23 вересня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/9613/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13669/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М.,Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Сенюти В.О., по справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року у справі № 2-3006/2009 р. за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадянина України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
На обґрунтування заяви зазначала, що 12 липня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 204-ф/07, за умовами якого ВАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_1 кредит у сумі 120 000 доларів США на строк до 11 липня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом 12,5 % річних на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання валютних зобов'язань за кредитним договором 12 липня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року позов було задоволено. На виконання вказаного рішення суду 30 листопада 2009 року було видано виконавчий лист, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УкргазБанк» загальну суму боргу 128479,46 доларів США та 47 069,05 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. 12 жовтня 2020 року було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.
26 листопада 2020 року ОСОБА_1 року звернулася до приватного виконавця із заявою про розповсюдження на її квартиру дії мораторію на заставне майно та пряма заборона на звернення стягнення на квартиру. Проте 08 червня 2021 року приватний виконавець Телявський А.М. здійснив опис та арешт майна боржника - кв. АДРЕСА_1 , про що виніс постанову. Незважаючи на те, що квартира виступає як забезпечення зобов'язань боржника за валютними зобов'язаннями та підпадає під дію мораторію та те, що в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, приватний виконавець продовжує здійснювати дії щодо реалізації предмету іпотеки (а.с. 1-8).
Представник ПАТ АБ «УкргазБанк» - адвокат Белименко О.В. подала до суду відзив на заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення, в якому просила відмовити у задоволенні зазначеної заяви, оскільки посилання заявника на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на підставу для відстрочки виконання рішення суду, не є підставою для відстрочення, оскільки не є тією обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду. Також вказувала, що рішення суду першої інстанції не виконувалось більше 11 років і боржник не вчиняла жодних дій для його виконання. Звертала увагу на те, що заявник уже зверталася до суду з аналогічною заявою про відстрочення виконання рішення суду та ухвалою, яка залишена без змін апеляційним судом, їй було відмовлено у задоволенні заяви (а.с. 125-128).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду цивільній справі за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (152-156).
Не погодившись з ухвалою суду, 19 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цирулевський Р.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву про відстрочення виконання рішення задовольнити (а.с. 160-167).
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказував, що судом першої інстанції не було з'ясовано питання стосовно використання боржником житлового приміщення, яке перебуває в іпотеці, як постійного місця проживання ОСОБА_1 . Також судом не з'ясовано відомості щодо відсутності у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна, не встановлено площі мораторної квартири, не з'ясовано проживання в квартирі малолітньої дитини та інших членів сім'ї заявника, на підтвердження чого було надано відповідні докази, що мають значення для вирішення питання про встановлення відстрочки виконання рішення. Зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині повноти дослідження доказів, надання їм оцінки та мотивування їх відхилення та невірно застосовано норми матеріального права Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
16 вересня 2021 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - адвокат Белименко О.В. направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с.181-188).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Цирулевський Р.О. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - адвокат Голікова О.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені телефонограмами та на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Цирулевського Р.О., ці обставини представник апелянта підтвердив в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 179-180).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався заявник, як на виключні та достатні для відстрочення виконання рішення суду, такими не є, оскільки існували на момент виникнення спору в суді та ухвалення рішення.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальну суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 128479,46 доларів США та 47069,05 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу (а.с. 26-28).
30 листопада 2009 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-3206/09 (а.с. 29-30).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 12 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63284815 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 128479,46 доларів США та 47069, 05 грн. (а.с. 31).
12 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. направлено вимогу виконавця до Київського міського бюро технічної інвентаризації про надання вичерпної інформації щодо реєстрації на праві власності квартири АДРЕСА_1 за боржником - ОСОБА_1 (а.с. 33-34).
Згідно з договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2002 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 48-49).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 12 жовтня 2020 року № 63284815 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження 141327,4 доларів США та 53344,95 грн. (а.с 32).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 08 червня 2021 року було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 52-54).
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва в квартирі АДРЕСА_1 станом на 22 жовтня 2020 року були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 57).
За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Тлумачення зазначених норм закону свідчить, що задоволення заяви про розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає з урахуванням установлених обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення, за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
У заяві про відстрочення виконання рішення ОСОБА_1 посилалась на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на правову підставу та вказувала, що квартира використовується нею як постійне місце проживання, іншого майна у ОСОБА_1 немає, площа майна (квартири) не перевищує 140 кв.м., та у вказаній квартирі зареєстровані неповнолітні діти заявника. Зазначала, що приватним виконавцем здійснювалися дії щодо реалізації її квартири, на яку поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Так, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відстрочив виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії відповідного мораторію.
Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній станом на день звернення з заявою про відстрочення виконання рішення) протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження 14-111цс19) вказано, що «мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню».
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).
Таким чином, відстрочення виконання зобов'язання, яким є мораторій, не передбачає відстрочення виконання судового рішення, передбачене положеннями ст. 435 ЦПК України.
Тому встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).
Частиною 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачена можливість відстрочення виконання рішення суду на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким і так встановлюється самостійна підстава і порядок виконання судових рішень щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 676/3286/17, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки у справі, яка була предметом розгляду Верховного Суду суд апеляційної інстанції не розглядав заяву про відстрочку (розстрочення) виконання рішення суду, а зупинив виконання постанови суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Крім того, за пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX (який набрав чинності 23 квітня 2021 року) встановлено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто законодавцем було продовжено дію цього Закону лише на період з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року, і на час вирішення цієї справи апеляційним судом, дію вищевказаного Закону законодавцем пролонговано (продовжено) не було.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 340/173/13-ц (провадження № 61-1198св17).
Доводи апелянта про те, що приватним виконавцем незаконно відкрито виконавче провадження, описано на накладено арешт на квартиру колегія суддів відхилила з огляду на те, що відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. При цьому, законність дій приватного виконавця не є предметом розгляду у цій справі.
З огляду на вищезазначене, доводи заявника, викладені в заяві про відстрочення виконання рішення, не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
УхвалуДеснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 24 вересня2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова