ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.09.2021Справа № 910/7548/21
За позовом Приватного підприємства «Теплоенергобуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко»
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області»
про стягнення заборгованості за договором субпідряду 2 067 355,49 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 067 355,49 грн., з яких 1 989 433 грн. сума основного боргу, 17 309,91 грн. 3% річних, 60 612,58 грн. інфляційних втрат на підставі договору субпідряду від 23.11.2020 №23/11/20.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору субпідряду, позивач у грудні 2020 виконав роботи, які не були оплачені відповідачем на суму 1 989 433 грн. Окрім того, позивачем нараховано 17 309,91 грн. 3% річних, 60 612,58 грн. інфляційних втрат за порушення умов договору №23/11/20 від 23.11.2020.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 відмовлено приватному підприємству «Теплоенергобуд» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.05.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.06.2021. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області» (Замовника).
У підготовчому судовому засіданні 08.06.2021 оголошено перерву для надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом до 13.07.2021.
В підготовче судове засідання 13.07.2021 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, проте були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання. Заяв, клопотань про відкладення підготовчого засідання до суду не подали.
За наслідками проведеного 13.07.2021 підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.09.2021.
30.08.2021 та 03.09.2021 третя особа Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області» подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Письмових пояснень по суті спору не надала.
У судове засідання 14.09.2021 прибув представник позивача, відповідач та третя особа не з'явилися, про місце, час та дату судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
В судовому засіданні 14.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.11.2020 між Приватним підприємством «Теплоенергозбуд» (Позивач/Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (Відповідач/Генпідрядник) укладено Договір Субпідряду №23/11/20.
Відповідно до п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 030535 ст.Олика-/Н-22/-Дерно-Орлика (на ділянці км 0+900 - км 8+050) у Волинській області, за рахунок бюджетних коштів, відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації та в обумовлений цим Договором термін. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.1.2.1 Договору Замовником робіт є Державне підприємство «Служба місцевих доріг у Волинській області» відповідно до умов Договору підряду №97-к/20 від 16.11.2020.
Відповідно до п. 1.3 Договору склад та обсяг робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі проектно - кошторисної документації.
Відповідно до п.11.1 Генпідрядник забезпечує оплату робіт згідно Договору, по мірі надходження коштів з джерел фінансування Замовника, на підставі договірної ціни, згідно п. 4.1 цього Договору, яка уточнюється у фактичних витратах.
Відповідно до п.11.3 Договору, підставою здійснення розрахунків є підписані сторонами Акт прийняття виконаних підрядних робі (ф. КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються Субпідрядником і подаються для підписання Генпідряднику у строк 14 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийняття виконаних підрядних (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), за умови надходження кошті для фінансування предмету Договору на рахунок Генпідрядника.
За наслідком виконання Субпідрядником/Позивачем робіт, відповідно до п.1.1 Договору субпідряду від 23.11.20 №23/11/20, складено:
- акт приймання виконаних будівельних робіт (Форми №КБ-2в) на суму 1 324,00 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт (Форми №КБ-2в) на суму 4 638 109,00 грн.;
- Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма КБ - 3) на загальну суму 4 639 433,00 грн.
Супровідним листом від 12.01.2021 зазначені документи підписано з боку Позивача, скріплено печаткою та передано Відповідачу разом із виконавчою документацією.
В подальшому, листом від 26.01.2021 №2/12-01-21 Відповідач повідомив Позивача, що відмовляється від підписання вказаних актів, оскільки зміст Актів та Довідки не відповідає дійсності. Щодо якості виконаних робіт зауваження у листі відсутні.
Поряд з тим, на виконання Договору підряду від 16.11.2020 №97-к/20, Відповідач, як Генпідрядник, 28.12.2020 передав Замовнику (третій особі) роботи виконані Субпідрядником (Позивачем).
Так, на підтвердження вказано Позивачем до матеріалів справи надано довідку та трьохсторонні акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані Замовником (третя особа), Генпідрядником (відповідач) та Субпідрядником (позивач) без зауважень, а саме:
- трьохсторонній акт приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) №12 від 28.12.2020;
- трьохсторонній акт приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) №13 від 28.12.2020;
- довідка про вартість виконаних підрядних робі (форми №КБ-3).
Суд зазначає, що Акти та довідка, які направлені позивачем відповідачу для підпису за своїм змістом аналогічні, які підписані в трьохсторонньому порядку.
Також, як свідчать матеріали справи, а саме копія платіжного доручення від 29.12.2020 №470, Замовником (третьою особою) на рахунок Генпідрядника (Відповідача) сплачені кошти у сумі 4 638 109,00 грн., з призначенням платежу: кап.рем. а/д О 030535 ст.Орлика-/Н-22/-Дерно, договір №97-к/20 від 16.11.2020 та акту №12 від 28.12.2020, в т.ч. ПДВ 773018,00.
Згідно наданих до справи копій платіжних доручень від 13.01.2021 №1464, та від 16.02.2021 №1863 на користь Позивача Відповідачем частково сплачена сума вартості виконаних робіт за договором у сумі 2 000 000,00 грн. та 650 000,00 грн.
В подальшому, у зв'язку з неповною сплатою Відповідачем виконаних робіт за Договором субпідряду, Позивачем 01.03.2021 направлено Претензію про сплату заборгованості (вих. №03/01 від 01.03.2021).
Листом від 10.03.2021 №22/03/21-1 Відповідач повідомив про відсутність підстав для сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 1 989 433,00 грн. з підстав неналежного виконання Позивачем умов договору субпідряду.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ч.ч. 1-3 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем робіт за договором субпідряду, зокрема на суму 1 989 433,00 грн. безпідставні, оскільки як встановлено судом підписано трьохсторонній акт приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) №12 від 28.12.2020, трьохсторонній акт приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) №13 від 28.12.2020 та довідка про вартість виконаних підрядних робі (форми №КБ-3), без будь-яких заперечення щодо повного та належного виконання робіт субпідрядником.
Вказані документи не містять дефекту форми та змісту, підписані сторонами договору, зокрема замовником, Генпідрядником, Субпідрядником та скріплені печатками підприємств.
Більше того, Позивачем надано до матеріалів справи копію Висновку експерта Волинського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС Задерея П.В. від 30.04.2021 №СЕ-19/103-21/3310-БТ, якого попереджено про кримінальну відповідальність в порядку ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок.
Згідно вказаного висновку експерта, на вирішення судової експертизи поставлені питання:
Чи відповідає звітна документація (форми Кб-2в, КБ-3) за порядком
складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів
у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
Чи відповідає технічна виконавча документація, підготована
субпідрядником в ході виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт
автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 030535 ст.
Олика-/Н-22/-Дерно-Олика (на ділянці км 0+900 - км 8+050) у Волинській
області» за Договором субпідряду № 23/11/20 від 23.11.2020 p., за порядком
складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно - правових актів
у галузі будівництва (ДБН, стандарти, технічні умови тощо)? Якщо не
відповідає, то в чому полягають невідповідності?
Згідно Висновку експерта Волинського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС Задерея П.В. від 30.04.2021 №СЕ-19/103-21/3310-БТ вказано:
«Звітна документація (форми Кб-2в, КБ-3) за порядком складання і наведеними розрахунками відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Технічна виконавча документація, підготована субпідрядником в ході виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 030535 ст. Олика-/Н-22/-Дерно- Олика (на ділянці км 0+900 - км 8+050) у Волинській області» за Договором субпідряду № 23/11/20 від 23.11.2020 p., за порядком складання і наведеними розрахунками відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.»
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 030535 ст.Олика-/Н-22/-Дерно-Орлика (на ділянці км 0+900 - км 8+050) у Волинській області належним чином на загальну суму 1 989 433,00 грн., а відповідачем, у свою чергу, прийнято роботи у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно із п. 1 ст. 889 ЦК України, за договором підряду замовник зобов'язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив виконані роботи у грудні 2020 року в розмірі 1 989 433,00 грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 989 433,00 грн. позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 309,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 60 612,58 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 30991 грн. та інфляційних втрат в розмірі 60 612,58 грн.
Позивач також заявив до стягнення витрат за проведення експертизи незалежною організацією у розмірі 3 516,00 грн.
Вартість експертизи Волинського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС, відповідно до якого було складено Висновок експерта від 30.04.2021 №СЕ-19/103-21/3310-БТ склала 3 516,00 грн., наданою копією Договору №03/1500085 про надання послуг від 22.04.2021.
Позивачем була сплачена вартість зазначеної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2021 №1464.
Разом з тим, суд зазначає, що вказані витрати не підлягають відшкодуванню, зважаючи на наступне.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 127 ГПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 41 ГПК України). Сторонами в господарському процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 45 ГПК України).
Таким чином ГПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.
На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 101 ГПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.
Дослідження експертом які зафіксовані в Висновку, та зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).
Відтак, підстав для відшкодування Позивачу вартості зазначеної експертизи не має.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю в частині сплати за подання позовної заяви.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1135,00 грн., то така вимога не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 відмовлено приватному підприємству «Теплоенергобуд» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Тобто, за наслідком розгляду заяви позивача судом прийняте рішення по суті про відмову у його задоволенні. Відтак, підстав для стягнення судових витрат в цій частині не має.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позов Приватного підприємства «Теплоенергобуд» задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2 офіс 111 код ЄДРПОУ 32727466) на користь Приватного підприємства «Теплоенергобуд» (43020, Волинська обл. м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 код ЄДРПОУ 35684064) 1 989 433 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 17 309 (сімнадцять тисяч триста дев'ять) грн. 91 коп. 3% річних, 60 612 (шістдесят тисяч шістсот дванадцять) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 31 010 (тридцять одна тисяча десять) грн. 35 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2021.
Суддя І.І. Борисенко