Справа № 368/674/13-ц
6/368/52/21
"21" вересня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Шевченко І.І
при секретарі Лєвшин Н.О.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт»», заінтересовані особи: попередній стягував Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Хаус»», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, -
представник заявника просить суд замінити стягувача ТОВ "ФК "Інвест Хаус" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», у справі №368/674/13-ц, поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, обґрунтовуючи позов наступним.
17.07.2013 року Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив рішення по справі №368/674/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 369/П/05/2007-840 від 27.12.2007р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».
На підставі виданого, на виконання вищезазначеного рішення суду, виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з Боржника 1 завершено виконавче провадження №52525685 в Кагарлицькому районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
10.11.2020 року Кагарлицький районний суд Київської області постановив ухвалу, про заміну стягувача ПАТ "КБ "НАДРА" на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», у цивільній справі № 368/674/13-ц за позовом ПАТ "КБ "НАДРА" до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05.11.2020 року між ТОВ "ФК "Інвест Хаус", код ЄДРПОУ 41661563, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ФОРТ", укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 4/П/66/2007-840 від 11.05.2007р.. перейшло до ТОВ "ФК Форт"(Новий кредитор).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Тому належним та допустимим доказом переходу права вимоги до нового кредитора є договір про відступлення права вимоги, зокрема той, що набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Із зазначеним узгоджується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Враховуючи принцип обов'язковості виконання судових рішень, закріплений Основним Законом України, неприпустимо вважати що заміна сторони виконавчого провадження можлива виключно за наявності відкритого виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із ЗУ «Про виконавче провадження».
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 9 жовтня 2019 року № 711/10368/2012 та від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження».
Пропуск строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не є підставою для відмови в заяві про заміну сторони. При розгляді аналогічної заяви у справі № 711/10368/2012 Верховний Суд України у постанові від 9 жовтня 2019 року зазначив, що сплив строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не позбавляє права стягувача на його заміну у зобов'язаннях.
Зважаючи на викладене, є всі підстави для заміни стягувача по цій справі його правонаступником ТОВ «ФК ФОРТ».
Щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа щодо Боржника 1 завершено виконавче провадження №52525685 в Кагарлицькому районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Завершення виконавчого провадження підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.03.2017 року.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо Боржника 2 відсутні.
Відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання цієї заяви оригінал виконавчого листа щодо:
1) Боржника 1 на примусовому виконанні не перебуває;
3) Боржника 2 на примусовому виконанні не перебуває.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження мають лише сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Хоч де-факто на момент подачі заяви про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ "ФК "Інвест Хаус" набув права первісного кредитора у зв'язку з укладанням договору відступлення права вимоги, де-юре заявник не був стороною виконавчого провадження, тому й не мав можливості отримати інформацію щодо нього. У разі звернення правонаступника Банку до органу виконавчої служби без попередньої заміни у справі, йому було б відмовлено у наданні інформації щодо виконавчого провадження. Саме тому ТОВ "ФК "Інвест Хаус" звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про надання інформації щодо місцезнаходження виконавчого листа після набрання рішенням суду законної сили та отримання відповідної ухвали.
Після звернення ТОВ "ФК "Інвест Хаус" до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стало відомо, що на примусовому виконанні у відділі справді перебувало виконавче провадження №52525685, а 27.03.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а оригінал виконавчого документа разом із постановою було відправлено на адресу ПАТ «КБ «НАДРА».
Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, такими підставами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду із заявою про заміною сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку його пред'явлення до виконання заявник не міг знайти про стан виконавчого провадження, оскільки ТОВ "ФК "Інвест Хаус" на момент подачі заяви не був стороною виконавчого провадження. Інформація про дату завершення виконавчого провадження вплинула на висновок суду про права та обов'язки осіб, що беруть участь в справі.
ЦПК України передбачає десятиденний строк розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження з дня її надходження до суду. Натомість судами зазвичай порушується дана норма, розгляд заяви може займати навіть пів року. Органи виконавчої служби, які зобов'язані розглядати заяви сторін виконавчого провадження у двотижневий термін з моменту їх надходження у відповідний орган, також не дотримуються строків, передбачених законодавством, що теж суттєво впливає на можливість використання стягувачем своїх прав.
Чинне процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа.
Суди при розгляді заяв стягувачів виходять з того, що такі причини (обставини) повинні: по-перше бути об'єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт; по-друге: причини пропуску процесуального строку виникли не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред'явлення їх до виконання.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії», рішення від 21 квітня 1998 року, «Сіка проти Словаччини», N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року)».
Постановою Правління Національного Банку України від 10.02.2009 року № 59 призначено тимчасову адміністрацію у ВАТ «КБ «Надра» строком на один рік. Постановою правління НБУ за № 30 від 11.02.2011 року в ПАТ «КБ «Надра» продовжено тимчасову адміністрацію.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року по справі №22-ц/796/11823/2014 було задоволено апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року, якою банку було відмовлено у поновленні строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. З огляду на підстави звернення з апеляційною скаргою, а також враховуючи наявність постанови Правління Національного банку України «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» та вивільнення працівників в банку, колегія суддів дійшла до висновку, що причини пропуску ПАТ «КБ «Надра» строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів є поважними і строк підлягає поновленню.
Аналогічної позиції дотримується і Апеляційний суд Запорізької області, який крім того в постанові від 25.09.2018 року по справі № 22-ц/778/3455/18 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обставини щодо неплатоспроможності ПАТ «КБ «Надра» та важкого фінансового становища банку є загальновідомими та не потребують доказування.
При розгляді причин пропуску процесуальних строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання, Київський апеляційний суд, постановою від 9 березня 2021 року, у справі № 759/5101/14-ц, задовольняючи вимоги правонаступника стягувача в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виходив з того, що строк стягувачем був пропущений у зв'язку з перебуванням первинного кредитора (ПАТ «КБ «НАДРА») в процедурі ліквідації, а тому причини пропуску процесуального строку були поважними, та виникли не з вини правонаступника первісного кредитора.
Тернопільський апеляційний суд, у постанові від 30 квітня 2021 року, у справі № 2-934/11 (провадження: № 22-ц/817/538/21) досліджуючи обставини пропуску процесуального строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, виходив з того, що ліквідація ПАТ «КБ «НАДРА», в період якої було припинено основну діяльність банку, змінено керівництво, закрито територіальні відділення Банку, звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, стала поважною причиною пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому правонаступнику ПАТ «КБ «НАДРА» було поновлено строки на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Оскільки перегляд судових рішень, в порядку касаційного провадження в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не передбачений нормами ЦПК, суди апеляційної інстанції є судами, рішення яких в цій частині не переглядаються в касаційному порядку. Суди повинні застосовувати правові висновки апеляційних судів щодо питання поважності причин пропуску процесуальних строків з метою дотримання однакового та уніфікованого застосування закону, що є однією зі складових принципу правової визначеності.
Єдине застосування закону є визначальним задля додержання принципу рівності перед законом. Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід'ємною складовою верховенства права. Ухвалення судових рішень всупереч зазначеній правовій позиції судів апеляційних інстанцій може бути ознакою порушення принципу правової визначеності, який є невід'ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
04.06.2015 року за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «НАДРА».
Відповідно до положень п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», банк, в якому запроваджено процедуру ліквідації, не має можливості стягувати заборгованість в порядку пред'явлення виконавчих листів до виконання, оскільки виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Таким чином, у разі пред'явлення виконавчого документу органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю банком, по відношенню до якого прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку, спричинило б повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Отже, початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» унеможливив пред'явлення виконавчого листа до виконання, що й призвело до пропущенім процесуальних строків.
З вищевикладеним погодився Запорізький апеляційний суд в постанові від 02.06.2021 року по справі №332/1939/15.
За таких обставин, відступлення прав вимоги за кредитними договорами було єдиним способом стягнення заборгованості.
У справі «Войтенко проти України» суд повторно наголошував, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в інституті поновлення пропущених строків вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд має особливо важливе значення. Під час розгляду подібних вимог мають враховуватись конкретні обставини справи. Крім того, можна зробити висновок, що під час розгляду заяв про поновлення пропущених строків для пред'явлення виконавчих документів до виконання мають враховуватись також інші принципи верховенства права, наприклад, принцип обов'язковості судових рішень. Трактуючи цей принцип ЄСПЛ зазначав, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від ЗО червня 2009 року № 16-рп/2009, суд зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Таким чином, поновлення процесуального строку ТОВ «ФК ФОРТ», що був пропущений через перебування первісного кредитора на стадії ліквідації, де було прийняте рішення про початок процедури тимчасової адміністрації, неможливість пред'явлення виконавчого документа в межах строку, в силу норм ЗУ «Про виконавче провадження», що виключає наявність вини ТОВ «ФК ФОРТ» як правонаступника Банку, є поважною причиною пропуску такого строку, а також: є підставою для поновлення такого строку.
Представник стягувача в особі ТОВ «Фінансова компанія «Форт»» в судове засідання не з'явився, подавши заяву, про розгляд справи у відсутність представника заявника.
Представник стягувача в особі ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус»» в судове засідання не з'явилося, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, клопотань та заяв не надсилало.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, клопотань та заяв не надсилав.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена, про що свідчить повідомлення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, клопотань та заяв не надсилала.
Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 10 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Надра»» звернулося із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
17 липня 2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області було винесено рішення, яким було задоволено позов ПАТ «АБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 66-70).
10 листопада 2020 р. за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус»» ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області було проведено заміну стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»», код ЄДРПОУ 41661563, у справі № 368/674/13-ц.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус»» та ТОВ «Фінансова компанія «Форт»» 05.11.2020 року укладено договір про відступлення прав вимоги та майнових прав, відповідно до якого право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Форт»».
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до ст. 512 ЦК України право вимоги щодо сплати боргу за кредитним договором від 27.12.2007 року від ТОВ «ФК «Інвест Хаус»» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Форт»».
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст.55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи із норм Конституції України , ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку із такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України , Закону України «Про виконавче провадження» .
При цьому, виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.
Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо. Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Форт»» у повному обсязі відповідає за всіма договорами, що перейшли до нього за договорами купівлі-продажу кредитного портфелю, договору відступлення права вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус»», відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦПК України, при цьому всі правовідносини й умови договорів повністю зберігаються, що не вимагає переукладення чинних договорів або внесення до них будь-яких змін.
Відповідно до п. 11 узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з огляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.
Отже, заміна сторони, що вибула, може мати місце тільки в результаті правонаступництва, що відбулося в матеріальних правовідносинах.
Таким чином, до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт»» перейшли права попереднього кредитора ТОВ «ФК «Інвест Хаус»» у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема в справі за позовом ПАТ «АБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому суд вважає, що заява в цій частині вимог є підставною та підлягає до задоволення.
Що стосується поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 17 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено (а.с. 66-70).
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» на р/р № НОМЕР_3 , МФО 320564, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20025456 заборгованість на загальну суму 202 524 грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 025 грн. 25 коп.
На виконання вказаного рішення 09 серпня 2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області було видано два виконавчі листи № 368/674/13ц, які фактично отримані ПАТ «КБ «Надра» за заявами його представників засобами поштового зв'язку 27 липня 2014 року (а.с. 74-76).
Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (а.с. 80-81).
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.11.2020 р. заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» в частині заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження було задоволено, а частині видачі дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання було відмовлено (а.с. 134-141). Вказана ухвала суду набрала законної сили.
Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
За змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент видачі виконавчих листів (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Частиною першою статті 371 ЦПК України 2004 року було передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Зазначене право стягувача також було закріплено у частині другій статті 24 Закону України № 606-XIV.
Як свідчать матеріали справи, виконавчі листи № 368/674/13-ц на виконання рішення суду були видані судом та фактично отримані банком 27.07.2014 2015 року.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 2 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 1 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного виконавчі документи щодо боржників могли бути пред'явлені стягувачем до примусового виконання у строк до 27.07.2015 року.
Однак, відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день подання цієї заяви виконавчі листи стосовно боржників на примусовому виконанні не перебували і доказів на підтвердження їх пред'явлення до виконання заявником не надано.
За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали первісному стягувачу звернутися до державної виконавчої служби чи приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого документа у встановлений законом строк після його повалення в судовому порядку, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Встановлено, що первісний стягувач за виконавчими листами - ПАТ «КБ «Надра» на час відступлення прав вимоги 2 березня 2020 року новому кредитору - ТОВ «ФК «Інвест Хаус», як і теперішньому кредитору ТОВ «ФК «Форт»» втратив право на пред'явлення виконавчих документів до виконання і відомостей про переривання перебігу строку пред'явлення виконавчих листів до виконання матеріали справи не містять.
Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України), тобто станом як на 2 березня 2020 року, так і на 05.11.2020 р., то право на пред'явлення виконавчих листів до виконання не набув (до вирішення питання про поновлення строку) і кредитор ТОВ «ФК «Інвест Хаус», так і новий кредитор ТОВ «ФК «Форт»», які були змінені відповідними ухвалами суду.
Жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення, що набрало законної сили, банк не вчиняв і доказів вжиття останнім можливих заходів щодо примусового стягнення заборгованості заявник не надав.
Звертаючись до суду із заявою, ТОВ «ФК «Форт» посилалося на запровадження в ПАТ «КБ «Надра» процедури ліквідації як на поважну причину пропуску строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», того ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра» з 6 лютого 2015 року строком на три місяці, який було продовжено до 5 червня 2015 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 4 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Отже, процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» було розпочато з 5 червня 2015 року, тоді як строк пред'явлення виконавчих листів до виконання за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до суду не подавалося, і граничний строк можливості примусового виконання рішення суду збігав 27.07.2015 року.
Уповноважена особа Фонду після запровадження тимчасової адміністрації (у разі делегування повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації.
Одним з основних завдань Фонду є забезпечення збереження активів та документації банку та вжиття всіх передбачених законом заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників банку (стаття 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)
Враховуючи викладене, запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення, а тому і свідчити про поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 616/4465/12.
Будь-яких інших причин зволікання з примусовим виконанням рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 липня 2013 року протягом восьми років в заяві ТОВ «ФК «Хаус» не зазначено і в судовому засіданні суду не встановлено причин, які би не залежали від волі стягувача та дійсно створювали перешкоди або значно ускладнювали можливість пред'явлення виконавчих листів до виконання у визначений законом строк.
У зв'язку з наведеним, посилання заявника на те, що стягувач не мав можливості пред'явити виконавчі документи до виконання в зв'язку з процедурою ліквідації не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки така процедура не позбавляє можливості уповноважену особу звертатись до органів виконавчої служби з заявами про примусове виконання виконавчих листів.
При цьому зазначені посилання заявника є суб'єктивною обставиною для вирішення питання поновлення пропущеного строку та не являються належним доказом того, що перешкоджало уповноваженим представникам банку при достатній турботливості та підконтрольності з боку уповноваженої особи Фонду звернутись до виконавців протягом року з моменту набрання законної сили судовим рішенням про поновлення процесуального строку із заявою щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості та пред'явлення до виконання наявних у нього виконавчих документів.
Отже, питання внутрішньої діяльності ПАТ «КБ «Надра» як юридичної особи, навіть у випадку перебування на стадії ліквідації та кадрових змін не можуть в достатній мірі впливати на вирішення питання поновлення пропущеного строку.
Крім того, заявник ТОВ «ФК «Інвест Хайс»» вже звертався до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись на аналогічні обставини на підтвердження поважності пропуску зазначеного строку, однак ухвалою Кагарлицького районного суду київської області від 10 листопада 2020 року було відмовлено у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчих листів з цих підстав.
Таким чином заява ТОВ «ФК «Інвест Хаус», правонаступником якого є ТОВ «ФК Форт», про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Аргументи заявника про те, що ліквідація первісного кредитора (стягувача) із запровадженням тимчасової адміністрації або ліквідації банку, не передбачає процесуальної можливості з пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому наведена обставина також є поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчого документа відхиляються колегією суддів як необґрунтовані з огляду на те, що норму пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку із положеннями спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід розуміти так, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку-боржника, тобто саме коли банк, в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, є боржником, а не стягувачем за виконавчим документом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 (провадження № 12-20гс18) зазначено аналогічний за змістом висновок про те, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Крім того, у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила аналогічний за змістом висновок, зокрема те, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Наявність норми пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку, також не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16.
Суд вважає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов'язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, надаючи оцінку обставинам, на які посилалося ТОВ «ФК «Інвест Хаус», правонаступником якого є ТОВ «ФК Форт», як на причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, та встановивши, що такі причини є неповажними, тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то в цій частині вимог заявнику суд відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись розділом VI ЦПК України, суд, -
Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт»», заінтересовані особи: попередній стягував Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Хаус»», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - задовольнити частково.
Замінити сторону стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Хаус»» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» (код ЄРДПОУ 42725156)у справі № 368/674/13-ц.
У задоволенні решти вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт»» відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається Київського апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 21.09.2021 р.
Суддя І.І. Шевченко