13.09.2021 Справа № 920/744/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/744/19
за первісним
позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, буд. 12, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002),
до відповідачів: 1)Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991),
2)Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028),
про стягнення 1 050 548,62 доларів США, що становить 26 999 597 грн. 47 коп. та 10 564 874 грн. 41 коп. заборгованості, відповідно до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем 08.11.2013 та договору поруки № 20-3543/2-1-12122017/п1, укладеного між сторонами 12.12.2017,
та
за зустрічним позовом
Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991),
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, буд. 12, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028),
про визнання недійсними договорів,
за участю представників сторін за первісним позовом в режимі відеоконференції:
від позивача: Суденко Р.В.;
від відповідачів: 1)Танчик О.М.,
2)Похилько Л.В.;
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
15.07.2019 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 1050548,62 доларів США та 10564874 грн. 41 коп., з яких: 781918,28 доларів США основного боргу, 268630,34 дол. США заборгованості по процентах, 7597105 грн. 29 коп. пені по кредиту, 1095651 грн. 67 коп. пені по процентах, 962595 грн. 64 коп. 3% річних по тілу кредиту, 234521 грн. 81 коп. 3% річних по процентах, 675000 грн. 00 коп. штрафу, відповідно до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем 08.11.2013 та договору поруки № 20-3543/2-1-12122017/п1, укладеного між сторонами 12.12.2017, а також стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 суддею у справі №920/744/19 визначено суддю Жерьобкіну Є.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.07.2019 (суддя Жерьобкіна Є.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/744/19; призначено підготовче судове засідання; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
08.08.2019 представниками першого та другого відповідача подані клопотання (вх№2446к та вх №2447к), відповідно до яких дані представники просили суд продовжити процесуальний строк на подання ПАТ «СМНВО» та ТОВ «СМНВО» відзиву на позов не менше ніж на 13 днів - до 12.08.2019.
22.08.2019 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 6817), в якому зазначає, що при укладенні кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 та вносячи зміни до вказаного договору шляхом викладення його у новій редакції у відповідності до договору від 30.09.2016, сторони не встановили строк дії основного договору. Вказівка в кредитному договорі на те, що договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору, свідчить про відсутність визначення в договорі строку його дії. Вказівка на подію, яка має неминуче настати, а саме виконання зобов'язання, є терміном дії договору, що не відповідає вимогам Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину). Додані до позовної заяви копії меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів, зокрема підписів осіб відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, що є порушенням п.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.4.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2004 року № 254. Банк вимагає від боржника сплати процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору в редакції від 30.09.2016, які не відповідають закону, оскільки банком видано кредит на погашення процентів, на нарахування яких останній не має права в силу закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Банк в порушення норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховує пеню не з моменту порушення боржником зобов'язання, а за календарний рік до моменту звернення з позовом до суду. Крім того, банком також необґрунтовано стягнення пені по процентам, на думку першого відповідача, періоди нарахування пені визначено позивачем невірно, а строки спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки сплили, а тому вимоги позивача щодо стягнення неустойки за порушення строків повернення кредиту на суму 7597105,29 грн не підлягають задоволенню. Водночас, банком також необґрунтовано заявлено до стягнення пеню по процентам на суму 1095651,67 грн за період з 27.06.2018 по 26.06.2019, оскільки відповідно до абз. 2 п. 8.2. кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016, сторони прийшли до згоди про те, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення, пеня не нараховується. У зв'язку з необґрунтованим розрахунком процентів за користування кредитом, розрахунок 3% річних по процентам також є необґрунтованим. Оскільки позивачем не додано до позову належних та допустимих доказів наявності обставин, які визначені в довідці-розрахунку штрафу, на думку першого відповідача, заявлений банком до стягнення штраф є необґрунтованим та безпідставним. Як наслідок, перший відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.
Крім того, першим відповідачам у поданому відзиві зазначено, що рішенням Загальних зборів ПАТ «Сумське МНВО» (протокол №34 від 26.07.2019) тип та найменування відповідача були приведені у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а Статут ПАТ «Сумське МНВО» було викладено в новій редакції. Вказані зміни були зареєстровані 01.09.2019, у зв'язку з чим найменуванням першого відповідача є наступним - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».
22.08.2019 перший відповідач подав зустрічний позов (вх. № 2584), в якому просив суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом; визнати недійсним договір від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем; залучити Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву про поновлення строків подання відзиву (вх. № 2583к від 22.08.2019), в якому просив суд поновити строк для подання відзиву та зустрічного позову у справі №920/744/19. В обґрунтування заяви перший відповідач посилався на те, що у зв'язку із знищенням бухгалтерських документів за закінченням терміну зберігання, АТ “Сумське МНВО” намагалось отримати Виписки по рахунках у позивача в порядку, передбаченому Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3543/2-1 від 08.11.2013, однак отримати вказані виписки до строку, встановленого судом, а також до строку, що визначений в заяві товариства про подовження строку від 08.08.2019 №б/н виявилось неможливим. У зв'язку з арештами рахунків АТ “Сумське МНВО” (постанова ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області від 15.04.2019, постанова ПВ Корольова М.А. від 12.04.2019, постанова ПВ Мукореза М.Л. від 18.06.2019, постанова ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області від 19.06.2019), АТ “Сумське МНВО” не мало змоги направити підготовлені відзив та зустрічний позов ПАТ “Промінвестбанк” та ТОВ “СМНВО”, а також сплатити судовий збір за зустрічним позовом.
У судовому засіданні 22.08.2019 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви про поновлення строків надання відзиву (вх. № 2583к від 22.08.2019), поновлено першому відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду 22.08.2019 у справі №920/744/19 залишено позовну заяву без руху; надано АТ “Сумське МНВО” десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви - подання належних та допустимих доказів надсилання копії зустрічної позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення учасникам справи - оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист.
02.09.2019 від Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” надійшла заява (вх. № 2706к) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 03.09.2019 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (вх. № 2706к від 02.09.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №920/744/19, доручено Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/744/19 12 вересня 2019 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції
05.09.2019 позивачем подано відповідь на відзив першого відповідача (вх №7168), заявлені позовні вимоги позивач вважає правомірними та просить суд позов задовольнити.
06.09.2019 АТ “Сумське МНВО” на виконання ухвали суду від 22.08.2019 подало докази надсилання учасникам справи копії зустрічної позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, зокрема фіскальні чеки, службові чеки від 06.09.2019 та описи вкладення у цінний лист від 06.09.2019 на ім'я ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.09.2019 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вх. №2584 від 22.08.2019) до спільного розгляду з первісним позовом; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004); встановлено учасникам справи за зустрічним позовом строки для надання зав по суті справи.
12.09.2019 другий відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву (вх. № 2830к), в якому зазначає, що 12.12.2017 між сторонами спору було укладено договір поруки №20-3543/2-1-12122017/п1, в забезпечення виконання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеним між позивачем та першим відповідачем за первісним позовом. Разом з тим, у договорі поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором лише в межах основного боргу, наданої кредитної лінії, у сумі 782000,00 доларів США, при цьому договір поруки не передбачає відповідальність поручителя за несплату боржником процентів та неустойки за кредитним договором. Також ТОВ «СМНВО», вважає, що договір поруки є недійсним в силу вимог ч. 5 ст. 203 та ст. 229 ЦК України, про що заявляє зустрічну позовну вимогу в цій справі та просить суд в задоволення первісного позову відмовити, поновивши строк ТОВ «Сумське НВО» на надання відзиву на позовну заяву.
12.09.2019 ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною до відповідачів: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” і Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про визнання недійсним договору поруки, в якій просило суд відстрочити ТОВ «СМНВО» сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви у справі №920/744/19 до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення у цій справі; прийняти зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-3543/2-1-12122017/п1 у справі №9220/744/19 до спільного розгляду з первісним позовом; визнати недійсним договір поруки від 12.12.2017 №20-3543/2-1-12122017/п1, укладений між ПАТ «АК «ПІБ», ТОВ «СМНВО» та АТ «СМНВО».
Ухвалою суду від 12.09.2019 у справі № 920/744/19 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву; залишено без розгляду відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вх. № 2830к від 12.09.2019).
Ухвалою суду від 12.09.2019 у справі № 920/744/19 повернуто зустрічну позовну заяву (вх № 2831зп від 12.09.2019) Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”.
26.09.2019 відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 про повернення зустрічної позовної заяви та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 про відмову у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву.
У зв'язку із відпусткою судді Жерьобкіної Є.А. більше ніж 14 календарних днів та необхідністю вирішення питання про зупинення провадження у справі і направлення апеляційної скарги разом із матеріалами справи №920/744/19 до суду апеляційної інстанції, відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату від 01.10.2019 №920/744/19 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019 головуючим суддею у справі № 920/744/19 було визначено суддю Котельницьку В.Л.
01.10.2019 другим відповідачем за первісним позовом подані пояснення третьої особи щодо зустрічного позову АТ «Сумське МНВО» (вх№7968), які ТОВ «СМНВО» просить суд врахувати при розгляді справи №920/744/19.
Ухвалою суду від 02.10.2019 (суддя Котельницька В.Л.) провадження у справі №920/744/19 зупинено у зв'язку із необхідністю направлення матеріалів справи разом із апеляційною скаргою ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північний апеляційний господарський від 26.11.2019 залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” та без змін оскаржувані ухвали суду першої інстанції від 12.09.2019.
27.12.2019 матеріали справи № 920/744/19 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.
04.10.2019 (під час перебування матеріалів справи в суді апеляційної інстанції) позивач за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву першого відповідача за первісним позовом. Позивач за первісним позовом зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу наявності порушень його прав банком. Навпаки, саме AT «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» є тією стороною, яка не виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором, порушує приписи ст. 526 ЦК України (належного виконання зобов'язань), ст. 530 ЦК України (строку (терміну) виконання зобов'язання), ст. 629 ЦК України (принципу обов'язковості договору), ст. 1054 ЦК України (зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором). Спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості за кредитом. Станом на момент звернення до суду з позовом першим відповідачем за первісним позовом порушено зобов'язання перед ПАТ «Промінвестбанк» щодо повернення сум кредиту та нарахованих відсотків. В порушення умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства, першим відповідач за первісним позовом не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, в установлений строк не здійснив розрахунок у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу в сумі 1050548,62 доларів США та 10564874,41 грн, розмір якого документально підтверджений і матеріалами справи та відповідачами за первісним позовом не спростовано, а тому позовні вимоги банку в частині стягнення боргу за кредитним договором обґрунтовано підлягають вдоволенню, а вимоги щодо визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії .№20-3543/2-1 від 08.11.2013 відхиленню.
Ухвалою суду від 08.01.2020 провадження у справі №920/744/19 поновлено; постановлено розгляд справи здійснювати спочатку та призначено підготовче засідання у справі №920/744/19 в режимі відеоконференції на 05.02.2020; доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судового засідання, призначеного на 05.02.2020 у справі №920/744/19.
09.01.2020 до Господарського суду Сумської області надійшов лист Північного апеляційного господарського суду від 02.01.20202 №19/20, відповідно до якого суд апеляційної інстанції просив направити на його адресу матеріали справи №920/744/19 для подальшого їх скерування разом із касаційною скаргою другого відповідача за первісним позовом до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 10.01.2020 провадження у справі №920/744/19 зупинено, у зв'язку із необхідністю направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції для подальшої їх скерування до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду від 20.03.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі №920/744/19; відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №920/744/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, повернуто матеріали справи до Господарського суду Сумської області.
Ухвалою від 05.05.2020 Господарський суд Сумської області поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання в режимі відеоконференції на 09.06.2020.
Від представників першого та другого відповідачів за первісним позовом до суду надійшли клопотання (вх. № 4474/20 від 09.06.2020 та вх. № 4481/20 від 09.06.2020 відповідно) про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із запровадженням на території України карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”.
Ухвалою від 09.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження на час дії запроваджених Урядом карантинних заходів на території України; задоволено клопотання представників відповідачів за первісним позовом про відкладення розгляду справи; відкладено підготовче засідання у справі № 920/744/19 в режимі відеоконференції на 08.07.2020.
08.07.2020 до суду надійшла позовна заява ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет зустрічного позову, відповідно до якої Товариство просило суд застосувати наслідки недійсності договору від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеного між АТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, та визнати недійсним договір поруки від 12.12.2017 № 20-3543/2-1-12122017/п1, укладений між ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” та АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”.
08.07.2020 до суду надійшло клопотання (вх. № 5785/20) представника ТОВ “СМНВО” про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та запровадженням на підприємстві дистанційного режиму роботи, у зв'язку з чим неможлива явка представника у судове засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2020 суд задовольнив клопотання представника другого відповідача за первісним позовом та усне клопотання представника першого відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання у справі № 920/744/19 в режимі відеоконференції на 11.08.2020.
Ухвалою суду від 13.07.2020 у справі № 920/744/19 повернуто без розгляду позовну заяву третьої особи за зустрічним позовом - ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”.
31.07.2020 ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” подало до суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.07.2020 про повернення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
Відповідно до п. 17.10 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України 05.08.2020 зазначена апеляційна скарга разом із відповідними копіями матеріалів справи №920/744/19 були надіслані до Північного апеляційного господарського суду.
Представник відповідача за первісним позовом - Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” 11.08.2020 подав наступні документи:
1)пояснення у справі від 11.08.2020 № б/н (вх № 6881/20 від 11.08.2020), згідно з якими позовні вимоги позивача за первісним позовом вважає необґрунтованими та просить суд застосувати строки позовної давності щодо стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів та щодо стягнення заборгованості за кредитом. Зазначені пояснення долучені судом до матеріалів справи;
2)клопотання про зупинення розгляду справи від 11.08.2020 № б/н (вх № 2506/20к від 11.08.2020, відповідно до якого просив суд зупинити провадження у справі №920/744/19 та передати матеріали справи № 920/744/19 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ “СМНВО” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.07.2020 у справі №920/744/19.
Представник відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” 11.08.2020 подав наступні документи:
1)відзив на позовну заяву від 11.08.2020 № б/н (вх № 2507к від 11.08.2020), в якому просить суд поновити строк на надання відзиву на первісну позовну заяву; відмовити у задоволенні позовних вимог.
2)позовну заяву до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ та Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, м. Суми, про визнання недійним договору поруки, згідно з якою просить суд: 1) поновити ТОВ “СМНВО” строк на подання зустрічної позовної заяви у справі № 920/744/19; 2) відстрочити ТОВ “СМНВО” сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви у справі №920/744/19 до ухвалення рішення Господарським судом Сумської області у цій справі; 3) прийняти зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 № 20-3543/2-1-12122017п1 у справі № 920/744/19 до спільного розгляду з первісним позовом; 4) визнати недійсним договір поруки від 12.12.2017 № 20-3543/2-1-12122017п1, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, м. Суми та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”.
Ухвалою суду від 11.08.2020 відмовлено ТОВ “СМНВО” в поновленні строку на надання відзиву на первісну позовну заяву (вх № 2507к від 11.08.2020), поданий відзив залишено без розгляду, долучивши до матеріалів справи; відмовлено ТОВ “СМНВО” в поновлені строку на подання зустрічної позовної заяви та в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору (вх № 2508зп від 11.08.2020); відмовлено представнику АТ “Сумське НВО” в задоволенні клопотання про зупинення провадженні у справі №920/744/19 (вх № 2506/20к від 11.08.2020); відкладено підготовче засідання у справі № 920/744/19 в режимі відеоконференції на 23.09.2020.
Ухвалою суду від 17.08.2020 повернуто заявнику зустрічну позовну заяву від 11.08.2020 № б/н (вх № 2508зп від 11.08.2020) ТОВ “СМНВО” про визнання недійсним договору поруки.
09.09.2020 до Господарського суду Сумської області надійшов лист від 03.09.2020 №09.1-27/1/1076/20 Північного апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” на ухвали Господарського суду Сумської області від 11.08.2020 та 17.08.2020 у справі № 920/744/19.
Відповідно до п. 17.10 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України 11.09.2020 зазначена апеляційна скарга разом із відповідними копіями матеріалів справи №920/744/19 були надіслані до Північного апеляційного господарського суду.
23.09.2020 АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” було подано наступні документи:
- заява про зміну предмету зустрічного позову (вх № 2903к від 23.09.2020), відповідно до якої заявник просив суд прийняти заяву AT “Сумське МНВО” про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/744/19, відповідно до якої розглянути позовні вимоги за зустрічним позовом в наступній редакції:
1)визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12, м. Київ. 01001, код ЄДРПОУ 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991);
2)визнати недійсним Договір від 21.02.2017 року №20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-35432-1 від 08.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991);
3)визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-3543/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3543/2-1 від 08.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, код ЄДРПОУ 05747991); а також здійснити розподіл судових витрат;
-клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору (вх № 8534 від 23.09.2020), за яким заявник повідомив, що при зверненні до суду із заявою про зміну предмету зустрічного позову за фіскальним чеком від 23.09.2020 № 0399264 0343679 ним подано докази сплати судового збору в сумі 3842,00 грн., разом з тим, відповідач просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію від 23.09.2020 №0.0.1847147809.1 як доказ доплати судового збору в сумі 362,00 грн. при зверненні з зазначеною заявою про зміну предмету зустрічного позову.
23.09.2020 відповідач за первісним позовом - ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” - подав клопотання (вх № 2904к) про продовження строку підготовчого провадження у справі № 920/744/19 на 30 днів.
Ухвалю суду від 23.09.2020 задоволено клопотання відповідача за первісним позовом - ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вх № 2904к від 23.09.2020) про продовження строку підготовчого провадження у справі №920/744/19 на 30 днів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 920/744/19 та розгляд заяви першого відповідача за первісним позовом про зміну предмету зустрічного позову (вх № 2903к від 23.09.2020) в режимі відеоконференції на 28.10.2020.
26.10.2020 ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” поданий відзив на заяву про зміну предмету зустрічного позову(вх № 9402/20), відповідно до якої банк просив суд в задоволенні заяви АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про зміну предмету зустрічного позову відмовити.
27.10.2020 АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” подана відповідь на відзив на заяву про зміну предмету зустрічного позову (вх №9483/20), відповідно до якої, перший відповідач за первісним позовом просив суд прийняти заяву AT “Сумське НВО” про зміну предмету зустрічного позову у даній справі, згідно з якою розглянути позовні вимоги за зустрічним позовом в наступній редакції:
“1)визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-0516/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-0516/2-1 від 23.02.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991);
2)визнати недійсним Договір від 21.02.2017 року № 20-0516/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 0516/2-1 від 23.02.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991);
3)визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-3189/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991). А також здійснити розподіл судових витрат”.
Ухвалою суду від 28.10.2020 прийнято до розгляду заяву АТ “Сумське НВО” про зміну предмету зустрічного позову у справі № 920/744/19 (вх № 2903к від 23.09.2020); задоволено частково клопотання представника ТОВ “Сумське МНВО” про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання у справі №920/744/19 в режимі відеоконференції на 25.11.2020, доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судового засідання, призначеного на 25.11.2020.
10.11.2020 позивачем за первісним позовом подане заперечення на відповідь позивача за зустрічним позовом (вх №9846/20), відповідно до якого банк просив суд в задоволені зустрічного позову відмовити.
13.11.2020 суд апеляційної інстанції за супровідним листом № 920/744/19/09.1-14.1/361/20 від 23.10.2020 надіслав оригінал постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 № 920/744/19, за якою апеляційну скаргу ТОВ “СМНВО” залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.07.2019 у справі № 920/744/19 без змін.
25.11.2020 представник першого відповідача за первісним позовом - АТ “Сумське НВО” подав письмові пояснення (вх № 10444/20) та заяву про відмову від зустрічного позову (вх № 3590к), відповідно до якої просив суд прийняти відмову АТ “Сумське НВО” від зустрічного позову у справі №920/744/19 в частині позовних вимог; закрити провадження у справі № 920/744/19 за зустрічними позовом АТ “Сумське НВО”, в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову у справі № 920/744/19 (вх № 2903к від 23.09.2020), в частині вимог про визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року №20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991);
Представник другого відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” 25.11.2020 подав письмові пояснення (вх № 3589к/20), за якими просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених ПАТ “Промінвестбанк” позовних вимог в рамках справи №920/744/19 та відмовити у задоволенні позову; зустрічний позов АТ “Сумське НВО” - задовольнити.
Ухвалою суду від 25.11.2020 прийнято до розгляду заяву від 25.11.2020 № 18-7/994 представника позивача за зустрічним позовом про відмову від зустрічного позову (вх № 3590к від25.11.2020) в частині зустрічних позовних вимог; прийнято відмову представника позивача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” від зустрічного позову у справі №920/744/19 в частині позовних вимог; закрито провадження у справі №920/744/19 за зустрічним позовом АТ “Сумське МНВО” в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року №20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”; відкладено підготовче засідання у справі № 920/744/19 в режимі відеоконференції на 23.12.2020.
08.12.2020 до Господарського суду Сумської області надійшла апеляційна скарга ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.11.2020 у справі № 920/744/19.
Відповідно до Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України 10.12.2020 зазначена апеляційна скарга разом із відповідними копіями матеріалів справи №920/744/19 була надіслана до Північного апеляційного господарського суду.
21.12.2020 другий відповідач за первісним позовом подав клопотання про зупинення розгляду справи б/н від 21.12.2020 (вх № 3929к), відповідно до якого просив суд зупинити провадження у справі №920/744/19 та передати матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ “СМНВО” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.11.2020 у справі № 920/744/19.
Ухвалою суду від 23.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про зупинення провадження у справі та передачу матеріалів справи до апеляційної інстанції (вх №3929к від 21.12.2020); повторно запропоновано першому відповідачу за первісним позовом подати суду контррозрахунок за первісним позовом, з доказами направлення контррозрахунку позивачу за первісним позовом; повторно зобов'язано третю особу за зустрічним позовом надіслати пояснення, подані суду за зустрічним позовом, іншим учасникам провадження, докази надсилання надати суду; відкладено підготовче засідання у справі №920/744/19 в режимі відеоконференції на 26.01.2021.
05.01.2021 суд апеляційної інстанції за супровідним листом № 920/744/19/09.1-14.1/467/20 від 30.12.2020 надіслав оригінал постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 №920/744/19, за якою апеляційну скаргу ТОВ “СМНВО” залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.08.2020 в частині відмови у поновленні строку на надання відзиву на первісну позовну заяву (вх. № 2507к від 11.08.2020) і залишення відзиву без розгляду та ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/744/19 про повернення зустрічної позовної заяви залишено без змін; поновлено дію ухвали Господарського суду Сумської області від 11.08.2020 у справі № 920/744/19; поновлено дію ухвали Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі №920/744/19.
26.01.2021 від третьої особи (за зустрічним позовом) надійшло клопотання (вх №735/21), в якому ТОВ «Сумське МНВО» просило суд долучити квитанцію про направлення письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом по справі №920/744/19 на адресу АТ “Сумське МНВО”; долучити квитанцію про направлення письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом по справі №920/744/19 на адресу ПАТ “Промінвестбанк”.
26.01.2021 від першого відповідача за первісним позовом надійшло письмове пояснення щодо контррозрахунку заборгованості, в якому відповідач вважає, що станом на 27.06.2019, без урахування строків позовної давності до заявлених вимог, правомірними і обґрунтованими для стягнення сумами за користування кредитними коштами є: заборгованість по тілу кредиту - 668029,74 дол. США; 3% річних по тілу кредиту - 189524,66 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/744/19 до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції на 23.02.2021, доручено Господарському суду Київської області (вул. Симона Петлюри, 16, м.Київ, 01000) забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судового засідання, призначеного на 23.02.2021.
23.02.2021 від другого відповідача за первісним позовом надійшло повідомлення про причини неявки та відкладення розгляду справи, відповідно до якого другий відповідач повідомив про неможливість представника ТОВ “СМНВО” - Похилько Л.В., що представляє інтереси у даній справі, прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 23.02.2021 об 14:30 у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі; підтримав правову позицію ТОВ “СМНВО” у справі № 920/744/19 викладену у відзиві на позов. Крім того, другий відповідач зазначив, що Північним апеляційним господарським судом на 24.03.2021 призначена до розгляду апеляційна скарга ТОВ “СМНВО” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 про її скасування в частині прийняття відмови представника позивача за зустрічним позовом - АТ “Сумське МНВО” від зустрічного позову у справі № 920/744/19 в частині позовних вимог. Отже, станом на 23.02.2021 остаточно не сформований предмет спору у справі № 920/744/19 в частині позовних вимог АТ “Сумське НВО” за зустрічним позовом. На підставі викладеного, другий відповідач просив суд відкласти судове засідання, призначене на 23.02.2021 об 14:30 на іншу дату, з урахуванням розгляду апеляційної скарги ТОВ “СМНВО” в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 23.02.2021 задоволено клопотання другого відповідача за первісним позовом (вх № 1863/21 від 23.02.2021) про відкладення розгляду справи та усне клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи № 920/744/19 по суті в судове засідання на 25.03.2021.
25.03.2021 від другого відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення (вх № 3086/21) в обґрунтування своїх заперечень на первісний позов.
25.03.2021 від першого відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення (вх № 3087/21) в обґрунтування своїх заперечень на первісний позов.
В судовому засіданні 25.03.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою залучено до матеріалів справи письмові пояснення першого відповідача та другого відповідача.
Ухвалою суду від 25.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 14.04.2021.
В зв'язку з перебуванням судді Котельницької В.Л. на лікарняному розгляд справи 14.04.2021 не відбувся та ухвалою суду від 28.04.2021 розгляд справи було призначено в судове засідання на 02.06.2021.
14.05.2021 суд апеляційної інстанції за супровідним листом №920/744/19/09.1-14.1/222/21 від 07.05.2021 надіслав оригінал постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2021у справі №920/744/19, за якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", а ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.11.2020 у справі №920/744/19 залишено без змін.
01.06.2021 від першого відповідача (за первісним позовом) надійшли письмові пояснення (вх № 5249/21), в яких АТ «Сумське МНВО» просить суд врахувати наведені пояснення при розгляді справи №920/744/19.
02.06.2021 від представника позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання (вх №5262/21 від 02.06.2021) про відкладення розгляду справи, в якому представник зазначив, що він з'явився для проведення відеоконференції до Господарського суду Київської області, проте через технічні причини (відсутність світла) Господарський суд Київської області не зміг забезпечити проведення відеоконференції, тобто не з вини позивача, на підставі викладеного представник позивача за первісним позовом просив суд відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 02.06.2021 задоволено клопотання представника позивача (вх №5262/21 від 02.06.2021) про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №920/744/19 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 24.06.2021.
24.06.2021 від першого відповідача за первісним позовом надійшло вступне слово представника АТ “Сумське НВО” (вх №6004/21 від 24.06.2021).
24.06.2021 від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення (вх № 5971/21 від 21.06.2021).
24.06.2021 від першого відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх № 2570 від 24.06.2021), відповідно до якого перший відповідач за первісним позовом просить суд зупинити провадження у справі № 920/744/19 до набрання висновку Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/4455/20 щодо застосування положень статей 3, 628, 629, 625, 1048 ЦК України у системному зв'язку з нормами інших законодавчих актів, при прийнятті рішень при розгляді справ, що виникли з кредитних правовідносин.
В судовому засіданні від 24.06.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали: першою - долучено до матеріалів справи пояснення позивача та першого відповідача за первісним позовом, другою - оголошено перерву з розгляду справи по суті та з розгляду заяви про зупинення провадження у справі на 11.08.2021.
30.07.2021 від представника другого відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх № 6893/21).
11.08.2021 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх №7199/21 від 1.08.2021), відповідно до якого представник позивача просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки Господарський суд Київської області не може забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку з вимкненням світла.
Ухвалою суду від 11.08.2021 задоволено клопотання представника позивача (вх № 7199/21 від 11.08.2021) про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №920/744/19 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 02.09.2021.
02.09.2021 представник першого відповідача за первісним позовом подав клопотання (вх№3248), в якому просив суд застосувати строки позовної давності до заявлених у позові позовних вимог у повному обсязі, а також застосувати спеціальні строки позовної давності до заявлених у первісному позові позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).
02.09.2021 представником першого відповідача за первісним позовом подані додаткові пояснення (вх№7699/21).
У судовому засіданні 02.09.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено наступні протокольні ухвали: першою - залучено до матеріалів справи додаткові пояснення; другою - задоволено усне клопотання представника першого відповідача про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, залишено без розгляду клопотання представника першого відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі; третьою - оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 13.09.2021.
У судовому засідання 13.09.2021 судом встановлено:
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання прибув, просив суд первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних заяв відмовити за їх необґрунтованістю.
Представники першого та другого відповідача за первісним позовом у судове засідання прибули, проти задоволення первісного позову заперечували та просили суд зустрічну позовну заяву задовольнити.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 13.09.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
08.11.2013 між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі - банк, позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” , правонаступником якого є ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, (далі - позичальник, перший відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 (далі - Кредитний договір), на підставі якого банк (позивач за первісним позовом) зобов'язався надати позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4101560,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), а позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти в порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором (п. 2.1. Кредитного договору).
Кредит надавався із наступним цільовим призначенням: виконання позичальником зобов'язань, передбачених договором про відкриття непокритих акредитивів від 08.11.2013 (п.п. 2.2. Кредитного договору).
На виконання умов Кредитного договору банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 2965360,00 дол. США шляхом перерахування останніх з позичкового рахунку позичальника на підставі заяви на отримання кредитних коштів, про що свідчить меморіальний ордер №314995 від 28.02.2014.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується виписками по позичковому рахунку першого відповідача за первісним позовом та платіжним документом (меморіальним ордером на видачу кредиту).
Протягом дії Кредитного договору до нього неодноразово вносились зміни та доповнення, якими змінювалися умови кредитування. Зокрема, договором про внесення №20-3543/2-1-30092016 від 30.09.2016 Кредитний договір було викладено в новій редакції.
Згідно п. 2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) банк надає позичальнику Кредит шляхом відкриття траншевої невідновлювальної кредитної лінії зі встановленням максимального Ліміту кредитної лінії у розмірі 782000,00 доларів США.
Пункт 2.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) встановлює, що враховуючи наявну у позичальника заборгованість за Кредитом в сумі 675399,23 дол. США, сторони домовились вважати таку заборгованість окремим Траншем 1 (далі - Транш 1).
Пункт 2.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) встановлює, що банк надає позичальнику в межах Ліміту кредитної лінії кредит, сума якого не може перевищувати 106600,77 долари США (далі - Транш 2) на певних умовах.
Згідно п. 2.5 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) строк дії Ліміту кредитної лінії по 20.02.2017 (включно).
12.12.2017 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3543/2-1-12122017 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами викладено в новій редакції пункти 2.1.1.2., 2.1.2.2., 2.5., 6.2, 7.2.2, доповнено пункт 4.3. підпунктом 4.3.1, доповнено Розділ 8 пунктом 8.7., викладене в новій редакції третій абзац п. 8.2.
Пункт 2.1.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 1 - 21.12.2017.
Пункт 2.1.2.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 2 - 21.12.2017.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Згідно меморіального ордеру №153801 від 30.09.2016 на суму 106519,05 доларів США та виписок про рух коштів першому відповідачу за первісним позовом було надано кредит в загальній сумі 781918,28 доларів США.
Відповідно до п. 2.1.2.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) банк надає позичальнику кредит в межах Траншу 2 шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на рахунок позичальника №37390621205569/840, код Банку 300012, для подальшого направлення коштів на погашення заборгованості за не сплаченими позичальником процентами.
Згідно з пунктом 2.6 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) позичальник зобов'язаний використати Кредит виключно за наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби, рефінансування заборгованості за кредитами, капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно. Транш 1 - поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби; Транш 2 - капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно.
Станом на день пред'явлення позову у позичальника залишилась непогашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 781918,28 доларів США.
Крім основного боргу за Кредитним договором позивачем за первісним позовом також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості по процентах в сумі 268630,34 доларів США, пені по кредиту в сумі 7597105,29 грн, пеня по відсоткам в сумі 1095651,67 грн, 3 % річних по тілу кредиту в сумі 962595,64 грн, 3 % річних по процентам - 234521,81 грн та штрафу в сумі 675000,00 грн.
Зазначені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.
Щодо процентів за користування кредитом позивач за первісним позовом зазначає, що згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються банком виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.
Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.
Сторони домовились, що обов'язок позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.
Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом
Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016):
4.1 За користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню Кредиту, банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту.
4.2 Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п'ятнадцять процентів) річних.
4.3 Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.
Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод “факт/360”, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.
Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.
Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).
У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.
Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються Позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно.
Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що згідно розрахунку заборгованості позичальнику нараховано 194125,19 доларів США строкових процентів та 340274,34 доларів США процентів за прострочений кредит. Позичальником за весь період кредитування сплачено 265769,19 доларів США процентів, а тому у позичальника (першого відповідача за первісним позовом) наявна несплачена заборгованість за процентами у розмірі 268630,34 доларів США.
Щодо підстав нарахування пені позивач за первісним позовом зазначає наступне.
Відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) зокрема п. 8.2., за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату Плати за кредит Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума пені за простроченим кредитом становить 8692756,96 грн, яка складається із пені по кредиту та пені по відсотках.
Нарахування 3% річних позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За розрахунком позивача за первісним позовом за порушення грошового зобов'язання (в порядку частини другої статті 625 ЦК України) позичальник зобов'язаний сплатити суму в розмірі 1197117,45 грн, яка складається із 3 % річних по тілу кредиту та 3 % річних відсотках.
Стосовно штрафу в загальні сумі 675000,00 грн, - позивач за первісним позовом зазначає наступне.
Згідно з п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за невиконання прийнятих на себе зобов'язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1500,00 грн за кожне порушення п.п. 6.2.8 цього Договору; 15000,00 грн за кожне порушення п. 6.2.6. цього Договору; 1500,00 грн за кожне порушення п. 6.2.2. цього Договору.
За приписами п. 8.7 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) у разі невиконання умов, передбачених п.п. 6.2.1-6.2.4 цього Договору в сторону зменшення на 10 % та більше, Банк має право вимагати сплати Позичальником штрафу в розмірі 50 000,00 грн за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).
Щодо підстав надання кредиту та стягнення боргу в іноземній валюті позивач за первісним позовом зазначає наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, натомість статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”) банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків” є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.
Такого висновку дотримується Верховний Суд України у постанові від 24.09.2014 у справі № 6-145цс14.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц висловила позицію згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 висловлена правова позиція, що у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Також Велика Палата розтлумачила положення частини другої статті 625 ЦК України: при обрахунку 3 % річних, відповідно до якої за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у гривні.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі надав у користування першого відповідача кредитні кошти. Зазначений факт повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується першим відповідачем.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з піде гав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Усупереч умов Кредитного договору та приписів законодавства перший відповідач за первісним позовом не повернув кредитні кошти у передбачений Кредитним договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом у встановлений Кредитним договором строк.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог прострочена заборгованість першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за Кредитним договором становить 781918,28 дол. США.
Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед першим позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач за первісним позовом, кредитор), Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (далі - перший відповідач за первісним позовом, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - другий відповідач за первісним позовом, поручитель) уклали договір поруки №20-3543/2-1-12122017/п1 (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 782000,00 дол. США.
У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього Договору поруки. (п.п. 2.2. та 2.3. Договору поруки).
Пунктом 3.1. Договору поруки визначено у випадку невиконання зобов'язань позичальником у строки, визначені Кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.
У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов'язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред'явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Виконання поручителем зобов'язань перед Кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.3.2 цього Договору (п.п. 3.3. та 3.4. Договору поруки).
Відповідно до п. 3.5. Договору поруки виконання поручителем зобов'язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього Договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим Договором термін (п. 3.4. цього Договору) на рахунки, відкриті Кредитором в ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього Договору.
Згідно з п. 3.6. Договору поруки після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов'язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов'язання позичальника за Кредитним договором. У випадку погашення Поручителем заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за Кредитним договором.
Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим Договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим Договором.
За несплату суми поруки у строк, зазначений у п.3.4. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 4.2. Договору поруки).
Відповідно до п. 5.2. Договору поруки строк дії Цього Договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного виконання зобов'язань по Кредитному договору, в забезпечення якого надана порука, а також договорів про внесення змін до нього.
25.05.2018 між учасниками спору укладено договір про внесення змін №20-3543/2-1-25052018/п1 до Договору поруки №20-3543/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017, відповідно до якого п. 5.2. Договору поруки викладено у новій редакції, а саме: « 5.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Порука за цим Договором припиняється в наступних випадках: в разі припинення забезпечення неї зобов'язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України); в інших випадках, визначених законодавством України».
Оскільки перший відповідач не спростовує факту отримання кредитних коштів, суд не приймає посилання першого відповідача на неналежне оформлення меморіальних ордерів. Відповідно до наданих позивачем оригіналів меморіальних ордерів, судом встановлено, що останні містять підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.
Суд також не погоджується з доводами другого відповідача про те, що порука за договором поруки від 12.12.2017 діяла 6 (шість) місяців, оскільки відповідно пункту 1 договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки від 12.12.2017 сторони у період дії поруки внесли зміни до зазначеного договору поруки та визначили, що порука припиняється, зокрема, через 3 (три) роки після настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1 цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо Кредитор не пред'явить вимоги до Поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом свого зобов'язання за Кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів за первісним позовом в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором в сумі кредиту - 781918,28 дол. США .
Суд зауважує, що стягнення всіх інших платежів ( первісних позовних вимог в іншій частині) з другого відповідача як з солідарного боржника не мають правого обґрунтування, оскільки Договором поруки, укладеним між учасниками справи, передбачена відповідальність поручителя перед кредитором в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору, тобто лише по погашенню заборгованості за Кредитним договором в розмірі наданого кредиту - 782000,00 доларів США.
Щодо заборгованості по процентах за користування кредитом суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.
Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.
Сторони домовились, що обов'язок Позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.
Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом
Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню Кредиту, Банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), Банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту. Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п'ятнадцять процентів) річних. Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.
Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод “факт/360”, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.
Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.
Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).
У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.
Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно.
Згідно розрахунку заборгованості за первісним позовом позивачем нараховано 268630,34 доларів США процентів, що складається з суми 194125,19 доларів США процентів за правомірне користування кредитом та 340274,34 доларів США за неправомірне користування кредитом, з врахуванням часткової сплати в сумі 265769,19 доларів США.
Період, за який заявлено проценти до стягнення, згідно розрахунку заборгованості, починається з 01.09.2016, як це визначено пунктом 2.1.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016).
Вимоги щодо стягнення процентів за неправомірне користування кредитом ґрунтуються на тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі № 910/1238/17 від 23.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття “проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами” та “проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами”, при цьому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Такий же висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №921/317/18.
У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, суд касаційної інстанції зазначив: “ 50. Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. ”.
Умовами п. 2.1.1.1 та п. 2.1.2.1 Кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 передбачено, що “проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються у випадку порушення строку повернення кредиту (його частини)”.
Таким чином, умовами Кредитного договору встановлена “інша домовленість” між сторонами щодо нарахування процентів після строку повернення кредиту, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
Тобто “проценти за неправомірне користування кредитом”, які заявлені в позові та розраховані за ставкою 13 % річних, підпадають під дію частини другої статті 625 ЦК України та передбачені як “інша домовленість між сторонами” і застосовується незалежно від того, чи сторони визначили її саме як відповідальність.
На підстави вищевикладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом Кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом заборгованості по процентах в сумі 268630,34 доларів США.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки кінцевий термін повернення кредиту в межах двох траншів відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) настав 21.12.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності - 11.07.2019 (згідно з відміткою пошти на поштовому конверті)
Тож, з урахуванням встановлених у договорі строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з первісним позовом в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідачів щодо застосування строку позовної давності до заявлених у первісному позові вимог щодо стягнення суми кредиту та процентів.
Щодо стягнення пені по кредиту та пені по відсоткам суд зазначає наступне.
Відповідно до поданих розрахунків позивач за первісним позовом просить суд стягнути 7597105,29 грн пені по кредиту та 1095651,67 грн пені по відсоткам за період з 27.06.2018 по 26.06.2019.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020року).
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
Спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України, зокрема його початок, перебіг та закінчення не може бути змінений за згодою сторін. Перебіг позовної давності завжди розпочинається на наступний день після дня, в який зобов'язання повинно було бути виконаним.
Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Перший відповідач за первісним позовом просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та штрафу.
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.
За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.
Згідно з визначеннями, що наведені Кредитному договорі (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) плата за кредит - це плата, яка включає проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, встановлюється банком та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. Під “Процентами” сторони домовились розуміти як проценти за користування кредитом, так і проценти за неправомірне користування кредитом.
Перевіривши розрахунки пені суд встановив, що пеня нарахована з порушенням, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, та вимоги по стягненню пені по кредиту заявлені поза межами строку позовної давності.
Зобов'язання з повернення кредиту мало бути виконане першим відповідачем відповідно до умов Кредитного договору 21.12.2017; прострочення виконання цього зобов'язання виникло з 22.12.2017, тому відповідно до строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки інший строк договором не встановлений, правомірним є нарахування пені по кредиту з 22.12.2017 по 21.06.2018.
Також, з урахуванням встановлених у договорі строків сплати відсотків за користування кредитом (проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату), пеня на відсотки нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, в тому числі на проценти за неправомірне користування кредитом, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України та відповідно до умов договору сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні первісного позову в частині стягнення пені по кредиту та по відсотках у зв'язку зі спливом позовної давності.
Щодо нарахування штрафу за первісним позовом:
Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, за невиконання першим відповідачем за первісним позовом умов договору, на підставі пункту 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016), п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017), позивачем нарахований штраф в загальній сумі 675000,00 грн.
Водночас, першим відповідачем заявлене клопотання про застосування спеціального строку позовної давності до штрафу.
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.
Суд дійшов висновку. що нарахований штраф є такий, що нарахований поза межами строку дії договору, і заявлений з порушенням річного строку позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні первісного позову в частині стягнення зазначеної суми штрафу та задовольняє клопотання позивача за первісним позовом про застосування строку позовної щодо стягнення штрафу.
Щодо нарахованих позивачем за первісним позовом 3% річних по тілу кредиту в сумі 962595,64 грн та 3% річних по процентам в сумі 234521,81 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки суд встановив, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено нарахування за неправомірне користування кредитом процентів за підвищеною ставкою, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення додатково нарахованих 3 % річних за той самий період, за який нараховані проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 13 % річних відповідно до Кредитного договору.
Також суд зазначає, що зі змісту частини 1 ст. 1050 ЦК України вбачається, що лише у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі несвоєчасного повернення процентів, законом прямо не передбачені відповідні наслідки.
Таким чином, проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.
З урахуванням зазначеного, суд вважає безпідставним нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 цього Кодексу за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі тих, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, оскільки в Кредитному договорі відсутні відповідні умови, які б передбачали можливість такого нарахування, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних по процентам .
Розглянувши зустрічні позовні вимоги АТ «Сумське МНВО» суд зазначає наступне.
Акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №20-3543/2-1 від 08.11.2013.
Ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-3543/2-1-30092016 до розгляду .
Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” була подана заява про зміну предмету зустрічного позову, згідно з якою перший відповідач за первісним позовом просить суд: 1)прийняти заяву AT “Сумське МНВО” про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/744/19, відповідно до якої розглянути позовні вимоги за зустрічним позовом в наступній редакції: 1.1. Визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.2. Визнати недійсним Договір від 21.02.2017 року № 20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991); 1.3. Визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-3543/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991). 2. Здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 28.10.2020 у справі №920/744/19 прийнято до розгляду заяву АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про зміну предмету позову .
25.11.2020 перший відповідач (за первісним позовом) подав суду заяву про відмову від зустрічного позову, відповідно до якої просив суд прийняти відмову АТ “Сумське НВО” від зустрічного позову в справі №920/744/19 в частині позовних вимог, постановити ухвалу якою закрити провадження у справі №920/744/19 за зустрічним позовом АТ “Сумське НВО”, в редакції заяви про зміну предмету зустрічного позову у справі №920/744/19 в частині вимог про визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року № 20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладеного між ПАТ “АКПІБ” та АТ “Сумське НВО”.
Ухвалою суду від 25.11.2020 суд прийняв відмову позивача за зустрічним позовом від зустрічного позову в частині позовних вимог і закрив провадження у справі №920/744/19 за зустрічним позовом АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в частині зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним Договору від 21.02.2017 року № 20-3543/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991).
Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом згідно з поданим зустрічним позовом є наступними:
-визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58, м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991);
-визнати недійсним Договір від 12.12.2017 року № 20-3543/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3543/2-1 від 08.11.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка. 12. м. Київ. 01001. ідентифікаційний код 00039002) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького. 58. м. Суми. 40004, ідентифікаційний код 05747991).
В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник першого відповідача за первісним позовом зазначає, що, укладаючи Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 та вносячи зміни до вказаного договору шляхом викладення його у новій редакції, у відповідності до Договору від 30.09.2016 року № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3543/2-1 від 08.11.2013 року, сторони:
- 30.09.2019 визначили умови надання Траншу 1, які застосовуються з 01.09.2016;
- встановили, що Транш 2 надається на капіталізацію нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно;
- не встановили строк дії основного договору.
Умови Договору від 30.09.2016 року № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 в частині видачі позивачем за первісним позовом першому відповідачу за первісним позовом кредиту на суму 106600.77 доларів США у вигляді Траншу-2 для погашення процентів за неправомірне користування кредитними коштами є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків в силу вимог частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, а тому, на думку представника першого відповідача, є недійсними.
У зустрічному позові перший відповідач за первісним позов зазначає, що умови Договору від 30.09.2016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3543/2-1 від 08.11.2013 в частині встановлення строку кредитування з 01.09.2016, тобто до моменту його підписання, враховуючи відсутність домовленості сторін про те, що умови такого договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до його укладання, не можуть породжувати реальні правові наслідки, а отже є недійсними.
Також, перший відповідач за первісним позовом вважає, що недійсність п. 9.3. Договору від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3543/2-1 від 08.11.2013 року, у відповідності до вимог статті 217 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність всього договору.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України в цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” в редакції на дату укладення оспорюваного договору про внесення змін, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити в тому числі строк дії договору.
Відповідно до визначення наведеного у ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Разом з цим, визначення строку дії договору наведене у ст. 631 ЦК України згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Реалізуючи свободу договору, сторони у п. 9.3. договору дійшли згоди про те, що він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.
Суд також враховує, що сторонами у договорі, зокрема пунктах 2.1.1.2, 2.1.2.2. та 2.5. договору погоджено строк кредитування, кінцевий строк повернення позичальником кредиту, а також строк дії ліміту кредитування.
У зв'язку з зазначеним, суд вважає посилання першого відповідача на не визначення строку дії кредитного договору необґрунтованими, пункт 9.3. оспорюваного договору таким, що відповідає чинному законодавству, підстави, передбачені ст.215 ЦК України для визнання недійсними договорів - відсутніми.
Щодо інших підстав, на які вказує перший відповідач, зокрема щодо новації від 30.09.2016, нікчемності умов новації, суми основного боргу та правомірності надання другого траншу для погашення несплачених процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України, зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені в договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.
Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації віднесено такі: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а “домовленість про новацію”, про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Такий висновок щодо застосування положень статті 604 ЦК України викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 29 січня 2021 року у справі № 569/1037/18.
Суд встановив, що першим відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між ним та банком згоди про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.
Укладаючи договір від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 про внесення змін до кредитного договору, сторони вказаного договору не ставили перед собою завдання замінити одне зобов'язання іншим і, відповідно, не досягли такої мети, що вказує на відсутність наміру сторін вчинити новацію.
Договором від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016, укладеним між банком та першим відповідачем, були змінені певні пункти та внесено доповнення до кредитного договору, в тому числі збільшено ліміт кредитування, змінено терміни повернення кредиту, строк дії ліміту кредитної лінії, тобто відбулася зміна умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов'язання на інше: характер прав і обов'язків учасників, а також порядок виконання зобов'язання залишилися незмінними, що не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором. Визначення у договорі траншів пов'язане зі збільшенням ліміту кредитної лінії. У договорі від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 не зазначено, що зобов'язання першого відповідача за кредитним договором припиняються. За умовами пункту 3 договору про внесення змін він є невід'ємною частиною кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками.
Отже, договір від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016 до кредитного договору не може бути розцінений як новація в розумінні статті 604 ЦК України.
Посилання першого відповідача на те, що договір в частині видачі другого траншу протирічить вимогам пункту 5 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, з посиланням на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку, суд вважає необґрунтованими.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦУ України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Нарахування трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.
Суд встановив, що у договорі з урахуванням внесених змін до нього сторони погодили, що за користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати.
Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних.
Передбачена договором умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою у зв'язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012.
Таким чином, банком були правомірно, відповідно до умов кредитного договору, нараховані проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом, для погашення яких банком надано першому відповідачу кредит в межах траншу № 2 відповідно до договору від 30.09.2016 № 20-3543/2-1-30092016.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсними договорів за його необґрунтованістю, при цьому частково задовольняючи первісні позовні вимоги з підстав, які були наведені вище.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом задовольняються судом частково, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом 781918,28 доларів США заборгованості по кредиту; в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом 268630,34 доларів США заборгованості по процентах, в іншій частині первісних позовних вимог суд відмовляє. В задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє повністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються судом на першого відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним первісним вимогам в розмірі 412335,85 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) 781918,28 доларів США (сімсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять доларів 28 центи) заборгованості по кредиту.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) 268630,34 доларів США (двісті шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять доларів 34 центи) заборгованості по процентах, 412335,85 грн (чотириста дванадцять тисяч триста тридцять п'ять грн 85 коп.) судового збору
4. В іншому в задоволенні первісного позову відмовити.
5. В задоволенні зустрічного позову АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відмовити.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2021.
Суддя В.Л. Котельницька