ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2021Справа № 910/18399/19
Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши
заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
про забезпечення позову
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН"
про стягнення 27732901,90 грн
без повідомлення (виклику) учасників процесу
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" про стягнення 27732901,90 грн заборгованості, з яких: 25761281,62 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1262302,80 грн - інфляційна складова боргу, 709317,48 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії 1630702 від 13.04.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18399/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення судового експерта винести наступні питання:
- який дійсний обсяг (розмір) теплової енергії у гарячій воді, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?
- яка вартість спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012, враховуючи діючі тарифи та обсяг (розмір) спожитої теплової енергії?
- на яку суму документально підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за спожиту теплову енергію у гарячій воді в періоді з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 на підставі договору № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?
02.09.2020 через канцелярію суду від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення вих. №3873/05-23/14/15-20 від 26.08.2020, у якому експертна установа зазначає, що питання 1 ухвали суду про призначення експертизи від 17.03.2020 потребує спеціальних знань в галузі теплотехніки та теплопостачання, однак спеціалісти з зазначеного питання у Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса відсутні. За таких обставин, експертна установа повідомляє, що проведення судової економічної експертизи по матеріалам справи №910/18399/19 можливо виключно у разі залучення судом до проведення експертизи відповідних фахівців.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.09.2020 поновив провадження у справі №910/18399/19, призначив судове засідання у справі на 01.10.2020, запропонував сторонам надати пояснення щодо прохання Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та пропозиції щодо експерта, фахівця в галузі теплотехніки та теплопостачання для залучення їх до проведення експертизи у справі №910/18399/19, зупинив провадження у справі №910/18399/19.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.10.2020 поновив провадження у справі № 910/18399/19.
Протокольною ухвалою від 01.10.2020 суд відклав розгляд прохання Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на 20.10.2020.
19.10.2020 суд звернувся із листом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням надати відомості щодо наявності у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз експерта (із зазначенням прізвища, імені, по батькові експерта, засобів зв'язку, номер свідоцтва, вид експертної діяльності) в галузі теплотехніки та теплопостачання для залучення такого експерта, у відповідності до вимог п.4.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, до проведення експертизи у справі №910/18399/19.
Судове засідання у справі №910/18399/19, призначене на 20.10.2020, знято з розгляду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020 призначив судове засідання у справі № 910/18399/19 на 17.11.2020.
16.11.2020 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист, у якому повідомлено суд про наявність у КНДІСЕ фахівців у галузі теплотехніки та теплопостачання. Також КНДІСЕ повідомлено, що у разі надходження до інституту судових експертиз ухвали суду про призначення експертизи, відповідна експертиза буде виконана фахівцями КНДІСЕ у терміни передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
01.12.2020 через канцелярію суду від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про зняття з виконання експертизи, призначеної ухвалою суду 17.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 доручено проведення судової експертизи у справі №910/18399/19, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/18399/19 зупинено на час проведення судової експертизи.
22.02.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №677/21-71/1938/21-43 від 18.02.2021 щодо необхідності погодження строку проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів.
22.02.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №677/21-71/1938/21-43 від 17.02.2021 з клопотанням експертів про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 поновлено провадження у справі №910/18399/19; надано згоду на проведення судової експертизи у справі №910/18399/19 у строк понад 90 календарних днів; задоволено клопотання експертів Лісниченко С. та Жижонок Т. про надання додаткових матеріалів; зупинено провадження у справі № 910/18399/19.
22.07.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріалами справи №910/18399/19 разом із висновком експертів за вих.№677-21-71/1938/21-43/21439/21440/21-71 від 15.07.2021 результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №910/18399/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 поновлено провадження у справі № 910/18399/19, призначено підготовче судове засідання у справі № 910/18399/19 на 02.09.2021.
У підготовчому засіданні 02.09.2021 судом встановлено, що згідно із відомостями, внесеними до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо типу, повного та скороченого найменування, місцезнаходження юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС", та змінено найменування відповідача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН".
Протокольною ухвалою від 02.09.2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН".
Протокольною ухвалою від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021.
22.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
23.09.2021 через відділ діловодства суду від позивачанадійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити з метою забезпечення позову у справі №910/18399/19 накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" і знаходяться у нього чи інших осіб у рамках ціни позовної заяви - 27732901,90 грн, у тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" на день подання цієї заяви та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.
Дослідивши матеріали заяви та документи надані заявником в обґрунтування заяви, суд зазначає наступне.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст.136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Слід зазначити, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду зі справи є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії 1630702 від 13.04.2012 у розмірі 27732901,90 грн, з яких: 25761281,62 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1262302,80 грн - інфляційна складова боргу, 709317,48 грн - 3 % річних.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Зважаючи на викладене, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №910/3547/21.
Заява мотивована тим, що у процесі розгляду справи змінено тип, повне та скорочене найменування та місцезнаходження відповідача, що фактично свідчить про наявність намірів у відповідача ухилитися від виконання вимог, що є предметом спору. Позивач зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових справ відповідач є стороною по справі у багатьох судових провадженнях щодо стягнення з останнього істотної суми заборгованості. Також відповідач припинив надавати комунальні послуги споживачам.
Наведені обставини викликають обґрунтовані припущення у позивача, що відповідач здійснює дії на зменшення грошових коштів, які можуть забезпечити виконання рішення суду у справі. Зазначені обставини підтверджують, на думку заявника, наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
Зі змісту частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18.
Разом з тим, судом враховано, що статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Оцінивши наведені позивачем обґрунтування, з огляду на наявність судових проваджень щодо стягнення з відповідача заборгованості, враховуючи зміну найменування та місцезнаходження та те, що всупереч ч.7 ст.120 ГПК України відповідач не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду ефективний, а також захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає обґрунтованими доводи заявника про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої суми, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову, а саме, накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" і знаходяться у нього чи інших осіб у рамках ціни позовної заяви - 27732901,90 грн, у тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" на день подання цієї заяви та які будуть відкритті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.
Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються в володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
При цьому суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Суд враховує, що одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту, забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Наведене підтверджує наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Водночас суд зазначає, що за змістом норм Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надавши оцінку наведеним заявником обґрунтуванням, керуючись ст.136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" і знаходяться у нього чи інших осіб у рамках ціни позовної заяви - 27732901,90 грн, у тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" на день подання цієї заяви та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.
За таких обставин, суд задовольняє заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про забезпечення позову.
Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 138, 140, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про забезпечення позову задовольнити.
2. З метою забезпечення позову у справі №910/18399/19:
Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) і знаходяться у нього чи інших осіб у рамках ціни позовної заяви - 27732901,90 грн, у тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) на день подання цієї заяви та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.
Стягувач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620)
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - до 24.09.2024.
Ухвала набирає законної сили 24.09.2021 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя С. О. Турчин