ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про повернення заяви без розгляду
м. Київ
24.09.2021Справа № 910/16425/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви боржника (відповідача) Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/16425/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"
про стягнення 900 000,00 грн.
без повідомлення представників учасників справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 року у справі №910/16425/20 (суддя Картавцева Ю.В.) закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 28203,06 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині позову відмовлено.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.05.2021 року надійшла заява боржника - Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" № 210/124 від 18.05.2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16425/20 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 року у зв'язку з відпусткою судді Картавцевої Ю.В. вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
Враховуючи направлення матеріалів справи № 910/16425/20 до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення суду від 13.04.2021 року у даній справі № 910/16425/20 ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 року вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви відповідача (боржника) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/16425/20 відкладено до повернення матеріалів справи № 910/16425/20 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 року у справі № 910/16425/20 залишено без змін.
Північним апеляційним господарським судом справа № 910/16425/20 була повернута до Господарського суду міста Києва.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року у справі № 910/16425/20, яка набрала законної сили 16.08.2021 року, Господарським судом міста Києва 13.09.2021 року видано відповідний наказ.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Окрім цього за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Право відповідача на розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення, згідно із ст.244 ГПК України, може бути реалізоване у вигляді подання до суду відповідної письмової заяви, до якої мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте, як встановлено судом, заявником (відповідачем) жодних доказів на підтвердження направлення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/16425/20 на адресу позивача у справі до останньої не додано.
Суд наголошує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, неотримання учасником справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення (в разі наявності).
Зокрема, враховуючи порядок здійснення господарського судочинства, а також беручи до уваги приписи ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність направлення заяви про додаткове рішення позивачу, в останнього відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення відповідачем, що суперечить положенням ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За наведених обставини, оскільки заява відповідача (боржника) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 91016425/20 не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне повернути вказану заяву без розгляду.
В свою чергу суд звертає увагу заявника, що повернення заяви про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з недодержанням процесуальних вимог не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 232, 234, 235, 244, 245 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву боржника - Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" № 210/124 від 18.05.2021 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі №910/16425/20 повернути заявнику без розгляду.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 24.09.2021 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон