14.09.2021 Справа № 920/1107/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1107/19
за позовом: Фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича ( АДРЕСА_1 ; ід. номер НОМЕР_1 ),
до відповідача: Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (40002, м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2; ід. код 31931024) в особі філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 76; код ЄДРПОУ ВП 24023158),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерного товариства “Укрзалізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Південна залізниця” (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; код ЄДРПОУ ВП 40081216),
про стягнення 42300,00 грн збитків та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Маківський О.В. (ордер № 1002866 від 18.12.2019);
від третьої особи: Панченко П.Е. (довіреність від 29.01.2020 №35);
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
31.10.2019 до господарського суду звернувся позивач - фізична особа-підприємець Лещенко Роман Петрович з позовною заявою до Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, у якому просить суд:
1)стягнути з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ - 31931024) в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ ВП - 24023158) на користь фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича (ІПН НОМЕР_1 ) суму збитків у розмірі 42300,00 грн;
2)зобов'язати Дочірнє підприємство “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ - 31931024) в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ ВП - 24023158) припинити проїзд по стрілочному переводу № 1 (№ 128, згідно класифікації ПАТ “Укрзалізниця”) при станції Лебединська Державного підприємства “Південна залізниця”, який належить ФОП Лещенку Роману Петровичу на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2016, з урахуванням рішення Лебединського районного суду від 10.11.2017 у справі №580/1367/17, та розташований за адресою: вул. Залізнична, 40а, м. Лебедин, Сумська область; а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 920/1107/19, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
25.11.2019 відповідач подав наступні документи:
1)клопотання № 06/1244 від 25.11.2019 (вх№3614к) про продовження строку для подання відзиву на позов, оскільки він не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим з об'єктивних причин не міг подати до суду відзив на позов у строк, встановлений даною ухвалою. Також у поданому клопотанні відповідач просив суд направити на юридичну адресу ДП “Сумський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” копію ухвали від 05.11.2019 про відкриття провадження у справі;
2)клопотання №06/1243 від 25.11.2019 про залучення до справи третьої особи (вх№3613к), у якому відповідач просив суд залучити до участі у справі № 920/1107/19 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональну філію “Південна залізниця” АТ “Укрзалізниця”.
16.12.2019 відповідачем подано такі документи як:
1)відзив на позовну заяву (вх№10377), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
2)клопотання (вх. № 3834к від 16.12.2016) про витребування у Лебединської державної нотаріальної контори належним чином завірених та підписаних уповноваженою особою копій договорів купівлі-продажу майна, що укладені між громадянином ОСОБА_1 та Лебединським районним споживчим товариством, які посвідчені та зареєстровані державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Лисенко Валентиною Федорівною за № 1-417 від 26.02.2002 та № 1-2097 від 06.08.2002;
2)клопотання (вх. № 3835к від 16.12.2019) про витребування у позивача належним чином завірених та підписаних уповноваженою особою копій технічного паспорту, масштабного плану під'їзної колії, яка перебуває у його власності за адресою: вул. Залізнична, 40А, м. Лебедин Сумської області, а також поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій і креслення штучних споруд.
16.12.2019 від представників АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна Залізниця” до суду надійшла заява (вх. № 3829к) про вступ третьої особи на стороні відповідача, відповідно до якої заявники просив суд залучити до участі у справі АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також зобов'язати позивача направити Товариству копію позову з додатками, а відповідача - копію відзиву на позов з додатками.
19.12.2019 у підготовчому засіданні представник відповідача усно відкликав подане клопотання про направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
19.12.2019 у підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання представника відповідача про залишення без розгляду його клопотання про направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, залишено без розгляду клопотання про направлення відповідачу копії ухвали від 05.11.2019 про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов; встановлено відповідачу додатковий строк для надання відзиву на позов до 16.12.2019 та долучено до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позов; встановлено учасникам провадження додаткові строки для подання заяв по суті справи: позивачу - до 12.01.2020 подати відповідь на відзив відповідача; відповідачу - у строк до 20.01.2020 подати заперечення; відкладено підготовче засідання у справі №920/1107/19 на 21.01.2020; задоволено клопотання відповідача про залучення третьої особи до участі у справі та заяву представників АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна Залізниця” про вступ третьої особи на стороні відповідача; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ “Укрзалізниця” в особі Регіональної філії “Південна залізниця”; зобов'язано позивача направити на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви з додатками та подати суду докази такого направлення; зобов'язано відповідача направити на адресу третьої особи копію відзиву на позов з додатками, докази такого направлення подати суду; запропоновано третій особі надати письмові пояснення стосовно предмета спору до 20.01.2020; задоволено клопотання відповідача про витребування доказів; витребувано у Лебединської державної нотаріальної контори належним чином завірені та підписані уповноваженою особою копії договорів купівлі-продажу майна, що укладені між громадянином ОСОБА_1 та Лебединським районним споживчим товариством, які посвідчені та зареєстровані державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Лисенко Валентиною Федорівною за № 1-417 від 26.02.2002 та за № 1-2097 від 06.08.2002.; витребувано у фізичної особи-підприємця Лещенка Романа належним чином завірені та підписані уповноваженою особою копії технічного паспорту, масштабного плану під'їзної колії, яка перебуває у його власності за адресою: АДРЕСА_2 , а також поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій і креслення штучних споруд; копію ухвали направлено сторонам, АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця”, Лебединській державній нотаріальній конторі.
02.01.2020 відповідач за супровідним листом № 06/1371 від 28.12.2019 (вх№3) подав до суду докази направлення третій особі копії відзиву на позов.
Листом № 3289/01-16 від 24.12.2019 (вх№73 від 02.01.2020) Лебединська районна державна нотаріальна контора Сумської області повідомила суд, що документи, витребувані судовою ухвалою від 19.12.2019, зберігаються у Сумському обласному державному нотаріальному архіві.
20.01.2020 третя особа подала до суду клопотання (вх. № 154к), у якому повідомила, що не отримувала від позивача копії позову з додатками, у зв'язку з чим не може подати у строк, встановлений судом, письмові пояснення по суті справи; просила суд продовжити процесуальний строк для подання пояснення щодо предмета спору.
20.01.2020 представник позивача направив на адресу суду клопотання (вх. № 528) про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю його участі у засіданні суду, призначеному на 21.01.2020.
Ухвалою суду від 21.01.2020 задоволено письмове клопотання представника позивача та усне клопотання представника відповідача по відкладення підготовчого засідання; відкладене підготовче засідання у справі № 920/1107/19 на 04.02.2020
30.01.2020 від третьої особи до суду надійшли пояснення стосовно предмета спору (вх. № 808), у яких даний учасник зазначає про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
04.02.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх№966), доводи відповідача та третьої особи вважає такими, що не спростовують позовних вимог та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.
04.02.2020 представник відповідача подав до суду клопотання (вх. №379к) про витребування доказів, у якому просить суд витребувати від Сумського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені та підписані уповноваженою особою копії договорів купівлі-продажу майна, що укладені між громадянином ОСОБА_1 та Лебединським районним споживчим товариством, які посвідчені та зареєстровані державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Лисенко Валентиною Федорівною за № 1-417 від 26.02.2002 та за №1-2097 від 06.08.2002.
Ухвалою суду від 04.02.2020 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів; витребувано у Сумського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені та підписані уповноваженою особою копії договорів купівлі-продажу майна, що укладені між громадянином ОСОБА_1 та Лебединським районним споживчим товариством, які посвідчені та зареєстровані державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Лисенко Валентиною Федорівною за № 1-417 від 26.02.2002 та за № 1-2097 від 06.08.2002; відкладено підготовче засідання у справі № 920/1107/19 на 19.02.2020.
05.02.2020 копія ухвали від 04.02.2020 у справі 3920/1107/19 супровідним листом №920/1107/19/1098/20 надіслана Сумському обласному державному нотаріальному архіву.
17.02.2020 Сумським обласним державним нотаріальним архівом супровідним листом № 310/0171 від 12.02.2020 надіслано суду копії договорів купівлі-продажу, посвідчених Лебединською державною нотаріальною конторою Сумської області 26.02.2002 за р.н. 1-487 та 06.08.2002 за р.н. 1-2097.
19.02.2020 представником позивача подано клопотання б/н від 19.02.2020 (вх. №586к), в якому представник позивача, посилаючись на те, що для встановлення факту того, що стрілочний перевід № 1, який є складовим структурним елементом під'їзного залізничного шляху, розташованого по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ФОП Лещенко Роману Петровичу, є відповідно стрілочним переводом № 128, згідно класифікації ПАТ “Укрзалізниця”, необхідні спеціальні знання, у сфері іншій, ніж право, а висновок фахової організації ТОВ “ТЕК СЕРВІС ГОЛД”, наданий листом від 21.012019 № 21-01/2019, піддається сумніву з боку відповідача та третьої особи, у зв'язку з чим просив суд призначити у справі №920/1107/19 судову інженерно-технічну експертизу.
На розгляд та вирішення експерта поставив питання: «Встановити факт, чи являється стрілочний перевід № 1, що є складовим структурним елементом під'їзного залізничного шляху, розташованого по АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ФОП Лещенко Роману Петровичу, відповідно стрілочним переводом № 128, згідно класифікації ПАТ “Укрзалізниця”?».
Проведення експертизи представник позивача просив суд доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54). Судові витрати з проведення експертизи представник позивача просив суд покласти на позивача та провадження у справі №920/1107/19 зупинити на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 19.02.2020 задоволено клопотання представника позивача - фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича б/н від 19.02.2020 (вх. № 586к від 19.02.2020) про призначення судової експертизи ; призначено у справі № 920/1107/19 судову інженерно-технічну, а саме залізнично-транспортну експертизу; доручено провести судову інженерно-технічну, а саме залізнично-транспортну експертизу Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення судовому експерту поставлено наступне питання: «Встановити факт, чи являється стрілочний перевід № 1, що є складовим структурним елементом під'їзного залізничного шляху, розташованого по вулиці Залізнична, 40а, в м. Лебедин Сумської області, який належить на праві власності ФОП Лещенко Роману Петровичу, відповідно стрілочним переводом № 128 згідно класифікації ПАТ “Укрзалізниця”?»; витрати по оплаті судової експертизи покладено на позивача - фізичну особу-підприємця Лещенка Романа Петровича; провадження у справі № 920/1107/19 зупинено на час проведення судової інженерно-технічної, а саме залізнично-транспортної експертизи; зобов'язано Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України подати експертний висновок Господарському суду Сумської області в письмовій формі у відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України, разом із матеріалами справи № 920/1107/19; копію ухвали надіслано учасникам справи та Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом із матеріалами справи № 920/1107/19.
02.03.2020 матеріали справи №9201107/19 направлені на адресу експертної установи.
17.07.2020 від експертної установи разом із матеріалами справи №920/1107/19 надійшов суду лист від 13.07.2020 № 3096/16-2020 разом із клопотання від 13.07.2020 №1953 про надання доступу до об'єкта дослідження, огляд якого необхідний для проведення судової інженерно-технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 920/1107/19. Відповідно до даного клопотання судовий експерт просив забезпечити йому безперешкодний доступ до об'єкта дослідження, а саме стрілочного переводу по станції Лебединська РФ “Південна залізниця”, а також належні умови для роботи.
03.08.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі №920/1107/19 та призначено до розгляду клопотання судового експерта в підготовче засідання на 12.08.2020.
Ухвалою суду від 12.08.2020 задоволено клопотання судового експерта від 13.07.2020 № 1953 про надання доступу до об'єкта дослідження, огляд якого необхідний для проведення судової інженерно-технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 920/1107/19; зобов'язано позивача - фізичну особу-підприємця Лещенка Романа Петровича, Сумська область забезпечити безперешкодний доступ експерту до об'єкта дослідження, а саме : стрілочного переводу по станції Лебединська РФ “Південна залізниця”, та створити експерту належні умови для роботи; узгодити з експертом дату та час доступу до об'єкту дослідження за телефонами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Ковальчук О.Б.); зупинено провадження у справі № 920/1107/19.
17.08.2020 матеріали зазначеної справи направлені до експертної установи.
02.09.2020 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслав суду висновок експерта від 26.08.2020 № 1953 за результатами проведення залізнично-транспортної експертизи по господарській справі № 920/1107/19 та повернув матеріали справи № 920/1107/19.
Ухвалою суду від 07.09.2020 поновлено провадження у справі № 920/1107/19; призначено підготовче засідання на 01.10.2020.
01.10.2020 представник позивача подав додаткові пояснення (вх№8751/20), відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив: 1)стягнути з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ - 31931024) в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ ВП - 24023158) на користь фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича (ІПН НОМЕР_1 ) суму збитків у розмірі 42 300,00 грн; 2)зобов'язати Дочірнє підприємство “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ - 31931024) в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ ВП - 24023158) припинити проїзд по стрілочному переводу № 1 (№ 128, згідно класифікації ПАТ “Укрзалізниця”) при станції Лебединська Державного підприємства “Південна залізниця”, який належить ФОП Лещенку Роману Петровичу на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2016, з урахуванням рішення Лебединського районного суду від 10.11.2017 у справі №580/1367/17, та розташований за адресою: вул. Залізнична, 40а, м. Лебедин, Сумська область; а також покласти на відповідача судові витрати.; 3)стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 3842,00 грн. судового збору, 10623,60 грн. витрат на експертизу, 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 01.10.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання (вх № 8705/20 від 30.09.2020); відкладено підготовче засідання у справі № 920/1107/19 на 05.11.2020; запропонувати відповідачу та третій особі подати письмове обґрунтування своєї позиції у справі з огляду на висновок судового експерта та подані позивачем додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні від 05.11.2020 без виходу до нарадчої кімнати в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.11.2020.
Ухвалою суду від 06.11.2020 судом повідомлено відповідача про оголошену в підготовчому засіданні 05.11.2020 перерву до 19.11.2020.
17.11.2020 представник відповідача подав заяву від 13.11.2020 № 06/1332 (вх №3482к) про зупинення провадження у справі, відповідно до якої просив суд зупинити провадження у справі №920/1107/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/468/16-ц.
18.11.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача подав клопотання (вх №3505к) про зупинення провадження у справі №920/1107/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/468/16-ц.
Ухвалою суду від 19.11.2020 задоволено заяву відповідача (вх № 3482к від 17.11.2020) та клопотання третьої особи (вх № 3505к від 18.11.2020) про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі №920/1107/19 до набрання законної сили рішенням у справі №580/468/16-ц; зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
14.06.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подане клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 24.06.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства “Укрзалізниця” в особі Регіональної філії “Південна залізниця” про поновлення провадження у справі (вх№2433 від 14.06.2021); поновлено провадження у справі №920/1107/19; призначено підготовче судове засідання у справі на 17.08.2021.
16.08.2021 представник позивача подав клопотання про зупинення розгляду справи (вх №3098), відповідно до якого представник позивача просив суд на час проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України експертизи на замовлення ФОП Лещенко Р.П. (позивача) провадження у справі № 920/1107/19 зупинити.
Ухвалою суду від 17.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі (вх № 3098 від 16.08.2021); відмовлено в задоволенні усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання; закрито підготовче провадження та призначено справу №920/1107/19 до судового розгляду по суті; призначено розгляд справи №920/1107/19 по суті в судове засідання на 14.09.2021.
14.09.2021 представником позивача подані пояснення (вх №8005/21), в яких зазначений представник позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
У судовому засідання 14.09.2021 судом встановлено:
Представник позивача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання прибули.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовної заяви заперечували та просили суд в задоволенні позову відмовити.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 14.09.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
10.01.2014 між Назаренко Євгеном Юрійовичем (орендодавець) з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем Лещенко Романом Петровичем (орендар), з іншої сторони укладено договір оренди залізничного шляху №6 (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. договору оренди у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування під'їзний залізничний шлях (далі - об'єкт), який належить орендодавцю на праві приватної власності, що посвідчується Договором купівлі - продажу під'їзного залізничного шляху до складу продтоварів на аукціоні від 06.08.2002 серії ВАА №140405, посвідченим державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. 06.08.2002 та зареєстрованим в реєстрі за №1-2097.
Пунктом 1.2. договору оренди визначено характеристики об'єкта.
Згідно з пунктами 1.2.1-1.2.3 договору оренди характеристики об'єкта є наступними: вид: під'їзний залізничний шлях, у т. ч. один комплект стрілочного переводу за №1; адреса (місцезнаходження): м. Лебедин Сумської обл., район залізничної станції «Лебединська»; загальна довжина під'їзного залізничного шляху: 170 (сто сімдесят) метрів.
10.01.2014 між орендарем та орендодавцем укладено акт прийому-передачі орендованого під'їзного залізничного шляху, за яким Назаренко Є.Ю передав а ФОП Лещенко Р.П. прийняв у строкове платне користування згідно з договору оренди під'їзного залізничного шляху від 10.01.2014 під'їзний залізничний шлях, у т. ч. один комплект стрілочного переводу за №1; адреса (місцезнаходження): м. Лебедин Сумської обл., район залізничної станції «Лебединська», технічний паспорт об'єкта оренди та масштабний план під'їзної колії.
01.04.2014 між ФОП Лещенко Р.П. (далі виконавець) та філією «Дорбудсервіс» ДП «Сумський облавтодор» (далі замовник) укладено договір №10 на надання залізничних транспортних послуг (далі - договір №10 від 01.04.2014).
Відповідно до пункту 1.2. договору №10 від 01.04.2014 виконавець зобов'язується надати, а замовник зобов'язується прийняти у строкове платне користування під'їзний залізничний шлях зі стрілочним переводом №128 включно, загальною довжиною 170 метрів.
Згідно з п. 6.4. договору №10 від 01.04.2014 договір укладається терміном на 1 рік, з 01.04.2014 по 01.04.2015 включно.
Якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах) на строк - один рік (пункт 6.5. договору №10 від 01.04.2014).
20.12.2016 між ОСОБА_1 (продавець) та фізичною особою-підприємцем Лещенко Романом Петровичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху (ділі - договір купівлі-продажу).
Пунктом 1.1. договору купівлі продажу визначено, що сторони зобов'язуються в майбутньому, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна - під'їзного залізничного шляху (надалі - Основний договір), зазначеного у п. 1.2 договору, на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу характеристика нерухомого майна, що відчужується, право власності на яке належить продавцю та стверджується Договором купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху до складу продтоварів на аукціоні від 06.08.2002 серії ВАА №140405, посвідченим державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. 06.08.2002 та зареєстрованим в реєстрі за №1-2097, та рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року № 580/468/16-ц:
- під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу №1, загальною довжиною 170 м, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
05.01.2017 між ОСОБА_1 та ФОП Лещенко Р.П. підписано акт приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху від 20.12.2016.
Пунктом 1 зазначеного акту встановлено, що відповідно до р.1 п.п. 3.1.3 п. 3.1. р. 3 п.п. 3.2.3 п 3.2. р. 3 договору купівлі-продажу від 20.12.2016 продавець передав, а покупець прийняв наступне нерухоме майно визначене в п. 1.1.
Характеристика нерухомого майна, що відчужується, право власності на яке належить продавцю та стверджується договором купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху до складу продтоварів на аукціоні від 06.08.2002 серії ВАА №140405, посвідченим державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. 06.08.2002 та зареєстрованим в реєстрі за №1-2097, та рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року № 580/468/16-ц:
- під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу №1, загальною довжиною 170 м, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10.11.2017 у справі №580/1367/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу під'їзного залізничного шлаху, що розташований по АДРЕСА_2 , укладений 20 грудня 2016 року між продавцем - ОСОБА_1 та покупцем - ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на під'їзний залізничний шлях, що розташований по АДРЕСА_2 , до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу №1, загальною довжиною 170 м., який був придбаний у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно договору купівлі-продажу від 20 грудня 2016 року.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.05.2019 у справі №920/222/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича до Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі Філії “Дорбудсервіс” Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості за договором про надання залізничних транспортних послуг № 10 від 01.04.2014, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, в другому абзаці на третій сторінці встановлено: «Враховуючи умови п. 6.5.укладеного договору, а також положення його п. 6.8 в частині внесення змін у договір виключно за взаємною згодою сторін, суд робить висновок, що строк договору № 10 від 01.04.2014 закінчився 01.04.2018, оскільки відповідачем було заявлено про намір його розірвати і сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни його умов.».
19.04.2019 позивач надіслав відповідачу заяву про укладення та підписання договору вих №7/04, в якій зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 10 про надання залізничних транспортних послуг, який є чинним станом на 19.04.2019 та згідно з яким позивач надає відповідачу транспортні залізничні послуги. Підприємством відповідача періодично проводиться експлуатація під'їзного залізничного шляху при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця» через стрілочний перевід, що належить ФОП Лещенку Р.П. на праві приватної власності, та обслуговується локомотивом залізниці. Однак, відповідач надіслав на адресу позивача лист від 15.03.2019 №45 з повідомленням про реорганізацію та повну зміну функцій підприємства та про те, що підприємство відповідача вважає вказаний договір розірваним, хоча договір містить чітко визначені та погоджені сторонами порядок та умови його розірвання, тому станом на 19.04.2019 року є діючим. Зважаючи на те, що відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за договором, а саме, - здійснювати оплату за фактично надані позивачем згідно з договором послуги, посилаючись на те, що не має повноважень щодо виконання договірних зобов'язань, проте не припиняло використовувати у своїй діяльності належний позивачу на праві приватної власності під'їзний залізничний шлях зі стрілочним переводом, позивач вважає за необхідне надіслати на адресу відповідача проект договору про надання залізничних транспортних послуг для погодження та підписання.
29.07.2019 позивач повторно надіслав відповідачу лист про укладення договору. У листі позивачем зазначено, що надіслано на адресу відповідача проект договору №29/07-19 від 29.07.2019 про експлуатацію залізничного стрілочного переводу №1 (№128, згідно класифікації ПАТ «Укрзалізниця» при станції Лебединська). Разом з тим, зазначено, що підприємством відповідача з 01.04.2014 здійснюється експлуатація частини під'їзного залізничного шляху зі стрілочним переводом №1, зокрема стрілочного переводу №1 (стрілочний перевід №128, згідно класифікації ПАТ «Укрзалізниця») при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», що знаходиться за адресою: м. Лебедин Сумської області, вул. Залізнична, 40а, та належить фізичній особі-підприємцю Лещенко Роману Петровичу на праві власності згідно з договором купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху від 20 грудня 2016 р., з врахуванням рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10.11.2017 року у справі №580/1367/17. Враховуючи, що з 01.04.2018 припинено дію договору від 01.04.2014 №10 про надання залізничних транспортних послуг, укладеного із Філією «Дорбудсервіс» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», підприємство відповідача здійснює несанкціоновану безоплатну експлуатацію залізничного стрілочного переводу №1 (стрілочний перевод №128) при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», що належить ФОП Лещенко Роману Петровичу на праві власності, чим спричиняє матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. З метою урегулювання господарських відносин між відповідачем та ФОП Лещенко Р.П., як власником стрілочного переводу №1, який експлуатується відповідачем без дозволу, запропоновано позивачем укласти договір про експлуатацію залізничного стрілочного переводу №1 (№128, згідно класифікації ПАТ «Укрзалізниця») при станції Лебединська. При цьому надіслано два примірники проекту договору.
Відповідач не погодився з пропозицією позивача щодо укладення вищезазначеного договору, про що неодноразово ним зазначено у своїх листах.
Судом у даній справі призначено судову інженерно-технічну, а саме залізнично-транспортну експертизу (ухвала від 19.02.2020 у справі №920/1107/19).
26.08.2020 судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Ковальчук О.Б складено висновок експерта за результатами проведення залізнично-транспортної експертизи у господарській справі №920/1107/19. Судовим експертом зроблено висновок, що: «Стрілочний перевід №1, що є складовим структурним елементом під'їзної залізничної колії, розташованої на вулиці Залізнична, 40 а в м. Лебедин Сумської області, який належить на праві власності ФОП Лещенко Роману Петровичу, являється відповідно стрілочним переводом №128, згідно класифікації АТ «Укрзалізниця»».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Сумського апеляційного суду від 13.01.2021 у справі №580/468/16-ц за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Лебединська міська рада Сумської області, третя особа - Реєстраційний відділ виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, про визнання права власності апеляційний суд встановив наступне:
« 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лебединської міської ради Сумської області (далі - Міська рада) про визнання права власності на під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі укладеного з Лебединським районним споживчим товариством 06 серпня 2002 року договору купівлі-продажу за результатами аукціону заявник набув право на спірне майно, у реєстрації права власності на яке реєстраційна служба відмовила через виявлені розбіжності між правочином та технічним паспортом об'єкта, а саме; в договорі відсутній перелік складових майна та адреса його місця знаходження. Вказує, що внести зміни у договір купівлі-продажу не може, оскільки споживче товариство ліквідоване, а тому просить захистити його право у судовому порядку.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається із однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі - Укрзалізниця), посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та хвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач у даній справі не є належним, оскільки доказів на підтвердження того, що Лебединська міська рада Сумської пласті не визнавала чи порушила права позивача матеріали справи не містять. Крім того, відповідач не є правонаступником ліквідованого Лебединського районного споживчого товариства, а дійсним власником спірного майна, тобто залізничної колії та стрілочного переводу є саме Укрзалізниця, яку суд першої інстанції до участі у справі у порушення вимог процесуального закону не залучив. Також зазначається, що предметом договору купівлі-продажу є під'їзний залізничний шлях до складу продтоварів, а не залізнична колія та стрілочний перевід.
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Талденко О.В. просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу залізничного під'їзного шляху до складу продтоварів на аукціоні разом з актом приймання-передачі майна була передана технічна документація, якою підтверджується, що до складу цього майна входить також і стрілочний перевід № 1. Також вказує, що Укрзалізниці було відомо про набуття у власність ОСОБА_1 спірного майна, оскільки у 2007 році заявник апеляційної скарги виступав підрядником ремонтних робіт стрілочного переводу. Крім того, ОСОБА_2 як новий орендар спірного майна, у 2015 році повідомляв апелянта про ремонт стрілочного переводу, а у 2017 році повідомляв про необхідність надання калькуляції вартості ремонту та технічного обслуговування стрілочного переводу, що свідчить про пропуск без поважних причин строку на оскарження судового рішення. Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неналежного відповідача в особі Лебединської міської ради Сумської області, оскільки продавець спірного майна був ліквідований без правонаступника, його реєстраційна справа знаходиться у виконавчому комітеті відповідача, а залізнична колія та стрілочний перевід знаходяться на землях Лебединської міської ради Сумської області. Укрзалізниця не надала жодного доказу, який би підтверджував її право власності на спірне майно.
Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ІДПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належно повідомлений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника AT «Українська залізниця» - Панченко П.Е., представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Талденко О.В., представника Лебединської міської ради - Рева О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 06 серпня 2002 року держаним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори, Назаренко Є.Ю. придбав у Лебединського районного споживчого товариства під'їзний залізничний шлях до складу продтоварів, на земельній ділянці, що закріплена за виконавчим комітетом Лебединської міської ради, загальною довжиною 170 м. згідно з протоколом аукціону від 30 липня 2002 року.
Приймання-передача вказаного нерухомого майна відбулась на підставі акта від 06 серпня 2002 року.
У 2015 році ОСОБА_1 виготовив технічний паспорт на придбаний під'їзний залізничний шлях.
З метою державної реєстрації набутих прав позивач звернувся до Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, яке листом від 04 квітня 2016 року повідомило ОСОБА_1 про неможливість реєстрації залізничного шляху, оскільки існують розбіжності між правовстановлюючим документом та технічним паспортом об'єкта, зокрема, в договорі купівлі-продажу відсутні адреса місця знаходження майна, а також у зв'язку з тим, що предметом договору купівлі-продажу є під'їзний залізничний шлях, а в технічному паспорті вказані залізнична колія та стрілочний перевід.
Крім того, як вбачається з наданих сторонами в суді апеляційної інстанції доказів, рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 листопада 2017 року визнано право власності на спірне майно за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 правомірно набув спірне майно, проте у встановленому законом порядку зареєструвати це майно не може, чим порушуються права заявника.
Колегія суддів апеляційного суду з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Статтею 48 ЦПК України передбачено, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава,
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
За змістом ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Водночас він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 мотивував пред'явлення позову саме до Лебединської міської ради Сумської області неможливістю внести зміни до договору купівлі-продажу спірного майна через ліквідацію продавця майна без правонаступництва, проте не вказав яким чином обраний ним відповідач порушив або заперечує набуті права, як власника нерухомого майна. Тобто позивач не обґрунтував сам факт існування спору з Лебединською міською радою Сумської області.
Апеляційний суд обставин порушення Лебединською міською радою Сумської області прав ОСОБА_1 на набуте, проте не зареєстроване ним майно, також не встановив. Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував про порушення чи невизнання будь-яких прав позивача.
Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 30 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) Лебединська міська рада Сумської області не може бути стороною у справі. З клопотанням про заміну цього відповідача на належного, позивач до суду не звертався.
Водночас, суд як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це було передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент вирішення спору судом) та іншими нормами процесуального права, які передбачали заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).
Про вказаний обов'язок суду йдеться також і в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».
Однак, в порушення вимог процесуального закону суд першої інстанції не визначив суб'єктний склад спору, оскільки не звернув увагу, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, і відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК (у редакції, чинній на момент вирішення ' спору судом) не роз'яснив позивачу право на заміну первісного відповідача належним відповідачем чи залучення останнього як співвідповідача та наслідки не вчинення цих процесуальних дій.
На підставі досліджених письмових доказів, які були подані заявником апеляційної скарги, який не брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а також залученою до участі у справі в апеляційному суді третьою особою ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі мала бути AT «Українська залізниця», яка фактично є балансоутримувачем залізничних колій та стрілочного переводу, які розташовані у межах придбаного позивачем ОСОБА_1 у Лебединського районного споживчого товариства під'їзного залізничного шляху до складу продтоварів, загальною довжиною 170 м, при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця» за адресою; АДРЕСА_2 , оскільки відповідно до ч. 2 п. 2 Розділу 12 Правил експлуатації залізничних під'їзних колій, в редакції від 20 вересня 1965 року, що діяла на момент вводу в експлуатацію спірної під'їзної колії, стрілка примикання і частина колії підприємства, організації установи від стрілки примикання до знака «Межа під'їзної колії» знаходяться у віданні залізниці і на її балансі.
Дані обставини не були спростовані в суді апеляційної інстанції ні позивачем ОСОБА_1 ,, ні третьою особою ОСОБА_2 , що був залучений до справи третьою особою в суді апеляційної інстанції як особа, що набула право власності на спірне майно в подальшому на підставі рішення суду.
Таким чином, зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскільки суд першої інстанції вирішив спір по суті та задовольнив позов, у той час як позов, пред'явлений до Лебединської міської ради Сумської області, яка не має відповідати за позовом, тобто до неналежною відповідача, в зв'язку з чим, саме з цих підстав, позов не підлягає задоволенню.
За вказаних вище обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявленої до неналежного відповідача вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ».
На підставі наведеного, Постановою Сумського апеляційного суду від 13.01.2021 у справі №580/468/16-ц апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено, рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області, треті особи: Реєстраційний відділ виконавчого комітету Лебединської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 13.05.2021 у справі №580/1367/17 за позовом ОСОБА_2 до відповідача - ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно апеляційний суд встановив наступне:
« 11 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Свої вимоги мотивував тим, що 20 грудня 2016 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху, розташованого по АДРЕСА_2 , до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного, стрілочного переводу №1, загальною довжиною 170 м.
На виконання цього договору 05 січня 2017 року він передав відповідачу обумовлену у договорі суму коштів в розмірі 65000 грн, а останній передав йому нерухоме майно та правовстановлюючі документи на це майно. Однак в обумовлений строк - до 31 січня 2017 року, ОСОБА_1 нотаріально не посвідчив укладений договір та ухиляється від обов'язку оформлення в нотаріальній формі доктору купівлі-пролажу майна, тому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху, укладений між ним та відповідачем 20 грудня 2016 року та визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху що розташований по АДРЕСА_2 , укладений 20 грудня 2016 року між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на під'їзний залізничний шлях, що розташований по АДРЕСА_2 , до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м, який був придбаний у ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20 грудня 2016 року.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , судові витрати покласти на позивача.
Вказує, що дійсним власником спірного майна - залізничної колії та стрілочного переводу № 128, який відповідно до висновку експертизи є стрілочним переводом №1 по станції Лебединська, є AT «Укрзалізниця», яку суд першої інстанції до участі у справі у порушення вимог процесуального закону не залучив та рішенням від 10 листопада 2017 року вирішив питання про права товариства без його участі. Доводить, що стрілочний перевід № 128 с складовим елементом колійного господарства станції Лебединська регіональна філія «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», що включений до технологічного процесу роботи станції Лебединська.
Зазначає, що постановою Сумського апеляційного суду від 13 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1. Оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих доказів права власності позивача чи відповідача на залізничний стрілочний перевід № 1 (№ 128 згідно класифікації АТ «Укрзалізниця»), то цей перевід не може бути предметом договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Вважає, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір за своїм змістом є попереднім договором, а не договором купівлі-продажу нерухомого майна, однак судом першої інстанції було неправильно визначено правову природу цього договору та помилково застосовано до спірних правовідносин норми ЦК України щодо договору купівлі-продажу, а не попереднього договору. В силу положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і піддягає нотаріальному посвідченню, однак договір між сторонами укладений у простій письмовій формі нотаріально не посвідчений, не пройшов державну реєстрацію, отже є неукладеним і не створює прав та обов'язків для сторін. Зазначає, що підставою звернення позивача до суду стало ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору (укладення основного договору), але взагалі не надано доказів укладення такого договору. Припинення зобов'язання за попереднім договором, у зв'язку з не укладенням основного договору протягом встановлення попереднім договором строку, виключає можливість виникнення основного - договірного зобов'язання, як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника AT «Укрзалізниця» - Панченко П.Е., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Талденко О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу проїзного залізничного шляху, за умовами якого позивач придбав під'їзний залізничний шлях, що розташований по вуя. Залізнична, 40а в м. Лебедин Сумської області, до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії га одного залізничного стрілочного переводу № 1 загальною довжиною 170 м.
Згідно підп. 1.1 цього Договору сторони зобов'язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна під'їзного шляху (подалі - Основний договір), зазначеного у підп. 1.2 Договору, на умовах, в порядку та строки, визначені цим Договором.
У підп. 1.2 Договору вказано, що майно, яке відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу проїзного шляху до складу продтоварів на аукціоні від 06 серпня 2002 року № 14040, посвідченого державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф., реєстровий №1-2097 та рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року №580/468/16-ц.
Відповідно до підп. 2.1 Договору сторони домовилися укласти нотаріально посвідчений Основний договір (купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до п.14 Договору).
На виконання підп. 2.1.2 п. 24 Договору 05 січня 2017 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 обумовлену суму коштів - 65000 грн в рахунок оплати вартості під'їзного залізничного шляху, а останній зобов'язався у строк до 31 січня 2017 року здійснити всі дії, пов'язані з укладенням та нотаріальним посвідченням основного договору купівлі-продажу, що вбачається з розписки (підп. 24.5).
У цей же день ОСОБА_1 передав позивачу нерухоме майно та правовстановлюючі документи на це майно, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі у майна.
У супереч підп. 1.1. підп. 2.1.5 п. 24, підп. 3.1.2 Договору, в обумовлений строк - до 31 січня 2017 року нотаріальне посвідчення основного договору купівлі-продажу під'їзного залізничного шляху не відбулося через відмову відповідача, який у порядку п.54 Договору не звертався до позивача з письмовою пропозицією про відмову від основного договору.
Рішення суду першої інстанції про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання за ОСОБА_2 права власності на під'їзний залізничний цілях мотивоване тим, що сторонами досягнуто усіх істотних умов договору купівлі-продажу, на виконання якого позивачем сплачено обумовлену вартість придбаного майна і прийнято його у своє володіння, що свідчить про вчинення сторонами дій для настання юридично значимих наслідків, а тому в силу положень ст.ст. 328, 392 ЦК України, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Однак, з такий висновок місцевого суду суперечить закону, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює (відповідно до закону за своєю волею, незалежно віл волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до майна залізничного транспорту загального користування відноситься майно, у тому числі об'єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об'єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Частиною 3 ст. 4 цього Закону визначено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Майно залізничного транспорту загального користування внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця».
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06 квінт 1998 року №457, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктами 1.1, 1.2 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Межа під'їзної колії позначається знаком «Межа під'їзної колії». Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака «Межа під'їзної колії» перебуває в розпорядженні залізниці.
Пункти 2.3, 15.1, 15.2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 № 411, нормативно закріплюють наявність технічно-розпорядчого акту станції, який регламентує безпечно і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи і дотримання вимог техніки безпеки.
У пункті 1.3 Техніко-розпорядчого акту станції Лебединська регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», затвердженого розпорядженням від 16 лютого 2017 року № ДНИ-3-05-3 8/23, визначено перелік під'їзних залізничних колій та місце їх примикання по станції Лебединська.
Відповідно до вказаного переліку, для обслуговування державного підприємства «Лебединське лісове господарства» на станції Лебединська є під'їзна колія власності залізниці № 28, яка примикає стрілкою № 4 до парної горловини станції Лебединська Південної залізниці.
Доказом того, що стрілочний перевід №128 є складовим елементом колійного господарства станції Лебединська регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», що включений до технологічного процесу роботи станції Лебединська є те, що в пункті 1.7.5 Техніко-розпорядчого акту станції Лебединська регіональної філії «Укрзалізниця» визначені «нецентралізовані стрілки, які не обслуговуються черговим стрілочного поста», і до їх переліку входить стрілочний перевід № 128, нормальне положення якого є «на під'їзну колію Державного підприємства «Лебединське лісове господарство».
Пунктом 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 встановлено, що власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній ти поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.
Технічним паспортом під'їзної залізничної колії ВП «Смородинська дистанція колії» на ДП «Лебединське лісове господарство» ст. Лебедин передбачено, що колійне господарство вказаної під'їзної колії складається з однієї колії № 28, чотирьох стрілочних переводів № 128, № 132, № 134, № 104 та однієї скидальної стрілки № 18, та заходиться на балансі виробничого підрозділу «Смородинська дистанція колії» філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця».
Відповідно до первинного обліку основних засобів дана під'їзна колія охоплює собою під'їзну колію ст. Лебединська - інвентарний номер 5110201000324 (20910003 інвентарний номер обліку в ДП «Південна залізниця») та під'їзну колію ПП «Лебединський держлісгосп» - інвентарний номер 5110501000325 (20910004 - інвентарний номер обліку в ДП «Південна залізниця»). Копії інвентарних карток додаються. Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів №87 до конструктивних елементів під'їзної колії станції Лебединська (інвентарний номер 5110201000324) належить стрілочний перевід №128, аналогічні відомості містила і попередня Інвентарна картка обліку основних засобів в ДП «Південна залізниця».
Під'їзна колія ст. Лебединська - інвентарний номер ДП «Південна залізниця» - 20910003 та під'їзна колія ПП «Лебединський держлісгосп» - інвентарний номер ДП «Південна залізниця» - 20910004, включені до Зведеного переліку майна до ДП «Південна залізниця», що вноситься до статурного капіталу ПАТ «Українська залізниця», затвердженого Міністром Інфраструктури України від 18 серпня 2015 року.
Також, висновком експерта № 1953 від 26 серпня 2020 року за результатами проведення залізнично-транспортної експертизи по господарській справі № 920/1107 19, встановлено, що стрілочний перевід №1, що є структурним елементом під'їзної залізничної колії, розташованої на вул. Залізнична, 40а в м. Лебедин Сумської області, який належить ФОН Лещенко Р.П. являється відповідно стрілочним переводом №128, згідно класифікації AT «Укрзалізниця».
Постановою Сумського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, справа №580/468/16-й, відмолено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області, треті особи: Реєстраційний відділ виконавчого комітету Лебединської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власникв на нерухоме майно: під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська ДП «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м. розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком експерта та встановлено постановою Сумського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі №580/468/16-ц підтверджено, що AT «Укрзалізниця» є балансоутримувачем залізничних колій та стрілочного переводу, які розташовані у межах Лебединського районного споживчого товариства під'їзного залізничного шляху до складу продтоварів, загальною довжиною 170 м. при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця» за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 40 а, оскільки відповідно до ч. 2 п. 2 Розділу 12 Правил експлуатації залізничних під'їзних колій, в редакції від 20 вересня 1965 року, що діяла на момент вводу в експлуатацію спірної під'їзної колії, стрілка примикання і частина колії підприємства, організації установи від стрілки примикання до знака «Межа під'їзної колії» знаходяться у віданні залізниці і на її балансі.
Частиною 1 ст. 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товар) не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, матеріалами справи спростовуються доводи позовної заяви про виникнення у ОСОБА_2 права власності на залізничний стрілочний перевід № 1 (№ 128 згідно класифікації AT «Укрзалізниця»), а також відсутні підтверджуючі документи про наявність права власності на це нерухоме майно у відповідача ОСОБА_1 , отже стрілочний перевід №1 не може бути предметом будь-якого договору, що укладався між позивачем та відповідачем.
За встановлених обставин та вимог закону, оскаржуваним рішенням, яке було ухвалене без залучення до участі у справі AT «Укрзалізниця», фактично вирішено питання щодо визнання права власності на під'їзний залізничний шлях, розташований по АДРЕСА_2 , до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу № 1, загальною довжиною 170 м, чим порушено законні права товариства.
Розглянувши справу, суд першої інстанції не визначився із повним суб'єктним складом спірних правовідносин і вирішив спір по суті, не сприяв з'ясуванню обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення на підставі належних та допустимих доказів.
Крім того, звергаючись з позовом про визнання права власності на під'їзний залізничний шлях. ОСОБА_2 посилався на норму ч. 2 ст. 220 ЦК України, якою встановлюються правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.
Однак, із змісту п. 1.1 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу під'їздного залізничного шляху від 20 грудня 2016 року вбачається, що цей договір є попереднім, а всі дії, пов'язані з укладенням та нотаріальним посвідченням основного договору сторони домовились здійснити у строк до 31 січня 2017 року та прибути до офісу приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області для укладення основного договору не пізніше 31 січня 2017 року (підп. 2.1.5, п. 3.1. п. 3.2).
Порядок укладення попереднього договору та правові наслідки порушення умов попереднього договору визначено у ст. 635 ЦК України, однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.
Згідно з ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку та у термін, встановленим попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий договір купівлі-продажу не є укладеним та не може визнаватись дійсним у судовому порядку, та відповідно, не може бути визнане право власності за позивачем на спірне нерухоме майно.»
На підставі наведеного, Постановою Сумського апеляційного суду від 13.05.2021 у справі №580/1367/17 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено, скасовано рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 листопада 2017 року та ухвалено нове, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 20 грудня 2016 року дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - під'їзний залізничний шлях, розташований по вуз. Залізнична. 40а у м. Лебедин Сумської області, до складу якого входить під'їзний залізничний шлях при станції Лебединська Державного підприємства «Південна залізниця», який складається з однієї залізничної колії та одного залізничного стрілочного переводу №1 загальною довжиною 170 м, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 1935 грн у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 316 встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, наявними у справі доказами, поданими позивачем, не доведено, яке саме його право або інтерес щодо спірного майна (колію та стрілочний перевод) порушено відповідачем, з огляду на висновки, зроблені Сумським апеляційним судом щодо того, що залізничний стрілочний перевод №1 не може бути предметом будь-якого договору, що укладався між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та у ОСОБА_2 не могло виникнути право власності на залізничний стрілочний перевод №1 (№128 згідно класифікації АТ «Укрзалізниця»).
На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2021.
Суддя В.Л. Котельницька