"13" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1547/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Земляков О.А. (на підставі довіреності);
від відповідача: не з'явився;
від приватного виконавця: не з'явився;
від Бужор Л.Г.: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, код ЄДРПОУ 36799749);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" ФАРМ ЮГ" (65011, м.Одеса, вул.. Успенська, буд. 47, нежитлові приміщення аптеки, код ЄДРПОУ 38351764);
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича (65082, м.Одеса, вул. Гоголя 19, оф.1) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 9744,60 грн.
Суть спору: 02.06.2021 року до Господарського суду Одеської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (вх. ГСОО №1606/21) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" ФАРМ ЮГ", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 9 744,60 грн. - заподіяної майнової шкоди, а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження №62752349 на підставі рішення суду №2-5601/10 від 13.10.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Постанову було направлено для виконання за місцем роботи боржника до ТОВ «Віва «Фарм юг», але відповідач, як вказує позивач, на виконання постанови відрахувань із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь позивача не здійснив та не надав інформацію щодо доходів боржника, в зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач в наслідок невиконання постанови приватного виконавця, своїми діями заподіяв позивачу майнову шкоду у розмірі нездійснених відрахувань за виконавчим провадженням.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. було відкрито провадження у справі №916/1547/21 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича та ОСОБА_1 , підготовче засідання призначено на 12.07.2021 р. о 10:40.
У судовому засіданні від 12.07.2021 року, суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 26.07.2021 року о 14:30.
У судовому засіданні від 26.07.2021 року, суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 02.08.2021 року о 15:30.
У судовому засіданні від 02.08.2021 року, суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення розгляду справи на 09.08.2021 року.
У судовому засіданні від 09.08.2021 року, суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі №916/1547/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 13.09.2021 року о 12:00.
13.09.2021 року у судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представники відповідачів з'явилися, клопотань про розгляд справи без їх участі не заявили.
Судом здійснювалися всі можливі заходи щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, дату, час та місце судових засідань. Поштові повідомлення направлялись судом на юридичну адресу ТОВ "ВІВА" ФАРМ ЮГ" та на адресу ОСОБА_1 , згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на запит суду про місце реєстрації ОСОБА_1 . Вказані поштові повідомлення повернулися з відмітками «невручене-адресат відсутній за вказаною адресою». Також суд зазначає, що відповідачами не було висловлено свою позицію щодо суті справи, однак враховуючи, що судом вчинено всі можливі заходи щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 13.09.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 23.09.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
12.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем, в рамках виконавчого провадження №62752349, під час примусового виконанні виконавчого листа №2-5601/10, виданого 15.04.2020 року на виконання рішення №2-5601/10 від 13.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, було винесено та направлено для виконання за місцем роботи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" ФАРМ ЮГ" за адресою: 65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 47, нежитлові приміщення аптеки, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.
Як зазначає позивач, станом на 01.05.2021 відповідач на виконання постанови здійснювати відрахувань із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь Позивача не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав. Позивач виходить із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, у відповідному періоді.
Розмір заподіяної шкоди дорівнює сумі усіх нездійснених Відповідачем відрахувань із заробітної плати Боржника.
Розрахунок заборгованості за відрахуваннями здійснювався позивачем за період з 12.08.2020 до 01.05.2021 (включно). Таким чином, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний здійснювати відрахування щомісячно у наступні періоди:
- з 12.08.2020 до 01.09.2020 - 944,60 грн.;
- з 01.09.2020 до 01.10.2020 - 1 000,00 грн.;
- з 01.10.2020 до 01.11.2020 - 1 000,00 грн.;
- з 01.11.2020 до 01.12.2020 - 1 000,00 грн.;
- з 01.12.2020 до 01.01.2021 - 1 000,00 грн.;
- з 01.01.2021 до 01.02.2021 - 1 200,00 грн;
- з 01.02.2021 до 01.03.2021 - 1 200,00 грн;
- з 01.03.2021 до 01.04.2021 - 1 200,00 грн.;
- з 01.04.2021 до 01.05.2021 - 1 200,00 грн.
Отже, за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості становить 9 744,60 грн.
Підставою для звернення позивача з позовом до суду про відшкодування заподіяної майнової шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.08.2020 ВП №62752349 з виконання виконавчого листа №2-5601/10 від 15.04.2020. При цьому ТОВ «Вердикт капітал» зазначає, що цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Згідно частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
Тож, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Предметом доказування у даній справі є встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, пов'язаних з фактом заподіяння шкоди шляхом невиконання виконавчого документу №2-5601/10 від 15.04.2020 в ході виконавчого провадження №62752349.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Частиною1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Як вбачається із матеріалів справи, приватним виконавцем Щербаковим О.С. постановлено ТОВ "ВІВА" ФАРМ ЮГ" здійснювати відрахування із доходів боржника згідно ст. 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження»: - суму боргу, витрати на проведення виконавчих дій перераховувати за наступними реквізитами: Отримувач: Приватний виконавець Щербаков Юрій Сергійович, ЄДРПОУ/ДРФО НОМЕР_1 банк: ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_2 , у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 128256.57 грн.
Тобто, відповідач повинен здійснювати відрахування із заробітної платні ОСОБА_1 та перераховувати їх безпосередньо на рахунок приватного виконавця. Надалі приватний виконавець, при виконанні рішення, повинен здійснити перерахування відповідної суми стягнення на рахунок стягувача.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправну поведінку ТОВ "ВІВА" ФАРМ ЮГ" в межах виконання постанови приватного виконавця. Так, матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач не здійснює відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 на рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 12.08.2020 року.
Крім того суд зауважує, що відповідно до чинного законодавства саме на приватного виконавця Щербакова Ю.С. покладено обов'язок щодо примусового виконання рішення №2-5601/10 від 13.10.2010 року на підставі якого 15.04.2020 року видано виконавчий лист.
Відповідно до приписів ст. ст. 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Разом з тим, згідно ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього закону, в тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Чинним законодавством встановлено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця, яка передбачена ст.183-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене суд вважає, що невиконання рішення суду, а також невиконання законних вимог виконавця не може бути підставою для цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у позадоговірних правовідносинах, передбаченої ст. 1166 Цивільного кодексу України, а є окремим видом правової відповідальності, що виключає підстави для стягнення збитків (шкоди), як наслідку цивільно-правового правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу, що задоволення такого позову може призвести до подвійного стягнення заборгованості з боржника, що є порушенням статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи наведені законодавчі приписи та встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності як складу цивільного (господарського) правопорушення, так і підстав для наявності матеріальної шкоди у позивача, за умови відкритого виконавчого провадження, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 вересня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська