справа № 760/2737/21 Головуючий у 1 інстанції: Букіна О.М.
провадження №22-ц/824/10834/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
24 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики передано на розгляд до Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
В апеляційній скарзі позивачки з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовує тим, що на час укладання договору позики позичальник - відповідач по справі повідомив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), даний факт також відображено у тексті Договору позики.
Вказує, що відповідно до умов договору позики, позичальник - відповідач по справі зобов'язується у випадку зміни ним місця проживання та/або реєстрації, письмово повідомити позикодавця про це протягом п'яти днів, проте на час подання позовної заяви, та апеляційної скарги позивачка не отримувала від позичальника - відповідача повідомлення про зміну його місця проживання. Тому вважає, що відповідач проживає за вищезазначеною адресою, а дана цивільна справа підсудна Солом'янському районному суду м. Києва.
Крім того, зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) на праві власності належить відповідачу - ОСОБА_2 .
Також зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не повідомив її - позивачку про дату та час судового засідання, чим фактично порушив її право на доступ до правосуддя.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Передаючи матеріали справи на розгляд до Канівського міськрайонного суду Черкаської області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою:
АДРЕСА_2 , що територіально не відноситься до території Солом'янського району м. Києва.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як встановлено судом, зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 .
З огляду на наведене, суд першої інстанції встановивши зареєстроване місце проживання відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, що позов подано з порушенням правил підсудності.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що на час укладання договору позики відповідач повідомив, що він проживає в м.Києві, а тому позов подано за місцем його фактичного проживання, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, ч.1 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, законодавством визначено звернення до суду з позовом за зареєстрованим місцем проживання або перебування, а не за фактичним місцем проживання сторони по справі.
Враховуючи викладене, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача не відноситься територіально до Солом'янського району міста Києва, справа не підсудна Солом'янському районному суду міста Києва, суд першої інстанції вірно застосувавши п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про передачу справи за позовом ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики до Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду про передачу справи до іншого суду, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: