16 вересня 2021 р.Справа № 440/1256/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 21.05.21 по справі № 440/1256/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
18 лютого 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління статистики у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною дію начальника Головного управління статистики в Полтавській області Калашник Лариси Вікторівни в частині внесення у мотивувальну частину наказу від 30.11.2020 р. № 96-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » не єдиного унікального номеру справи 816/654/17, що був наданий 05.05.2017 р за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Полтавській області автоматизованою системою документообігу Полтавського окружного адміністративного суду, а набір цифр; визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління статистики в Полтавській області Калашник Лариси Вікторівни щодо відмови ОСОБА_1 внести зміни у мотивувальну частину наказу від 30.11.2020 р. № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " в частині зазначення у ньому єдиного унікального номера 816/654/17, що був наданий 05.05.2017 р за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Полтавській області автоматизованою системою документообігу Полтавського окружного адміністративного суду; зобов'язати начальника Головного управління статистики в Полтавській області Калашник Ларису Вікторівну внести зміни у мотивувальну частину наказу від 30.11.2020 р. № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", зазначивши єдиний унікальний номер справи 816/654/17 у реченні "На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі № 816/654/17, Наказую:"; прийняти окрему ухвалу про визнання дій, бездіяльності начальника Головного управління статистики в Полтавській області Калашник Лариси Вікторівни протиправними в частині внесення у мотивувальну частину наказу від 30.11.2020 р. № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " не єдиного унікального номеру справи 816/654/17, що був наданий 05.05.2017 р за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Полтавській області автоматизованою системою документообігу Полтавського окружного адміністративного суду, а набір цифр, та її відмови внести зміни у мотивувальну частину наказу від 30.11.2020 р. № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " в частині зазначення у ньому єдиного унікального номера справи 816/654/17 та направити її Голові Держстату ОСОБА_2 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ст.ст. 4, 8, 9, 11 Закону України "Про державну службу" та Положення про Головне управління статистики в Полтавській області начальником Головного управління статистики в Полтавській області Калашник Ларисою Вікторівною."
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що її незгода з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 базується на нормах чинного законодавства - ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 7, 8, 72, 73, 74, 75, 77, 211, 242 КАСУ, п. 1, 2, 3 ст. 4, п. 7, 8 ст.8, п. 3 ст. 9, п. 3 ст. 11 Закону України "Про державну службу" та нормативних актах, які містять чіткі норми адміністративного права та урегульовують дії суб'єктів владних повноважень у сфері публічного адміністрування, наділяючи їх адміністративними повноваженнями та закріплюють повноваження суб'єктів у сфері публічного адміністрування - розділи 8, 9 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мінюста від 8.06.2015 № 1000/5, п.п. 4-9 розділу 6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.1 розділу 1, п. 5, 9 розділу 6, розділу 9, п. 7 розділу 11 Положення про Головне управління статистики у Полтавській області у редакції наказу Держстату від 02.01.2020 № 17, п. 4 розділу 4 Регламенту Головного управління статистики у Полтавській області, затвердженого наказом від 19.05.2017 № 46. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив її докази та проігнорував її пояснення, змінив сутність роз 'яснення листа Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 № 46972/20/2.6-61/406681/20 та безпідставно змінив підстави її позову.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції, підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління статистики в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням ОСОБА_1 " від 11 квітня 2017 року № 48-к; зобов'язання Головного управління статистики у Полтавській області поновити з 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами; стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по день поновлення на роботі; стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області 24000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана відповідачем шляхом повторного перевищення службових повноважень при повторному протиправному звільненні.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №816/654/17, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №816/654/17 скасовано, адміністративну справу №816/654/17 направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду, судові витрати не розподілено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2021 року у справі № 816/654/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління статистики в Полтавській області від 11 квітня 2017 року №48-К "Про звільнення у зв'язку зі скороченням ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року. Стягнуто з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 383207 грн. 50 коп. (триста вісімдесят три тисячі двісті сім гривень п'ятдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року та стягнення з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8872 грн. 50 коп. (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
За даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління статистики у Полтавській області залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 по справі № 816/654/17 змінено шляхом викладення абзацу четвертий резолютивної частини рішення наступним чином: "Стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2017 р. по 27.11.2020 р. в розмірі 530974,56 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів"; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 р. по справі № 816/654/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди; прийнято в цій частини постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково; стягнуто з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 по справі № 816/654/17 залишено без змін.
Учасниками справи не заперечується та обставина, що представником відповідача отримано та зареєстровано 30.11.2020 копію скороченого рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада у справі №816/654/17, при оформленні якої поряд з номером справи (816/654/17) вручну через знак: "/" зазначено номер: "40076/20" (а.с. 94).
В наказі Головного управління статистики у Полтавській області від 30 листопада 2020 року № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " зазначено (дослівно): "На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі № 816/654/17/40076/20, НАКАЗУЮ:
1. Скасувати наказ від 11 квітня 2017 року № 48-к “Про звільнення у зв'язку зі скороченням ОСОБА_1 ”
2. Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами з 12 квітня 2017 року.
3. Виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8872 грн. 50 коп. (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
4. Встановити ОСОБА_5 з 30 листопада 2020 року посадовий оклад у розмірі 8450 грн. на місяць.
5. Присвоїти ОСОБА_5 з 30 листопада 2020 року п'ятий ранг посади державної служби категорії “Б”.
6. Встановити надбавку за вислугу років на рівні 50 відсотків посадового окладу при наявності стажу державної служби 32 роки 01 місяць 29 днів" (а.с. 95).
Позивач, заперечуючи проти такого зазначення номеру справи в наказі (816/654/17/40076/20), під час ознайомлення зі змістом наказу зробила відповідний напис на витязі із зазначеного наказу та направила скаргу від 29.12.2020 засобами електронної пошти, яка адресована начальнику ГУ статистики у Полтавській області (а.с. 11, 23-24).
За результатами розгляду такої скарги відповідачем надано лист від 04.01.2021 № 01-22/18 "Про розгляд скарги" (а.с. 97-98).
Також листом Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 № 46972/20/2.2-61/40681/20 позивачу на її звернення від 01.12.2020 повідомлено таке: "Відповідно до підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду-будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов'язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні. Структура єдиного унікального номера судової справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри) / номер судової справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 521/362/15.
З урахуванням вимог вказаної норми, справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якій 27.11.2020 Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення, має номер 816/654/17, де 816 - код Полтавського окружного адміністративного суду на момент реєстрації справи, 654 - номер судової справи за порядком у поточному році, 17 - рік реєстрації (2017).
У наданій Вами копії скороченого рішення від 27.11.2020 поряд з номером справи також вручну зазначено вихідний номер - 40076/20, за яким у журналі вихідної кореспонденції в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано зазначену копію скороченого рішення суду при її видачі відповідачу - Головному управлінню статистики в Полтавській області.
Числове позначення вихідного номера (40076/20) не є частиною номера справи.
Викладене також підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими зазначена справа має єдиний унікальний номер 816/654/17" /а.с. 22/.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, про порушення відповідачем права ОСОБА_1 як державного службовця, оскільки останнім допущено протиправні дії щодо неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 816/654/17.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зазначення у тексті останнього номеру справи 816/654/17/40076/20, тобто з доданням до унікального номера справи (816/654/17) номеру реєстрації вихідної кореспонденції (40076/20), як це зазначено в листі за підписом керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 не свідчить про невірне його зазначення та про порушення прав позивача станом на час звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2021 року у справі № 816/654/17 вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року та стягнення з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8872 грн. 50 коп. (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
Відповідачем здійснені заходи з виконання рішення суду, у тому числі шляхом винесення наказу від 30 листопада 2020 року № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " та на момент винесення наказу виплачено заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць. Позивачку фактично допущено до робочого місця, проведено вступний інструктаж з питань охорони праці, пожежної та техногенної безпеки під особистий підпис та зроблено відповідний запис про поновлення на роботі в трудовій книжці.
З приводу цих встановлених обставини справи учасниками справи заперечення не висловлюються.
Також судовим розглядом встановлено, що при оформленні вказаного наказу відповідачем зазначено, що останній винесено "На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі № 816/654/17/40076/20".
Такі дії позивачкою розцінено як порушення її прав щодо неналежного виконання рішення суду та відмова внести виправлення у вказаний наказ слугувала підставою для звернення до суду у цій справі.
Втім колегія суддів вважає, що зазначення у тексті наказу номеру справи 816/654/17/40076/20, тобто з доданням до унікального номера справи (816/654/17) номеру реєстрації вихідної кореспонденції (40076/20), як це зазначено в листі за підписом керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, не свідчить про невірне його зазначення та про порушення прав позивача станом на час звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Втім зазначення в наказі про поновлення на роботі номеру справи "816/654/17/40076/20" не створює для позивачки правових наслідків та не є юридично значимим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто таким рішенням, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право. Такі дії відповідача щодо зазначення номеру справи не спотворюють зміст документа, жодним чином не впливають на стан виконання рішення та не створюють перешкоди у його виконанні.
Отже, наявність охоронюваного законом інтересу, який би вимагав судового захисту в порядку адміністративного судочинства, у цій справі позивачем не доведено, а судами не встановлено.
Щодо доводів позивачки в апеляційній скарзі про те, що зазначення в тексті наказу від 30 листопада 2020 року № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " номеру справи 816/654/17/40076/20 може призвести в подальшому для порушення тих чи інших прав позивача, то колегія суддів ще раз зауважує, що суд розглядає правовідносини, які настали, а не які можуть настати у майбутньому, оскільки суд здійснює захист вже порушених прав, а не тих, які можливо будуть порушені у майбутньому і відповідно не розглядає справу на майбутнє і тим більше не приймає рішення на майбутнє.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивачем ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не наведені обставини та факти, які б свідчили, що внесення такого номеру до наказу від 30 листопада 2020 року № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " призвело до порушення її прав, в тому числі права на отримання інформації.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачем прав позивачки, які б потребували судового захисту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 по справі № 440/1256/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 24.09.2021.