010 року, здійснено відбір проб зазначеного товару. Запит № 10.01-174 - оформлений 04.03.2010 року, рішення № КТ-102-0023-10-прийняте 13.03.2010 року. Зразки надійшли до ЦМУЛД та ЕР 05.03.2010 року (вхідний № 1381/63) висновок складений 09.03.2010 року № 29/2-13.1/804-В.
За результатами проведеного митного контролю 19.03.2010 року була складена картка відмови у митному оформлені № 102000009/0/000038, а пізніше протокол про порушення митних правил. Згідно цієї картки зазначені причини, відповідно до яких товари не підлягають митному оформленню. А саме: відповідно даних, зазначених в акті від 11.03.2010 року про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД № 102000009/2010/020459 від 04.03.2010 року, порушено вимоги Розділу 11.2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.1997 року № 307 (зі змінами та доповненнями) (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.08.1997 року № 443/2247) в частині заповнення граф 6, 31 ВМД, а саме: не вірно зазначені відомості щодо кількості вантажних місць (поліпропіленових мішків з цукром). Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 90 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92 - ІV зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускається, то необхідно надати нову ВМД з виправленням зазначених недоліків. Картка відмови отримана директором ПП «Еверест» 19.03.2010 року.
Позивачем була подана ВМД № 102000009/2010/020459 від 04.03.2010 року, яка була не прийнята митницею та складено акт про проведення митного огляду товарів. Загальна фактурна вартість вантажу складає 387128,19 грн. У відповідності до залізничної накладної № 08223254 цукор розфасований в 1276 поліпропіленових мішках загальною вагою 63800 кг., який згідно товарної накладної № 0455663 упакований у 1276 мішків по 50 кг. В акті зазначено, що після перерахунку товару кількість мішків склала 1296 шт. А згідно протоколу про порушення митних правил № 0135/10200/10 від 12.03.2010 року визначена кількість 1289 мішків по 50 кг. Таким чином судом встановлена розбіжність між вищезазначеними актом та протоколом. Судом також встановлено, що представник позивача звертався до начальника митниці з заявою про надання відповідно до наказу ДМСУ № 932 від 30.12.2003 року дозвіл на випуск у вільний обіг за тимчасовою декларацією кількість товару, що була зазначена в декларації приватного підприємства «Еверест». Генерального директора ВАТ «Скідельський цукровий комбінат» Єгорова Д.В. за порушення митних правил притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до нього стягнення у вигляді конфіскації в доход держави безпосередніх предметів за порушення митних правил: 13 мішків вагою 650 кг., загальною вартістю 4309,50 грн., та як зазначено в постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.04.2010 року решту «цукру - піску білого вагового із цукрових буряків» вагою 63800 кг., вартістю 422994 грн. - повернути власнику. Але всупереч постанові суду Чернігівська митниця не виконала вимог суду.
В картці відмови № 102000006/0/00015 зазначено, що митна декларація не підлягає оформленню з причин: в порушення вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, ч. 2 ст. 264 митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92 - ІV зі змінами та доповненнями, декларант ПП «Еверест» Гамрецький В.А. відмовився на вимогу Чернігівської митниці надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. У зв'язку з чим відповідно до п. 14 Порядку визначення митної вартості здійснено на підставі наявних у митниці відомостей.
Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно 7. постанови Кабінету Міністрів України про «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
пакувальні листи;
копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Разом з ВМД, вищезазначені документи директором ПП «Еверест» надавались митниці, але працівниками митниці на виконання вимог Порядку декларування посадовою особою відділу контролю митної вартості 15.03.2010 року, 12.04.2010 року та 20.05.2010 року, запропоновано декларанту додатково для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару надати документи, зазначені у п. 11, а саме:
- інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (“Держзовнішінформ”, „Укрпромзовнішекспертиза”);
- калькуляцію фірми - виробника товару.
Інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару, а також калькуляцію фірми-виробника товару директор ПП „Еверест" Гамрецький В.А. надати відмовився.
Згідно п. 3 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року N 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 року за N 669/16685 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:
спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;
спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;
цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Суд приходить до висновку, що витребувана інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (“Держзовнішінформ”, „Укрпромзовнішекспертиза”) та калькуляція фірми - виробника товару є необгрунтованою.
Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Судом не береться до уваги ціна на цукор, що встановлена митним органом, який пояснив суду, що при порівнянні заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося, встановлено, що згідно цінової бази даних Державної митної служби України (далі - ДМСУ) рівень митної вартості на цукор-пісок, виробник ВАТ «Скідельський цукровий комбінат», виробництва Республіка Білорусь, становить від 0,831180/кг до 0,89 USD/кг, оскільки в листі від 15.03.2010 року № 18/2-10/605-ЕП Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту зазначено, що на виконання п. 1 наказу Держмитслужби України від 19.05.2008 року № 525 “Про використання біржових цін при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості деяких товарів” із змінами, внесеними наказом Держмитслужби України від 30.09.2008 року № 1080, надаються біржові ціни на товари 0901 11 00 10, 0901 11 00 90, 1701 11 10 00, 1701 99 10 00, 7403 11 00 00, 7502 10 00 00, 7601 10 00 00, 7801 10 00 00, 7901 11 00 00, 8001 10 00 00 товарних підкатегорій згідно УКТЗЕД. Такі листи систематично за різні періоди направлялись до всіх митниць, де вказувалась і відповідно біржова ціна на код товару, що отримував позивач - цукор. З огляду даних листів Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту вбачається, що на товар цукор біржова ціна менше, ніж встановлена за контрактом. Крім того, на неодноразові пропозиції надати суду відповідні докази, що вазначена ціна встановлена на підставі інформації, що підлягала бути використана, як офіційне джерело, представником відповідча. Окрім твердження, що по базі митниці ціна була значно вище, ніж за контрактом, доказів не надав. Не надійшло обгрунтованих поясненнь щодо порядку застосування методів встановлення митної вартості.
Тому прийняті рішення № 102000006/2010/000232/2 від 15.03.2010 року, № 102000006/2010/000322/1 від 12.04.2010 року та № 102000006/2010/000495/1 від 21.05.2010 року на підставі здійсненої митної оцінки товару згідно цінової бази даних ДМСУ за методом № 2 (за ціною щодо ідентичних товарів) з розрахунку 0,83 USD/кг.
Відповідно, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, мало бути здійснено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
Відповідно до Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року N 1375, митний орган має право вимагати подання інших документів та приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, послідовно застосовуючи методи, передбачені цим кодексом, за умови, коли декларант не може документально підтвердити заявлену митну вартість або при виникненні обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України (далі - МК), статтею 16 Закону України від 05.02.1992 року № 2097 XII «Про Єдиний митний тариф» (далі - Закон). Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження ”.
Зі змісту частин 1-5 статті 266 МК вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз вищенаведених норм МК, Закону, підзаконних актів приводить суд до висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Чернігівська митниця жодним чином не підтвердила недостовірність заявлених декларантом відомостей, крім того в судовому засіданні стверджуючи, що підлягала бути застосована інша ціна, окрім усних заперечень, представники відповідача не надали жодного доказу, який міг би буди розглянутий та співставлений як з вимогами закону, так і з доводами позивача. Фактично в чому були сумніви митної служби щодо встановленої вартості за контрактом, представником відповідача не надано.
В судовому засіданні перевірялись доводи позивача, щодо неправомірності дій представників митної служби, щодо затримки вантажу у вигляді повного вагону, замість встановленого кількісного складу мішків по протоколу про порушення митних правил.
Дослідивши всі в повному обставини справи, надані докази та відповідно матеріали про адміністративне провадження фактично встановлено, що перерахування мішків вантажу проводилось двічі, при цьому підрахування кожного разу були різні. В офіційні документи щодо перерахування вантажу, внесені виправлення, які жодним чином не обумовленні. Зважування вантажу, що вважалось в даному випадку необхідним не проводилось, ці обставини зафіксовані в протоколі судового засідання, де підтверджено, що зважування не задекларованого вантажу не проводилось. Протокол про адміністративне правопорушення ст.352 МК України був складений відносно особи, яка відправляла вантаж і оформлювала документи на вантаж - генерального директора ВАТ «Скідельський цукровий комбінат» Єгорова Д.В.
Згідно ст. 352 МК України відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що ускладнюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом. За даний від правопорушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу або конфіскації цих товарів, а також конфіскацію товарів з спеціально виготовленими сховищами.
На підставі ст. 322 МК України чітко визначений перелік стягнень за порушення митних правил, зокрема в п.3 ст. 322 МК - конфіскація товарів застосовується до безпосередніх предметів порушення митних правил.
У відповідності ст. 326 МК України конфіскація, як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 ст. 322 МК України, і безоплатній передачі їх у власність держави.
Таким чином, під час проведення перевірки відповідності вантажу поданій декларації, представниками митниці була виявлена не відповідність тільки до 13 мішків цукру, інший вантаж був задекларований і претензій з цього приводу до заявленого вантажу від представників митної службі не надходили. Це свідчить, що працівниками митниці в супереч вимог закону та встановленим обставинам проведена затримка вантажу в повному обсязі, який був оплачений та належав ПП «Еверест». Як вбачається з постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.04.2010 року до адміністративної відповідальності у вигляді конфіскації в доход держави безпосередніх предметів порушення митних правил 13 мішків «цукру -піску» білого притягнутий Єгоров Д.М., решта «цукру-піску білого вагового із цукрових буряків» за рішенням суду підлягала поверненню власнику.
Також, згідно постанови суду, вбачається що прокурор, який приймав участь в судовому розгляді вважав, що підлягає конфіскації виявлений надлишок цукру.
За таких підстав, в судовому засіданні ствердження представника Чернігівської митниці та прокурора, про те, що вилучення та направлення на зберігання повного вагону цукру, а не 13 мішків, які виявлені незаявленими в декларації, є не обґрунтованими, не відповідають вимогам законодавства, спростовані наведеними вище доказами та свідчать, що таким чином особи намагаються виправдати незаконні дії посадових осіб митної служби.
Крім того, в даному випадку доводи представника митниці, що з позивача правильно стягнуті суми за зберігання вантажу на складі ТОВ «Бута» є необґрунтованими на законі та суперечать встановленим обставинам справи, як в даному судовому засіданні так за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова.
Оскільки вилучення вантажу, що належить ПП «Еверест» є наслідком встановлених незаконних дій службових осіб Чернігівської митниці, то не може бути визнаним законним нарахування за зберігання незаконно вилученого вантажу.
Як зазначив в своїх поясненнях позивач, на його вимогу повернути вилучений цукор, він отримав пояснення, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.04.2010 року вони не отримали, а він як особа зацікавлена може надати неправдиві відомості, то поки не отримають офіційного документа з суду, виконувати рішення не будуть. Крім того, про рішення суду митниці було відомо, оскільки воно прийняте за участю представника митниці та прокурора. Після того, як представники митниці отримали рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, була затримка у оформленні документів, а потім була вимога про сплату вантажу за зберігання та була вимога про надання додаткових документів про вартість і прийняте рішення щодо митної вартості. Крім вимог від представників Чернігівської митниці він жодного разу не отримав ніяких пояснень і сприймає всі дії як відверте знущання за його відмову перерахувати кошти зі свого підприємства, як благодійний внесок.
Представник відповідача заперечував з посиланням на те, що всі прийняті рішення, зокрема картки відмови у розмитненні вантажу, рішення про встановлення митної вартості в межах їх повноважень та ці документи відповідають нормам законодавства. Інших документів та доказів, окрім зазначених заперечень суду не надано.
В судовому засіданні не було надано доказів того, що було підставою для вчинення таких дій та прийняті рішення не обумовлені об'єктивними обставинами. Зокрема, від Чернігівської митниці не надійшло пояснень, чому всі інші проведені розмитнення Чернігівської митницею фактично за ціною контракту, остання поставка за цим же контрактом за тими ж умовами та фактично існуючими біржовими цінами, не була проведена. І виконані були всі дії по розмитненню тільки після того, як позивач сплатив всі нараховані платежі.
Як зазначав в своїх пояснення позивач, він змушений був сплатити всі додаткові нараховані платежі, оскільки він ніс не виправдані витрати за простой вагонів, а потім в наслідок неправомірних дій представників митниці, він сплатив штрафні санкції за невідвантаження цукру згідно договору.
Позивачем на підтвердження цих обставин надані відповідні платіжні документи, які підтверджують його доводи про понесені збитки та заподіяну шкоду в наслідок неправомірних дій та прийняття незаконних рішень. Достовірність та об'єктивність наданих суду документів, сумнівів не викликає і є підтвердженням понесених витрат. Зокрема, розрахунок ст. Чернігів-Південний № 22 від 12.05.2010 року за кожний день по годинам, на загальну суму з 49392,05 грн.; платіжне доручення № 136 від 23.03.2010 року по сплаті штрафних санкцій згідно договору 32/03-10 від 01.03.2010 року - 153120,00 у т.ч. з ПДВ 20%- , що прийняте банком 23.03.2010 року, квитанція по сплаті витрат за зберігання серії КБ № 162472 від 26.05.2010 року на суму 4068,68 грн.
В судовому засіданні було допитано в якості свідка представника митниці - ОСОБА_4, який зазначив, що тривалий час займався розмитненням товару, який предназначався для ПП «Еверест» і за цей час жодних питань щодо розмитнення товару не виникало за значеним контрактом. Свідок суду пояснив, що на митний орган покладена функція контролю за відповідністю митної вартості та перетином товару через кордон, але пояснень не надав суду щодо документів, які б обґрунтовували сумніви на ціни товару, яка зазначена в контракті та наполягав на тому, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та на підставі чинного законодавства.
Також свідок підтвердив, що за 2 чи 3 дні до спірного питання, що є предметом розгляду суду було проведено розмитнення цукру позивача за ціною контракту та жодного разу претензій до Гамрецького В.А. по розмитненню вантажу не виникало та вони нормально співпрацювали.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди, підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Отже, з доказів по справі вбачається, що внаслідок неправомірних дій та прийняття незаконних рішень відповідача позивачу заподіяно майнову шкоду.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування шкоди є похідними від першої вимоги, тому судом встановлені підстави для стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди
На підставі досліджених доказів суд, приходить до висновку про неправомірність дій представників митної служби щодо, незаконної відмови у розмитненні вантажу з підстав визначених у відмові, незаконного вилучення всього вантажу, а не його частини за протоколом про адміністративне правопорушення, рішення про встановлення митної вартості за обставин відсутності підстав встановлення іншої митної вартості, та рішення прийняті митницею не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Тому підлягають поверненню безпідставно сплачені платежі, витрати за зберігання вантажу, заподіяна шкода, як наслідок прийняття незаконних рішень та стягнення даних сум з Чернігівської митниці підлягають забезпеченню з Державного бюджету України, як основного джерела фінансування.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дії Чернігівської митниці незаконними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 102000009/0/00038 від 19.03.2010 року.
Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 10200000/0/00015 від 21.05.2010 року.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000232/2 від 15.03.2010 року.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000322/1 від 12.04.2010 року.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/000495/1 від 21.05.2010 року.
Стягнути з Чернігівської митниці на р/р 26006264 в ЧОД АППБ «АВАЛЬ» м. Чернігів МФО 353348 код 31480476 приватного підприємства «Єверест» безпідставно сплачені платежі в сумі 15786,06 грн.; 22251,27 грн.; 7079,23 грн.; 4068,68 грн. та понесені витрати приватним підприємством «Еверест», як наслідок прийняттях незаконних рішень Чернігівською митницею - 221138,03 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гром Л.М.