Справа № 357/9152/21
2-а/357/176/21
24 вересня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ковальчук Ю. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до: 1) Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, 2) Інспектора Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Олексієнко Дениса Анатолійовича про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
05.08.2021 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 383159 від 19.07.2021 винесену інспектором Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області Олексієнком Денисом Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2021 інспектором Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Олексієнко Д.А. було винесенно постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор суттєво порушив його права. Крім того, відповідач не надав йому можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП та порушив порядок розгляду справи без присутності адвоката за його вимогою. На думку позивача, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 26.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у справі позивач отримав 13.09.2021. Відповідач-1, ухвалу про відкриття провадження справи у справі та позовну заяву з доданими до неї документами отримав 02.09.2021. Відповідач -2, ухвалу про відкриття провадження справи у справі та позовну заяву з доданими до неї документами отримав 02.09.2021.
09.09.2021 до суду від представника позивача - адвоката Бойко В.В. надійшли додаткові пояснення, які за змістом ідентичні з адміністративним позовом.
20.09.2021 до суду від представника позивача - адвоката Бойко В.В. надійшли заперечення та відповідь на відзив, які за змістом ідентичні з адміністративним позовом.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.269 КАС України - у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Враховуючи, що відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив та зважаючи, що додаткові пояснення, заперечення та відповідь на відзив за змістом ідентичні з адміністративним позовом, суд не бере до уваги подані представником позивача - адвокатом Бойко В.В. подані заяви по суті.
Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відзив на позов у встановленні судом строки на адресу суду не надходив, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19.07.2021 інспектором ВРПП Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Олексієнко Д.А., винесено постанову якою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19.07.2021 о 13 год. 55 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в Білоцерківському районі, с.Устимівка, вул.Білоцерківська, 25, обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 (в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Вказана постанова не містить відомості про долучення до постанови будь-яких доказів на підставі яких приймалося рішення.
Не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив дії поліцейського шляхом подачі адміністративного позову мотивуючи його тим, що відповідач не надав йому можливість скористатись своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП, а саме скористатися правовою допомогою за його вимогою, чим порушив порядок розгляду справи та незаконно розгляну справу на місці зупинки транспортного засобу.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано відеозапис, з якого вбачається, що позивач під час розгляду справи виявив бажання скористатись правом на правову допомогу, однак відповідачем не вжито жодних дій щодо надання можливості позивачу реалізувати своє право на отримання такої допомоги.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В ст.280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Відповідно до ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Положеннями ст.159 КАС України встановлено, що, зокрема, відзив на позовну заяву є заявою по суті. Подання заяв по суті є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Так, згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом досліджено наданий позивачем відеозапис, який здійснював позивач під час винесення відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з якого вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив усно відповідачу. Однак, відповідачами не надано до суду будь-яких доказів, що інспектором було вжито дії щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
На думку суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 222 КУпАП, до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі, передбачених ч.5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, процедура розгляду поліцейськими справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція).
Як зазначено у п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 5 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення.
А тому і твердження позивача, що інспектор суттєво порушив його права розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, незаслугувують на увагу, оскільки справа була правомірно розглянута на місці зупинки транспортного засобу.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 383159 від 19.07.2021 винесену інспектором Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області Олексієнком Денисом Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За правилами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини першої та другої статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частини третя та четверта статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі N 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.
Відповідно до ч.4, 5 ст.134 КАС України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру витрат, позивачем надано:
1) копію договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.07.2021;
2) кошторис витрат на правову допомогу адвокатом Бойко В.В. гр. ОСОБА_1 ;
Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
При цьому, наданий позивачем кошторис витрат на правову допомогу не містить відомостей про час витрачений адвокатом на надану правову допомогу, при цьому заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є неспівмірною зі складністю справи.
Крім того, позивачем не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ).
Враховуючи, що позивачем документально не підтверджені та не доведені витрати на правову допомогу, а також їх розрахунок, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Позивач поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн. згідно квитанції від 10.08.2021 року, тому вказана сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 132-134, 242-246, 250, 255, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до: 1) Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, 2) Інспектора Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Олексієнко Дениса Анатолійовича про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАВ № 383159 від 19.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та закрити провадження в даній адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Наіціональної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ: 40108616, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул.Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.
У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач -1: Білоцерківське районне управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області. Місцезнаходження: вул.Привокзальна, 3, м.Біла Церква, Київська обл., 09100.
Відповідач - 1: Інспектор Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Олексієнко Денис Анатолійович. Місцезнаходження: вул.Привокзальна, 3, м.Біла Церква, Київська обл., 09100.
СуддяМ. М. Бебешко