Справа № 362/5249/16-ц
Провадження № 2/362/44/21
16 вересня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
з участю секретаря - Сілецької М.О.,
розглянувши у загальному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Іванковичівської сільської ради Васильківського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-
25.10.2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що Рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20.08.2004 № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради.
У подальшому рішеннями Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність:
ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради;
ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,50 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради;
ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради.
На підставі вказаних рішень сільської ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки:
ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 035971 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035972 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства;
ОСОБА_9 - серії НОМЕР_1 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035971 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства;
ОСОБА_10 - серії НОМЕР_2 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035970 на площу 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу від 20.11.2005 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0005, 3221483300:02:004:0003 та 3221483300:02:004:0006 на користь ОСОБА_11 , який у свою чергу отримав державні акти на вказані ділянки, а саме: серії ЯБ № 302129 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302128 на земельну ділянку площею на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302127 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯБ № 302126 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_10 на підставі договорів купівлі-продажу від 09.09.2005 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0007 на користь ОСОБА_7 , яка отримала державні акти на право власності па землю: серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У свою чергу ОСОБА_11 па підставі договорів купівлі-продажу від 28.02.2007 відчужив земельні ділянки із кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0005 на користь ОСОБА_12 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0003 та 3221483300:02:004:0006 на користь ОСОБА_6 .
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_12 отримав державні акти: серії ЯЕ № 590787 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯЕ № 590785 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 32.21483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства.
Також, ОСОБА_6 отримав державні акти: серії ЯЕ № 590784 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯЕ № 590786 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо подальшої реєстрації прав власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується відповідними інформаційними довідками.
Зазначені вище рішення Івановичівської сільської ради прийнято та державні акти на право власності на земельні ділянки видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними та повинні бути визнані недійсними, оскільки рішення Іванковичівської сільської ради прийнято та державні акти на право власності на земельні ділянки видано з порушенням вимог закону, в наслідок чого вони є незаконними та повинні бути визнані недійсними. Зокрема, на думку позивача, вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до компетенції органі виконавчої влади, а рішення про передачу у власність земельної ділянки прийнято не уповноваженим на це органом - Іванковичівською сільською радою. Крім того, відведення у приватну власність земельних ділянок для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства, а саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст. 84 ЗК України, ст. 16 Лісового кодексу України та не відноситься до компетенції Іванковичівської сільської ради.
Також, позивач просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду та поновити його, захистивши право (том 2, а.с. 71-75. 86-100).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2017 року відкрито провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Іванковичівської сільської ради Васильківського району, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2017 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
24.05.2018 року прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог (том 2, а.с. 82-83), а саме:
- пунктом 2 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_7 - серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007, серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004; ОСОБА_13 - серії ЯЕ № 590784 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006, серії ЯЕ № 590786 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003;
- пунктом 3 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування державного підприємства «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0007, 3221483300:02:004:0004; ОСОБА_4 (розмір частки 3/28), ОСОБА_3 (розмір частки 3/28), ОСОБА_2 (розмір частки 3/28), ОСОБА_5 (розмір частки 3/28), ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) - земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002 та 3221483300:02:004:0005; ОСОБА_6 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0003, загальною площею 2,7547 га вартістю 234267 грн., які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник Кабінету Міністрів України надав письмові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити, справу слухати у відсутність представника (том 1, а.с. 200-203)
Представник відповідача ОСОБА_7 просив застосувати строки позовної давності (том 1, а.с. 186-188, том 2, а.с. 21-24, 184-187), а також надав письмові заперечення проти позову (том. 1 а.с. 189-192) та відзив, в якому просив відмовити в позові повністю (том 2, а.с. 195-199).
Представник відповідача ОСОБА_6 просив застосувати строки позовної давності (том 2, а.с. 38-41), а також надав письмові заперечення проти позову (том. 2 а.с. 31-37).
Третя особа ОСОБА_8 просив застосувати строки позовної давності (том.2, а.с. 42-43), та відмовити у клопотанні прокурора про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності (том. 2, а.с. 87-88), а також подав письмові пояснення (том. 3, а.с. 1-4).
У відповідь першим заступником прокурора області Грабець І., в силу вимог ст. 179 ЦПК України, було подано відповідь на відзив, в якому останній, посилаючись на те, що Іванковичівською сільською радою було змінено цільове призначення лісогосподарських земель без необхідного погодження відповідного державного органу лісового господарства, просив задовольнити вимоги позову в повному обсязі (том 2, а.с. 223-234).
Від представника ДП «Київське лісове господарство» надійшла заява, в якій останній просить проводити розгляд справи за відсутності представника підприємства.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що Рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20.08.2004 № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради (том 1, а.с. 19)
У подальшому рішенням Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (том 1, а.с. 20)
Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,50 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (том 1, а.с. 21).
Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради ( том 1, а.с. 22)
На підставі вказаних рішень сільської ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки:
ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 035971 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035972 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства ( том 1, а.с. 23-24);
ОСОБА_9 - серії НОМЕР_1 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035971 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 25-26);
ОСОБА_10 - серії КВ № 035969 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035970 на площу 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства ( том 1, а.с. 27-28).
На підставі договорів купівлі-продажу від 09.09.2005, посвідчених нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В., (том 1, а.с. 49-52) ОСОБА_10 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0007 на користь ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_7 отримала державні акти на право власності па землю: серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а.с. 32).
На підставі договорів купівлі-продажу від 20.11.2005, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_8 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:ххууу:0001, 3221483300:02:004:0002 на користь ОСОБА_11 , (том 1, а.с. 45-48).
На підставі договорів купівлі-продажу від 20.11.2005, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_9 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0003 на користь ОСОБА_11 (том 1, а.с. 41-44).
В подальшому, ОСОБА_11 отримав державні акти на вказані ділянки, а саме: серії ЯБ № 302129 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302128 на земельну ділянку площею на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302127 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯБ № 302126 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (том.1, а.с. 147-150)
На підставі договору кіпівлі-продажу земельної ділянки реєстр №823 від 28.02.2007 року ОСОБА_12 набув права власності на на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590787 (том 1, а.с. 33-34, 142-143)
На підставі договору кіпівлі-продажу земельної ділянки реєстр №815 від 28.02.2007 року ОСОБА_12 набув права власності на на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590785 (том 1, а.с. 35-36, 144-145).
На підставі договору кіпівлі-продажу земельної ділянки реєстр №811 від 28.02.2007 року ОСОБА_6 набув права власності на на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590784 (том 1, а.с. 37-38, 145-146).
На підставі договору кіпівлі-продажу земельної ділянки реєстр №819 від 28.02.2007 року ОСОБА_6 набув права власності на на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590786 (том 1, а.с. 39-40, 143-144).
У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо подальшої реєстрації прав власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується відповідними інформаційними довідками (том 1, а.с. 53-55).
З відповіді ДП «Київський лісгосп» №02-484 від 16.06.2016 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0003, 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0005, 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0007 знаходяться в кварталі 16 виділ 19 Васильківського лісництва, але відповідно до рішення №95 від 20.08.2004 року Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області були вилучені та зараховані до земель запасу сільської ради. Геодезичних журналів в лісгоспі немає (том 1, а.с. 56-67).
Своїм листом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. повідомив, щопісля смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа за №8 від 23.05.2012 року. Спадкоємцями за законом є: дружина померлого ОСОБА_1 , та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 . На земельні ділянки померлого площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02;004:0002 та площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02;004:0005, що розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району, документи спадкоємцями не надавались і свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені земельні станом на 06.12.2016 року не видавались (том. 1 а.с. 111)
Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про спадщину № 384 від 02.06.17 земельна ділянка з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 на даний час належить: ОСОБА_4 (розмір частки 3/28), ОСОБА_3 (розмір частки 3/28), ОСОБА_2 (розмір частки 3/28), ОСОБА_5 (розмір частки 3/28), ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про спадщину № 384 від 02.06.17 земельна ділянка з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 на даний час належить: ОСОБА_4 (розмір частки 3/28); ОСОБА_3 (розмір частки 3/28); ОСОБА_2 (розмір частки 3/28); ОСОБА_5 (розмір частки 3/28); ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) (том 1, а.с. 240-249).
Як вбачається з листа ДЛГО "Київліс" №01-598/2 від 29.08.2004 року та розрахунку збитків, ділянка держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16 виділ 19 площею 2,75 га розміщена в межах населеного пункту села Іванковичі, ДЛГО „Київліс” не заперечує проти її вилучення та передачі до земель запасу Іванковичської сільської ради з послідуючим використанням для потреб села. Відшкодування збитків землекористувачу (ДЛГО „Київліс”) провести на підставі ст. 156,157 Земельного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року та № 2 і від 14 січня 2004 року, вартість збитків 99887,00 гривень (том. 2, а.с. 59-64).
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 18 березня 2008 року №№ 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність»), виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до пункту 5 статті 31 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.
Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частинами першою, другою статті 84 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону.
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації (абзац третій пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 57 ЛК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
Частиною другою статті 5 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.
Пунктом «а» частини першої статті 13 ЗК України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (пункт 5 частини першої статті 27 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною дев'ятою статті 149 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
За статтею 48 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «;Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Тобто при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний інтерес, а протиправність дій органу місцевого самоврядування, спрямована на вибуття земельної ділянки з володіння держави, такому інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).
Як вбачається з листа ДЛГО "Київліс" №01-598/2 від 29.08.2004 року та розрахунку збитків, ділянка держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16 виділ 19 площею 2,75 га розміщена в межах населеного пункту села Іванковичи, ДЛГО „Київліс” не заперечує проти її вилучення та передачі до земель запасу Іванковичської сільської ради з послідуючим використанням для потреб села. (том. 2, а.с. 59-64)
В свою чергу з роз'яснень Держлісагенства від 25.06.2018 р. з питань порядку вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміни їх цільового призначення вбачається, що до 2005 р. на території Київської та інших областей України (крім областей Карпатського регіону) функціонували державні лісогосподарські об'єднання. Київське обласне по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надало копії документів (архівні матеріали) про те, що державне лісогосподарське об'єднання «Київліс», яке функціонувало на території Київської області у 2004 р., мало право здійснювати процедуру переведення лісових земель до нелісових, керуючись листом Держкомлісгоспу від 30.12.1997 р. № 03-17/2764 і розпорядженням Голови Державного комітету лісового господарства України від 10.02.2003 р. № 2.
Отже, станом на 2004 рік Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» виконувало функції територіального органу лісового господарства в Київській області та мало право давати згоду на вилучення земель та погоджувати проект відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення.
Таким чином з системного аналізу вищевказаних норм та досліджених письмових доказів вбачається, що вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до компетенції Іванковичівської сільської ради, а рішення про передачу у власність земельних ділянок прийнято уповноваженим на це органом - Іванковичівською сільською радою з дотриманням відповідної процедури, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та в їх задоволення слід відмовити.
Крім того, ухвалюючи рішення по справі, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В силу вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно положень ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 (зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010) встановлено, що згідно зі статтею 257 ЦК України, у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Разом з тим, положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Однак зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
В силу вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеної в судовому рішенні від 09.01.2013 р. у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ( рішення від 22.10.1996 р. у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому, норма частини першої ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Водночас, має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.
Відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В позовній заяві та в заяві про поновлення строків позовної давності прокурор зазначає, що Кабінет міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття Іванковичівською сільською радою оскаржуваних рішень відомо не було, інформація про відведені у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня. І лише проаналізувавши місце розташування спірних земель в Національній кадастровій карті України та отримавши інформацію «Укрдержліспроект» у 2017 р., встановлені достатні підстави для вжиття заходів реагування.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 20,149 Земельного кодексу України, ст.ст. 256,257,261,167,268 ЦК України, ст. ст. ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя М.М. Ковбель